Як журналіст епохи всепоглинаючого інтернету, тексти своїх колег у ньому, зазвичай, і читаю. За винятком якихось медійних спецпроектів на кшталт різноманітних рейтингів з картинками, які нормально «йдуть» під час їзди в транспорті не в часи пік. Отак натрапив на «ТОП 100 лучших ресторанов Украины 2017» від журналу «Новое время».
Спокусився, зокрема, що це «вибір експертів». Не шкода ж викинути пару гривень, аби прочитати, де і що поважні люди їдять, коли сам не маєш туди часу чи можливості сходити.
Про сам рейтинг нічого говорити не буду. По-перше, не спеціаліст. По-друге, з усієї ТОП-сотні доводилося бувати лише у згаданих в ній львівських закладах і двох київських. Але витрачених на журнал грошей зовсім не шкода. Бо на передостанній сторінці я таке побачив, що вже третій день регочу.
Оглядаю, значить, список експертів. Зустрічаю знайомі і незнайомі прізвища рестораторів, кулінарних критиків, світських левиць і людей богеми. Нормально, в принципі. Логічно. І раптом – глип! – а поміж них один мер-політик! Акурат його знимка між фотографіями добродія Рижова, власника можних бутіків і салонів краси, та добродія Сидоренка, голови Асоціації сомельє України.
Вдивлявся довго я у фото, думаючи, може, мені щось макітриться. Та ні, читаю підпис: «Андрей Садовый, мэр Львова, лидер партии Самопомiч».
У різних іпостасях ми знали багатогранного керманича Львова Андрія Садового. У часи «Галицьких інвестицій» він був фахівцем з приватизації. Потім Андрій Іванович став найінноваційнішим мером міста. Цього Андрію Івановичу видалося замало і він став найпобожнішим міським головою. Хрест на церковній ході носить, з панотцями ручкається. Очевидно, щоб довести свою богобоязнь, вирішив розпеченим залізом гнати зі Львова алкоголь. А поза тим всім став ще й головою партії і з-під шкілок жадібненько так поглядає на Печерські пагорби, чим злостить різних людей, добрих і не дуже.
Аж раптом виявляється, що в Андрія Івановича є ще один талант, про який більшість львів’ян і не підозрювали. Він у нас ще й ресторанний експерт. Вони, звичайно, смішно, якщо це лишень піарно-формальний хід редакції та Садового. А якщо ні? Якщо Андрій Іванович «самолічно» експертизу проводили. Тоді, в принципі, багато речей у Львові можна пояснити. Коли міському голові господаркою займатися, якщо треба ресторанні інтер’єри оглядати та креативні страви куштувати. Ну й не забудьте, що за давньою звичкою українців, порядний хлоп, набивши пузяку, не має одразу за роботу братися, а мусить трошки полежати, аби сало зав’язалося…
