До міста-привида нікого не підпускали. Озброєні до зубів вартові відганяли кожного, хто наважувався наблизитися до високої огорожі, яка вверху закінчувалася колючим дротом. За дротом у сонячні дні можна було розгледіти сірі зловіщі гори з яких виглядували верхівки 9-ти та 14-типоверхівок.
За ізоляцією "зони" пильно слідкував уряд і виділяв чималі кошти, бо колишнє місто, яке доведося покинути містянам, давно перетворилося на бактеріологічну бомбу. Сотні, а може й тисячі, збудників різних захворювань немов причаїлися і очікували на жертву, яка б підчепила якусь заразу і рознесла її за межі зони відчуження,- на усю країну. Однак, не зважаючи на небезпеку, відчайдухи хоча б раз у тиждень намагалися проникнути до міста-смітника, сподіваючись знайти щось цінне у покинутих будинках...
Історія міста-смітника була огорнута міфами та таємницями. У підручнику з новітньої історії було написано, що 10 років тому із цього міста перестали вивозити сміття. І відходи поступово заповнили усі вулиці, вулички, сквери, парки. А згодом мотлох почав проникати у підїзди, квартири...в школи, театри, держустанови, в поліцію, в лікарні...Якийсь час містяни намагалися вижити, але після сотень нещасних випадків та тисяч захворювань, покинули місто назавжди, перетворившись на біженців. У підручнику це називалося "сміттєва криза". І вказувалося, що винен у ній був уряд, бо із якоїсь незбагненної ненависті до містян перекрив усі шляхи вивезення їхнього непотребу. І в такий спосіб поставив на коліна вільнолюбивих мешканців полісу і ті зійшли з розуму: почали метушитися замість того щоб зберігати спокій, закидували один одного сміттям і кидалися у відчаї на дороги під автомобілі. Навіщо це усе робилося урядом, а також у чому полягала вільнолюбивість містян, у підручниках чомусь не вказувалося. Зате цілий параграф був присвячений бурхливій діяльності бургомістра у боротьбі із сміттям. Однак, вчителі шкіл по усій країні зауважили одну і ту ж загадкову річ: жоден учень, прочитавши цей параграф про діяльність мера, не зміг переказати - а що ж саме той робив. Більше того, не змогли цього зробити і вчителі.
І ніхто, взагалі ніхто, не звернув уваги, що на звороті підручника було вказано: "видавництво "АІС"
