Чому російські дипломати віддали своїх дітей вчитися у ліцей №6 у Львові і хто претендує на посаду директора цього ліцею у м.Львові (завтра конкурс)?
Нещодавно управління освіти Львівської міської ради оголосило конкурс на заміщення вакантної посади директора ліцею №6. За дивних обставин документи на участь у конкурсі подала лише одна людина - Аліна Бояр-Созонович (у дівоцтві – Чистякова), яка працює заступником директора школи №6 (тепер ліцей) з 2012 року. Також вона (як і її чоловік) є випускницею даної школи.
Розповім трішки детальніше про російські школи у Львові. До 2014 року всі російські школи Львова були підконтрольні проросійським організаціям та державним структурам РФ. Контроль здійснювався через російських агентів впливу, таких як Володимир Кравченко. Даний персонаж очолював таку структуру, як Асоціація «Русская школа». Метою створення цієї структури у Львові ще на початку 90-х років була координація і взаємодія між російськими школами м.Львова та урядовими структурами РФ, а також консолідація зусиль представників російських шкіл та організацій задля збереження російських навчальних закладів у м.Львові. Про підтримку російської школи у Львові з боку Генерального консульства РФ у Львові говорив як сам Кравченко так і світлини російських дипломатів з учнями та вчителями школи №45.
Школа №6, як і інші російські школи навіть після початку війни продовжила політику космополітизації, а історичні події подавались не в українському контексті. Яскравим прикладом цього є факт відсутності у всіх російських школах (в т.ч. і в 6-й) станом на 2019 рік будь-яких згадок у внутрішньому просторі шкіл про Небесну Сотню і Революцію Гідності загалом. Натомість, зокрема у ліцеї №6, було виявлено плакати з комуністичними діячами та георгіївськими стрічками. Вчителька історії Олена Шепірєва, як ми бачимо з сюжету (в сюжеті неправильно вказали її прізвище), виправдовувала наявність цих плакатів у школі. І вона досі там працює. А її сторінка у фейсбуці містить багато російськомовних дописів. Характерним також є факт відсутності на офіційній сторінці школи дописів, відео і світлин до 2019 року. Очевидно, що після скандалу з плакатами керівництво школи почало «зачищати» «незручний» життєпис ліцею.
Після того, як у 45 ліцеї помінялось керівництво і на посаду директора школи прийшла людина не з середовища ліцею і проросійській частині педагогічного колективу не продовжили контракти він перестав бути основним «стовпом» російських шкіл у Львові. Його місце зайняв ліцей №6. Про це свідчить інформація з офіційної сторінки міністерства закордонних справ РФ. У п.4 цієї статті за 2020 рік 6 ліцей вказується як єдиний де зберігаються російськомовні класи. Така оцінка з боку МЗС РФ є яскравим прикладом теперішньої «місії» старого педагогічного колективу щодо збереження російськості школи.
В контексті цієї статті МЗС РФ дуже цікавою є інформація про те, що в ліцеї №6 вчаться діти співробітників Генерального консульства РФ у Львові. І це при тому, що на зовні ця інформація керівництвом школи ретельно приховується. Також відбувається листування між школою та ГК РФ у м.Львові, та, відповідно, спілкування Аліни Бояр-Созонович з представниками російського консульства.
Ще одним цікавим фактом є те, що Аліна Бояр-Созонович у фейсбуці донедавна була підписана на сторінку «опозиційної платформи за життя» медведчука. На зауваження вона відписалась від цієї сторінки, однак пояснити причину підписки не змогла. Оскільки вона навряд чи належить до якоїсь націоналістичної структури і відслідковувала дії ОПЗЖ для протидії їм, то виникає інша гіпотеза для чого вона була підписана на цю сторінку.
І останнє. Аліну Бояр-Созонович підтримує весь старий проросійський колектив (а також львівські росіяни, діти яких вчаться в школі). І очевидно, що її заяви про намір українізувати школу є лише інструментом для того аби бути призначеною на посаду директора. Але неможливо українізувати цю школу без очищення від старих проросійських педагогів. А Аліна Бояр-Созонович не буде звільняти вчителів, які її підтримують, з якими вона пропрацювала багато років і які її мабуть іще вчили.
P.S. Аліна Бояр-Созонович можливо є хорошою людиною, люблячою мамою і чудовим педагогом, але ми не можемо говоримо лише про особисті людські якості в час російсько-української війни.
