Казала мені мама: "Оксана, перше, ніж щось ляпнути, подумай!"
***
У вільний від роботи на нашу Перемогу час я вирушаю на своє сафарі. Ну, і на закупи попри то, бо війна війною, а чоловік їсти хоче.
Супермаркет. Передобідня година пік. Італійські господині (здебільшого старенькі охайні кульбабки) закуповують провізію для обіду. В секції алкоголю пристріляним оком помічаю об'єкт. Навіть два. Перед молоденькою працівницею стоять два бугаї. В одного з них по пляшці ґраппи у кожній руці і він на чістєйшем англійском допитує дівча:
- Куріца, бля, шо ти либішся, бля, я тя спрашую, какая із дваїх лутше?! Ета окей?! - і тицькає дівчині в обличчя одну пляшку. - Ілі єта окей? Нє, ну, авца, бля! Ніхрєна чєлавєчєскій язик нє панімаєт, бля!
Я перехопила зручніше французький багет і рішуче рвонула визволяти бідну італійку.
- Мальчікі, - питаю солоденьким голосом, - єсть праблєми?
Бугай з пляшками аж засяяв, почувши радную рєчь.
- Слиш, сєстрьонка, ми тут другану ґраппу хатім купіть в падарак, нє знаєм, какая лутше. Пасавєтуй, а?
- Мальчікі, да на х'я вам ета ґраппа, чьо ви водкі нє відєлі чьолі? - входжу в роль, мімікріруя під пацієнта. - Ви лучше кактейль купітє.
- Та нє, ти чьо! Он же нє баба какаята, ізвіні, чьо єму кактейль пакупать.
Але тут у наш діалог втрутився Бугай номер 2.
- А кактейль какой? Вкусний? Хароший? Мож я сваєй Натахє куплю.
- Да прікольний кактейль, очєнь! - кажу, - всєм русскім нравітся!
- Ну, нє тяні, как називаєтся-то?
- Да как, как, абичьна "Кактейль Молотова"!
Ну, а далі я згадала мамині мудрі слова. Удар кулаком в груди супроводжувався злючим "Ах, ти, сука бандеровская!", був несподіваним і відчутним, враховуючи різницю вагових категорій. Мій гордий політ зупинила касова стійка. Ледь відчувши твердь під ногами, я почала лементувати:
- Допоможіть! На мене напали росіяни! Агресори! Вони вбивають українських дітей!
Бугай пішов на мене, але тут італійські кульбабки покинули свої візки з закупами і взяли його в облогу. О, шо то було! Бабусі махали сухенькими п'ястучками, викрикали всі найобразливіші , але такі мелодійні італійські матюки і прокльони на адресу рускіх грубіянів і бандитів, які понаїздили і дозволяють собі тут! Бугай вкляк від несподіваної атаки того грізного війська, а тим часом касирка по гучномовцю вже викликала охорону, на весь той рейвах почали сходитися люди, робота супермаркету зупинилася. Бугай номер 1 швиденько покинув пляшки і тихо втік. А до нас підійшов охоронець, молодий чорношкірий хлопчина зі статурою регбіста. Він дуже ввічливо, але дуууже наполегливо повів оторопілого Бугая до виходу.
І тут присутні згадали про бідну жертву російської агресії в моїй особі. Мене почали втішати, кожна кульбабка старалася погладити мене, здалека торкаючись кінчиками пальців (бо коронавірус, соціальна дистанція в дії), мені пропонували викликати поліцію, швидку, попити води, підвезти нас з багетом додому, бо:
- Сеньйора така маленька, а той проклятий росіянин був такий великий!
Словом, враг був пасрамльон, в результаті сутички на моїй найм'якшій частині визрів здоровенний чорний синець. Але то екстер'єру не псує, сидіти тільки боляче, зараза!
Господи, ну, коли вже ті м'с'к'лі закінчаться?!
