Тільки відзначили 28 червня 21 рік нашої неодноразово зграндованої Конституції, як знову з’явився привід згадати про неї. Хоч і опосередковано. 25 років тому, 1 липня 1992-го Верховна Рада призначила першого голову Конституційного суду України.
Сьогодні мало хто згадує ім’я Леоніда Петровича Юзькова. А даремно. Кажуть, ще той був чолов’яга, потужний юрист, патріот і порядна людина. З трагічною долею.
Коротко про нього. Народився 28 січня у Новоселиці (тоді це була ще Кам’янець-Подільська область). Закінчив юрфак Київського університету Шевченка, у 1990 році керував робочою групою з розроблення проекту Декларації про державний суверенітет України. Очолював групу науковців, які розробили концепцію Основного Закону, пізніше — робочу групу з розроблення проекту нової Конституції України.
Леонід Юзьков помер 2 березня 1995 року, трохи більше року не доживши до мрії свого життя – української Конституції, одним з батьків якої був. Більше того, очолюючи де-юре майже три роки Конституційний суд, Юзьков ним так і жодного разу не покерував, не провів жодного засідання. Не з ліні чи шкідництва, звісно. Просто така у нас держава. Голову суду призначили, а сам склад суду сформувати так і не спромоглися. Десь у Голівуді на цей сюжет вже б могли зняти політичну трагікомедію. Нам же при згадці про засадничий бардак у нашій державі просто доводиться вкотре згадувати лайливі слова і зціплювати зуби.
Якось не заладилося у нас з новою Конституцію і всіма конституційними процесами. Згадаємо, скільки разів вносили зміни в Основний Закон і скільки скандалів було довкола Конституційного суду. От і знову ми на порозі грандіозного шухеру – голосування Верховною Радою свіжих змін до Конституції, готовність проекту яких як подарок українському народу заанонсував 28 червня Президент.
