Сьогодні був дуже емоційно складний день для мене. Володимир Гірняк запросив мене відвідати деякі комунальні заклади. Хочу в цьому дописі зупинитися на двох, в одному навчаються і проживають дітки з легкою та помірною розумовою відсталістю та синдромом Дауна, а в іншому живуть дітки з важкими розладами, в тому числі діти, котрі ходити не можуть.
І тому, і іншому закладу бракує грошей, але чомусь у першому мені хотілося кричати - а скільки Вам треба грошей, щоб ви почали любити цих діток? Скільки коштує ваша любов і доброта? Бо в дитячому будинку для важких діток, я цю доброту і любов до дітей відчула. А в першому, на жаль, ні! Дітки вибігали на вулицю в футболках, плакали в коридорах і це абсолютно не хвилювало працівників закладу. Я чудово розумію, що лише одиниці можуть присвятити себе таким особливим дітям, я , наприклад, досі перебуваю у жахливому емоційному стані.
Але якщо ця МІСІЯ вже обрана вами, то хай все буде гідно і з добром! Я щиро дякую працівникам Роздільського дитячого будинку-інтернату! Ви ЛЮДИ з великим серцем і душею. Я прошу всіх небайдужих долучатися до допомоги цьому закладу!
А щодо першого закладу, то в мене є надія, що керівництво Департаменту освіти зробить відповідні висновки і знайде спосіб виправити недоліки, які були виявлені в роботі закладу.
Згодом я напишу назву, бо дітям треба допомагати. Наразі чекаю аудиту і офіційних висновків. І на останок, коли кілька днів тому туди приходила комісія з облради, то одна дитинка спитала в члена комісії: "а коли буде закон, що за те, що нас б'ють, будуть саджати в тюрму?".
