В своєму блуді дєдуля намолотив чимало всякого, але ось яка маніпуляція сподобалася найбільше:
"Примусове насадження мови ЗАВЖДИ має зворотній ефект. Хто не вірить – поцікавтеся результатами насильницької румунізації, мадяризації, полонізації".
1. Really? В Україні примусово насаджують українську? Пам'ятаєте як україномовна касирка жбурляла в російськомовного покупця копійки і верещала: говори українською, або забирайся - в мене черга! І черга теж сичала: йди, звідси, русскоязична фашистко! Як не пам'ятаєте?
Дехто після цього навіть добалакався: бойкотуйте, не ходіть в магазини, де ігнорують українську. Чудово! Давайте до чвертьстолітнього мовного апартеїду ще й самосегрегацію собі влаштуємо. Будемо купувати там, де соізволят найняти тлумачів для тубільців.
2. Ай-яй, "насильницька румунізація, мадяризація, полонізація" = українізація.
Отже: полонізація - кашуби, українці, білоруси. Мадяризація: словаки, хорвати, українці, серби, румуни. Румунізація: українці, мадяри, гагаузи, серби, албанці.
На яких землях? Галичина, Трансильванія, Закарпаття, Буковина, Банат тощо. Там, де існували автохтони, які вже або сформувалися в модерні нації, або ввійшли в процес.
Тоді, питання: яку націю від "українізації" "дєди Свіріди" збираються вберегти? Вона, ж очевидно, і якусь свою землю мусить мати.
Овва, невже російську - як ніби сербську, мадярську чи хорватську? Тоді, Путін правий, що "захищав" і буде "захищати" нехай і "другую", але ж таки "рассєю"?
3. Термін "українізація" - не коректний. Чомусь, цнотливо опускаються очі - а звідки такий великий відсоток російськомовних?
Нагадайте, вони з'явилися до чи вже після Голодомору? До чи після викачування української молоді на камсамольскіє стройкі? До чи після Щербицького і його пахолка Маланчука? Тому, ні - не українізація, а дерусифікація.
4. Розкажіть чехам, що в двадцятих від безсилля треба було кидатися копійками в крамницях. І що німецькомовний міг вимагати, аби в державній установі йому дали бланк на німецькій - як це на днях сталося на Оболоні. Чехи б дуже здивувалися, що так можна було, без держави - подолати онімечення.
Чверть століття триває режим мовного апартеїду. І як тільки україномовні почали вимагати прав - їх охрестили фашистами. Завважте, тепер вже не Путін. Наче його антагоністи. Чи, може таки - альтер его?
В медіа, кіно, освіті та державному управлінні повинна домінувати лише українська мова.
В сфері послуг - перше звертання українською, далі - як зручно клієнту.
Вдома, в ресторані, на шашликах - якою заманеться.
Дві державні - де-юре та де-факто - не просто шизофренія. Це гірше.
Рано чи пізно з'явиться дві нації. І вони не вживуться в нинішніх контурах.
І, що цікаво: це не російськомовні, які вперто не хочуть визнавати прав україномовних - "розколюють Україну", "грають на руку Путіну". Виявляється, це україномовні, що нарешті почали вимагати природних прав - союзники Путіна. Знаєте, що це нагадує: нє качайтє лодку, а то крису тошніт. Ну, і, ясєнь пєнь, Путін нападьот :)
Соррі, а кого приїхали захищати буряти - україномовних чи російськомовних?
Може, час посунутися - вєлікій і магучій? Досить, натворив дєлов.
Але ж де там: ой, як не хочеться виходити з зони комфорту. Не просто комфорту - панівної позиції.
Шаную тих російськомовних, які погоджуються вийти зі своєї зони комфорту - хай, і не одразу їм це виходить. Це дуже сильні люди. І розумні. Вони рвуть те, що найсильніше в'яже з імперією. Та знають, що вже для дітей/внуків українська буде не другою рідною, а лише рідною.
Розумію політичних росіян, а-ля яровая, з їх лютим несприйняттям будь-якої дерусифікації. Навіть найм'якшої. Навіть такої, що дасть результат лише за багато років. Бо, тоді ніякої другой рассії вже ніколи не буде. Тому, не обманюйтеся, коли вони кажуть - всєму своє врємя. Брешуть. Сподіваються, що це врємя ніколи не настане.
І, глибоко зневажаю Свірідав Галахвастових. Байдуже, Апанасовічєй чи Пєтровічєй. Вони розриваються між своїм хохляцтвом та бажанням догодити бєлому гаспадіну.
Сичать, бісяться, товчуться - значить, пече. Бо, вперше за чверть століття україномовні почали вимагати свого. Холопи збунтувалися.
Не взяв цих сук ні голодомор, ні лінгвоцид. Після усього - повертаються на своє. А, значить, часу в них все менше. Остання спроба.
Ще сто років тому їхні імперські амбіції хапалися за верхівки Карпат. Воссоєдіняли Львів. Потім, так само - асвабаждалі. Тепер, навіть в найбільш хворих фантазіях про сирійській сценарій, випалену землю - на претендують на Галичину.
Зрозуміли, нарешті - це вічна проблема; вірус, що інфікує решту. На чорта їм це здалося.
Вони, правда, ще не усвідомили - і на Правобережжя вже можуть не розраховувати.
А, якщо не допомагатимуть "корисні ідіоти" яравиє та галахвастови - і про вассаєдінєніє лівого берега доведеться забути. І це буде точно швидше ніж за сто років.
P.S. Текст є відповіддю на цей пост Свирида Опанасовича
