Раптом подумалося передсвятково і стало смішно: нині у садочках, школах і на все можливих «ранках» ще співають пісеньку про ялиночку і зайчика? Бо якась дуже некоректна пісня, і добродії природоохоронці мають усі підстави протестувати проти її публічного виконання.
От посудіть самі. Спершу у пісеньці знищують фауну шляхом вирубування ялинки. Це, як з’ясовується з подальшого змісту твору, порушує природний баланс в окремо взятому лісі, бо зайцю немає де сховатися. Проблеми останнього натомість радикально вирішує Дід Мороз, який не знайшов кращого способу заспокоїти налякану тваринку, як запхати її в торбу і притарабанити на чуже свято. Отак в одній пісні детально описані одразу два злочини проти природи.
Це я, звісно, жартую. Однак у кожному жарті, як відомо, є тільки доля жарту.
Щороку перед різдвяно-новорічними святами виникає одна і та ж дискусія. Яку ялинку ставити? Захисники природи резонно наголошують, що не гоже заради короткочасної втіхи дорубувати наші ліси, котрі й без того потрохи перетворюються у пустелі. Їм опонують традиціоналісти, зауважуючи, що жодна штучна ялинка не тішить так, як справжня. При цьому додають, що різноманітна «пластмаса» ще й несе екологічну небезпеку. І будь тут мудрим. Але поговорити ж хочеться…
Щодо мене особисто, то провокуючи до чергової дискусії, хотів би зупинитися на наступному. А справді, яка потреба рубати повноцінне дерево і ставити його в хаті? Не маю точних даних, але підозрюю, що від штучної ялинки ще ніхто не вмер. Зрештою, як компроміс і створення пахучої атмосфери свята можна прикрасити помешкання ялинковими гілками, або, якщо вже дуже хочеться поставити маленьке і скромне деревце, спеціально вирубане під час санітарної зачистки лісу. Хоча нікого переконувати не буду, бо справа це марна.
Інша річ – громадські ялинки, які щороку встановлюють на головних площах наших міст. Це вже справа не індивідуальна, а дуже навіть суспільна. Ідеально, звісно, як у Луцьку, коли традиційно прикрашають дерева, що ростуть на тамтешньому майдані. Але для Львова зі зрозумілих причин такий варіант не підходить. І тут я за штучні дерева. Обома руками. Харків, Дніпро, Івано-Франківськ, Ірпінь, десятки інших українських міст і містечок уже спробували цей варіант. Начебто ніхто з прихильників автентики не обурювався. Та й хто там буде принюхуватися, як пахне посеред вулиці зелена красуня і з чого вона зроблена. Головне ж щоб ілюмінація красива була.
Зрештою, окрім відповідальності за природу, такий варіант суттєво економніший. Штучна ялинка хоча й дорожча за звичайну, але ж і служить довше – 3-10 роки залежно від якості і ціни. Не на кожні ж свята добра пані Люба з Брюхович даруватиме Львову нове дерево?
