Важка доля депутата. Навіть, якщо ти не народний, а лише міський. Журналістам не легше. Пишу ці рядки, відірвавшись від столу, пізно ввечері 18 січня. Бо така в мене робота. Коли всі чесні християни вечеряють, колядують-щедрують і розмислюють про суєтність життя і пошук Благодаті, саме вона (Благодать сиріч) зійшла на львівського мера Андрія Івановича Садового.
Чого я спершу згадав про депутатів. Бо вони, які не які, але теж люд Божий. Тож, мабуть, як і всі вечеряли, колядували-щедрували і розмислювали у родинному колі про суєтність буття. І про благодать, звісно. Аж тут вона сама їм і являється, і вістку несе. Трьох царів у цьому сенсі замінив Секретаріат Львівської міської ради, який повідомив, що вранці 19-го, на саме Водохреща, Андрій Іванович скликає термінову сесію з проблеми львівського сміття.
З одного боку – похвально. Мер думає про місто і в будні, і в свята. З іншого – якось хитренько виглядає. Оце ж не робити десять років нічого, коли сталася біда на сміттєзвалищі, всіляко уникати сесій міськради, аби на саму йорданську вечерю тебе осінило: негайно треба зібрати народ і порадитися. Але ми – народ грішний. Чи нам судити Благодать Божу й апелювати, коли й на кого їй зійти…
А диявол, який, як відомо, не дрімає, і, за визначенням Андруховича, – живе в сирі, а, на думку вже спочилих класиків, – у деталях, усе нашіптує лихе про міського голову. Як же ж то так? Андрій Іванович, повечеряли, з'їли кутю, оселедчик і вареники, запили борщиком з вушками й узваром і раптом їх опромінило негайно сесію скликати. Історія, звісно, знає, навіть грішників над грішниками, котрі наверталися угледівши на власніочі якесь чудо. Яке чудо могло угледітися у передйорданський вечір Андрію Івановичу? Тому й диявол нашіптує: а не було чуда. Просто хитрющий мер вирішив зіграти вар’ята. Повідомляючи про сесію з надважливого питання за якихось ТРИНАДЦЯТЬ (до речі!) годин до її початку та ще й у вечір, коли всі християни, як було сказано вище, колядують-щедрують, чи не думав пан голова, що хтось повідомлення не прочитає, когось у місті немає – на відпочинку завис чи до батьків поїхав. Може, хтось, згідно з традиціями, від святкового столу просто не відривається? Тобто якщо на ранок не буде кворуму, що цілком можливо – можна ох як заверещати: дивіться, браття і сестри, для мене і свята нема – так за місто дбаю, а оте кляте «депутатьйо» позаливало собі писки, пороз’їхалося по курортах і святкує, поки у Львові срач зі сміттям робиться.
Я розумію, що наші депутати не далеко від нашого мера втікли. Але мене не це зараз цікавить. Мене цікавить інше. Коли сталася біда на Грибовицькому сміттєзвалищі і загинули люди, на сесію, в авральному порядку скликану депутатами, Садовий не прийшов. Бо в цей час сей вельми побожний чоловік мав бесіду з отцями. І що йому заперечиш? Побожного чоловіка гріх від духовного розважання відривати. Тому дозволю собі поцікавитися, чи тепер узяв раб Божий Андрій дозвіл отців працювати у день святковий і ще й піддавати гріху депутатські душі?
