УКРАЇНА ЯК АВТОВИРОБНИК
Згідно із загальноприйнятим у світі визначенням, країна може вважатися автовиробником, якщо в неї на конвеєрі є хоча б один автомобіль власного виробництва. Таке українське авто — "Славута" — не виготовляється із 2011 року. Зараз на конвеєрі немає жодного автомобіля українського виробництва, а у 2016 році в Україні було складено лише 2587 легкових автомобілів, з яких лише чотири зійшли з конвеєра “АвтоЗАЗ”.
Загалом з 1990 по 2016 рік в Україні було виготовлено лише 4,5 мільйонів авто. Близько півмільйона з них — це, власне, “Славути” і “Таврії”". Решта — тільки крупновузлове складання із машинокомплектів технічно та морально застарілих автомобілів іноземного походження. Для порівняння, в Німеччині у найбільш кризовий період лише за один 2009 рік було виготовлено близько 5 мільйонів машин.
Автомобілебудівні заводи в Україні не працюють навіть на 10% своїх потужностей, а технології та обладнання — застарілі. Фірми ж, що активно розвиваються, займаються лише виготовленням певних запчастин до автомобілів, які через низькі зарплати і економічну доцільність все ще вигідно продукувати з допомогою дешевої робочої сили та експортувати в інші країни.
А насправді, в умовах сучасної глобалізації, автовиробником потрібно вважати того, хто здійснює повномасштабне виробництво в країні, а не крупновузлове складання автомобілів чи виготовлення окремих запчастин.
ПОЗИЦІЯ АВТОВИРОБНИКІВ
Зрештою, як можна говорити про визнання автомобілебудування пріоритетною галуззю економіки в Україні, якщо продукований нею товар — неконкурентноздатний та не користується попитом на вітчизняному ринку, а на експорт цікавий лише деяким країнам третього світу в невеликих кількостях?
Автовиробники певні: інвесторів може зацікавити лише реальна стратегія розвитку автомобільної сфери, де чорним по білому написано правила гри для всіх. Проте якою саме повинна бути ця стратегія — озвучено не було. А значить є ризик, що під термінами “індустріальний парк” та “стимуляція національного автовиробництва” вкотре може лобіюватися певна преференція на користь лише окремим представникам бізнесу. Наприклад, у червні 2017 року з'явився проект постанови «Про внесення змін до Порядку визначення товарів, що ввозяться на митну територію України для використання у промисловому виробництві моторних транспортних засобів», якою пропонувалося встановити для автозаводів нульову ставку мит на імпорт комплектуючих.
ПОЗИЦІЯ АВТОІМПОРТЕРІВ ТА ДИЛЕРІВ
Купівельна спроможність українців настільки низька, що придбати собі нові авто можуть дозволити лише 50-70 тисяч громадян щороку (у порівнянні із мільйонами автомобілів в європейських країнах), а найбільший відкладений попит — саме на доступні авто. А найдоступнішими для українців сьогодні є саме вживані машини.
На заваді — велика кількість адміністранивних заборон, законодавча зарегульованість, високе податкове навантаження і тіньовий ринок “іноземних блях”, більший за офіційний — як наслідок цих штучних обмежень. Екологічні стандарти “Євро” на вживані авто, знижені ставки акцизу лише на машини молодше 2010 року випуску та тільки на певні об'єми двигунів, одне авто в рік і заборона продажу — все це заважає авторинку розвиватися.
У ПОШУКАХ ІНВЕСТИЦІЙ
Зазвичай інвесторів цікавлять конкретні речі: які преференції та прямі заохочення для розвитку бізнесу їм будуть надані. В Україні ж зараз існують лише не дуже потішні непрямі заохочення: країна приваблива через низьку вартість оренди та оплату праці.
Для інвестора потрібно спочатку створити сприятливий інвестиційний клімат. Так, наприклад, як це зробили сусіди. В Чехії і Польщі, наприклад, розуміли, що їх вітчизняний автовиробник не є конкурентноздатним, припинили його розвивати, та на законодавчому рівні запровадили певні пільги та заохочення для іноземних інвесторів. В Словаччині автомобільна промисловість донедавна була взагалі відсутня: там її створили фактично з нуля саме за рахунок створення сприятливих умов для виробництва.
В результаті в цих країнах розміщені значні потужності світових автовиробників, орієнтованих як на місцевий ринок, так і на експорт. А це і робочі місця, і розвиток економіки, і оновлення ринку, і здорове конкурентне середовище.
На автофорумі у Львові ж лише в більшості розповідали про існуючі проблеми та теоретичні шляхи вирішення — речі, які у більшості випадків інвесторів не цікавлять взагалі.
Представник міністерства інфраструктури практично весь свій виступ присвятив темі електромобілів. При тому, мова йшла не так про лібералізацію імпорту електромобілів на територію України, як про перспективи розвитку їх виготовлення у нас. Якщо прийняти відповідні законодавчі зміни — цей процес можна буде здешевити аж на 40% — заявив радник Міністра інфраструктури України.
А взагалі, сьогодні тема електромобілів настільки перспективна, на скільки є і прекрасним приводом для особистого піару. Адже екологічність та прогресивні технології сьогодні в моді. Це призвело до того, що в парламенті зареєстровано аж сім законопроектів на тему електромобілів, а ще є восьмий, офіційно не зареєстрований, від МІУ, презентований минулої весни.
Проектів — більше ніж достатньо, розмов багато, а узгодженої позиції і результату — поки немає. Проте уже в понеділок, 6 листопада, мало відбутися засідання робочої групи профільного комітету, на якому, можливо, буде покладений початок розвитку ери електромобілів в Україні. А поки в інформаційному просторі можна натрапити хіба на новини про “ЕлектроЛанос” з ціною батареї в 12 тисяч “зелених”...
НА ЗАВЕРШЕННЯ
Як би парадоксально не звучало, та, незважаючи на усі вищезгадані проблеми, перспективи в українського авторинку — є. Як показує статистика, за останній рік в країні було укладено близько 700 тисяч внутрішніх договорів купівлі-продажу авто (при цьому статистика не враховує перепродажі “по-техпаспорту” та “по-довіренності”). Зі зниженням ставок акцизного збору кількість ввезених вживаних авто суттєво збільшилась. Продажі нових авто також постійно ростуть. Проте, росте і кількість ввезених нерозмитнених автомобілів.
Оцінивши всю ситуацію, можна констатувати, що зараз розпочалося формування цивілізованого авторинку в Україні. З деякою перестановкою сил та гравців на цьому полі і суттєвою зміною їх поглядів. То що ж нас чекає попереду?
Існує імовірність, що найближчим часом варто очікувати повноцінного розгортання діяльності імпортерів та дилерів на ринку авто з пробігом (в частині торгівлі вживаними авто з Європи), якщо буде ліквідоване існуюче обмеження “одне авто в одні руки” і річна заборона перепродажу. Паралельно буде розвиватися ще одна сфера — електромобілів. Щодо вітчизняного автовиробника — то іншого шляху розвитку, як створення умов для інвестора та оновлення автомобільної промисловості до сучасного конкурентоздатного рівня, також немає.
І отакі форуми — підтвердження того, що процес не стоїть на місці. І є дуже велика надія, що найбільш задоволеними від цього залишаться все ж звичайні громадяни — які нарешті отримають можливість придбати доступне авто.
