Ціна перемоги за гроші громади?
«На цьому місці через два роки буде стояти спортивний комплекс з басейном», - Прийт Кутсер.
Цей банер обійшовся місту у 420 доларів і влітку 2013-того його вивісили на фасад однієї із шкіл у Пиг’я-Таллінн (частина міста Таллінна в Естонії). Цю обіцянку центрист Кутсер використав і у своїй передвиборчій агітації восени. Але ідея так і залишилася словами лише на фасаді школи (фото будівлі з обіцянкою і фото через два роки)
Тоді у міськраді пояснили, що текст на банері лише інформує мешканців і не є політичною рекламою.
Ось ще одна історія. На світлині Яанус Мутлі (колишній віце-мер Таллінна), Едгар Савісаар (колишній мер Таллінна) і Авро Сарапуу (віце мер), які інформують про відкриття стадіону у місті. На рекламній площині вказані імена та прізвища політиків, які зображені як музиканти, хоча вони були майбутніми кандидатами на виборах. В нижньому кутку на рекламній площині навіть логотип міста. Загальна вартість реклами для стадіону Hiiu - 11 000 євро, які виділили з Талліннського міського бюджету (відділ спорту та молоді).
Комісія з нагляду по фінансуванню партій парламенту Естонії зафіксувала ці факти, оцінила біл-борди, як передвиборчу агітацією чинних політиків і подала в суд. Феміда встановила, що місцева влада з метою впливу на виборців сплачує за рекламу, яку було виготовлено для члена політичної партії у громадському місці, а не для сприяння громадським інтересам або виконанням державних функцій. Така пожертва з бюджету заборонена, тому п'ять міських чиновників на підставі наказу Комітету повернули в місто 127 910 євро.
«Армія! Мова! Віра. Ми йдемо своїм шляхом. Ми – Україна», «Без віз», «Жити по-новому», - тисячі таких біл-бордів висять по свій країні. Однак, таке інформування українців про роботу чинних керівників міст, області, країни під виглядом соціальної реклами експерти часто вважають, як агітацією на користь того чи іншого кандидата особливо у передвиборчий період (у нашому випадку хизування здобутками гаранта).
«Розміщення такої кількості площин мало б обійтися Президенту щонайменше у кілька мільйонів гривень. Але інформація про такі видатки у декларації Порошенка не фігурує. Це свідчить про фінансову непрозорість і не підзвітність», - зазначають у ГО «Чесно».
Щоправда в Адміністрації Президента відхрестилися від біл-бордів з ім’ям Петра Порошенка, а контролюючі органи навіть не розпочали перевірку, чи не кошти українців, витрачені на власну агітацію.
Електронне голосування: чи можна підкупити виборця?
Для підвищення явки виборців та прозорого голосування в Естонії корім паперової альтернативи запровадили й електронне голосування. За підрахунками урядовців 30% людей голосують на дільницях в день виборів, 30% через Інтернет, ще 15% - обирають шляхом передголосуванням.
Тобто більшість естонців голосують через Мережу. Кожен дорослий естонець має індентифікаційну картку, за допомогою якої може оплачувати за проїзд у транспорті, подавати декларації в податкову, контролювати банківські рахунки, використовувати, як електронний підпис і ще й голосувати на виборах. Маючи комп’ютер, який зчитує картку, громадянин вдома може зробити свій вибір і не стояти у чергах на дільниці. Перевагою такого виду голосування є й те, що держава економить на виборах (не потрібно друкувати бюлетенів, оплачувати кошти за роботу членам дільниці).
Зробити свій вибір через мережу естонці можуть за 4-6 днів до дня голосування, при чому можна і змінювати свій голос за іншого кандидата. Окрім день виборів (голосується лише один раз). І саме передголосування є найбільшим часом для маніпуляцій і підкупом думок виборців. Представники різних кандидатів обходять домівки людей, розповідаючи і агітуючи за конкретну особу.
Тим часом в Україні. Гречка від кандидата, сувеніри з логотипами партій або світлинами політиків, гроші за голос. Щоб забезпечити явку на виборах і галочку навпроти свого прізвища, кандидати вдаються до різних шляхів підкупу виборців, навіть уже не приховуючи цього. Ось до прикладу, під час останнього візиту на Львівщину чинний Президент Петро Порошенко та майбутній кандидат на пост глави держави із трибуни звертається до тих, хто прийшов з ним на зустріч, але не хоче його слухати:
«В мене прохання, віддайте 500 гривень. Або слухайте, або йдіть звідси. На цьому закінчимо, не заважайте іншим».
На порозі вибори. У 2019-тому українці обиратимуть і Президента, і народних депутатів. Сподіваємося, що досвід балтійських країн допоможе не лише журналістам, громадським активістам, а перш за все антикорупційним органам ретельно аналізувати на що кандидати витрачають гроші, фіксувати приховану рекламу, підкуп виборців і найголовніше – притягувати до реальної відповідальності порушників. Робота Комісії з нагляду по фінансуванню партій парламенту Естонії показує, витрачені кошти громади на власну передвиборчу агітацію, можна повертати до бюджетів різних рівні, а відтак використовувати їх з користю для громади, а не для піару чиновників.
Матеріал підготовлено за результатами «Навчальної поїздки журналістів-розслідувачів до балтійських країн, яку було організовано Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги (UK aid) від уряду Великої Британії».
Мар’яна Сич
