26 лютого у Гуті Пеняцькій на Бродівщині урочисто вшанували пам'ять загиблих мешканців польської національності знищеного гітлерівцями села. Цьогорічне вшанування пам’яті було особливе: під час різдвяних свят на меморіалі жертвам було знищено хрест. Показово, що інформація про акт вандалізму у російських ЗМІ з’явилася раніше, ніж про це офіційно повідомили в Україні. Тобто, усім все було зрозуміло…
Оголошено війну мертвим
До честі української влади, їй вдалося консолідувати громаду і через несподівано короткий для поляків час меморіал у Гуті Пеняцькій було відновлено. Відновлено – треба наголосити – за кошти української громади.
Як зазначив з цього приводу голова Львівської облради Олександр Ганущин, знищенням актами вандалізму на похованнях поляків в Україні та українців у Польщі третя, всім відома сила, кинула виклик.
«Ми цей виклик прийняли і відповіли на нього ділом. Тепер очікуємо аналогічної відповіді поляків у справі відновлення зруйнованих українських могил», - каже Ганущин.
Автор не будучи фаховим істориком, не ставить за мету продукувати чи ретранслювати версії історичних подій. Йдеться про те, що незалежно навіть від найприкріших і болючих фактів історії, війна з мертвими є аж ніяк не є справою шляхетною. І той, хто воює з могилами, приречений на поразку. Щонайменше, моральну.
Українські могили: час подбати про пам'ять
У контексті відновлення українцями меморіалу у Гуті Пеняцькій знову заговорили про необхідність відновлення понівечених українських поховань на території Польщі.
«На території Республіки Польща понад 1300 місць поховань українців, сотні з яких підпадають під визначення «військові поховання». Цього року ми починаємо паспортизацію таких місць. Точніше, відновлюємо, бо свого часу такі спроби вже здійснювалися, хоча інформація, очевидно, застаріла», - розповідає Форпосту Святослав Шеремета, відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів і, водночас, директор меморіально-пошукового підприємства «Доля».
Однак, як часто в нас буває, бракує грошей. Мінфін знову відмовився закладати у бюджет 2 мільйони гривень, які Інститут національної пам’яті просив на пошук і поховання жертв війни і політичних репресій. Як би це іронічно не звучало, але востаннє гроші на це виділяли за часів Януковича.
Щоправда, у цьогорічному бюджеті Львівської обласної ради на діяльність підприємства «Доля» передбачено 240 тисяч гривень, з яких по 80 тисяч розраховано на паспортизацію об’єктів, роботу експертів в архівах і впорядкування поховань. За попередньою інформацією, обласна рада найближчим часом додасть ще 170 тисяч на ексгумацію останків і на відновлення зруйнованих вандалами поховань. Принаймні бюджетна комісія таке рішення вже підтримала.
Хоча тут можна апелювати і до польської сторони. Адже, згідно з міждержавними угодами, відновлення понівечених вандалами поховань мало би здійснюватися коштом держави, на території якої стався акт вандалізму.
Розповідає Святослав Шеремета: «21 лютого 2017 року делегація з п’яти осіб у складі представників Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій, меморіально-пошукового підприємства «Доля» та журналістки «Радіо Свобода» Галини Терещук перебувала на території Підкарпатського воєводства. Під час нашого перебування на місцевому кладовищі та огляду зруйнованого пам’ятного знаку загиблим цивільним українцям і воякам УПА до нашої машини, припаркованої біля кладовища, під’їхав службовий автомобіль прикордонної варти. В ультимативній формі прикордонник почав вимагати від нашого працівника, який перебував у машині, негайно покликати членів делегації для перевірки документів та грубо цікавився, що ми робимо на «бандерівських похованнях». При чому, поводив себе агресивно, звертався грубим наказовим тоном».
Додамо, що поховання на горі Монастир біля Верхрати абсолютно легальне. Там покояться 62 воїни УПА, загиблі у бою з підрозділом НКВС у березні 1945 року.
Прикро, але треба визнати, що випадок 21 лютого – не поодинокий. Джерела, близькі до українського МЗС розповіли, що були скарги від громадян України, в яких польські прикордонники при перетині кордону цікавилися ставленням до Волинських подій.
Як знайти порозуміння?
«Європа потребує України та Польщі, і потребує, щоб ми були разом», - зазначив амбасадор Польщі в Україні Ян Пєкло під час вшанування жертв у Гуті Пеняцькій.
Відповідаючи на питання, як у його країну сприйняли акт вандалізму, пан Пєкло зазначив, що думка у поляків була єдина: це – провокація. За словами посла, у Польщі добре розуміють, що українці цього б не робили і що «це вигідно одній людині, яка всі ми знаємо, де сидить».
Спровокованість «цвинтарного війни» добре розуміють у країнах, мимоволі у неї втягнутих. Український посол Андрій Дещиця каже, що на центральному рівні є повне порозуміння, у тім числі і щодо необхідності відновлення зруйнованих поховань.
Журналіст Форпосту поцікавився в пана Дещиці, як бути із ситуацією «в низах», адже порозуміння керівників держав і дипломатів не обов’язково означає розуміння ситуації простими мешканцями в конкретному селі. Бо, скажімо, ще у серпні 2015 року польська Рада боротьби та мучеництва звернулася до місцевої влади про відновлення українських поховань у згаданій Верхаті. Але реакції – нуль.
Нова небезпека
А тим часом багато українських експертів з побоюванням очікують прогнозованого прийняття в Польщі законопроекту про заборону пропаганди комунізму або іншого тоталітарного устрою, в тому числі, «литовського і українського націоналізму».
Сам законопроект вже викликав бурхливу реакцію в Польщі. В Україні ж побоюються, що після його прийняття ситуація з доглядом могил вояків УПА на польських теренах взагалі стане критичною.
Форпост спробував поцікавитися у кількох обізнаних в українсько-польських стосунках людей щодо можливих наслідків прийняття документу, однак конкретної відповіді так і не отримав. Усі очікують. Усі в невідомості. Усі без надії сподіваються і десь глибоко в серці вірять, що раптом законопроект не пройде, а значить проблема зникне сама по собі.
До речі, представники української діаспори в Польщі жорстко розкритикували законопроект. Вони вважають, що його ухвалення відчинить двері до демонтажу більшості українських пам’ятників.
Шлях до порозуміння
Варто застерегти розігріті пропагандистами гарячі голови в Україні, котрі вважають, що кожен поляк, прокидаючись вранці, думає, як би це знищити український пам’ятник. Навпаки, багато поляків чітко усвідомлюють ситуацію і розуміють, ким і для чого спровокована війна пам’яті.
Доречно згадати про діяльність товариства «Магурич» - неурядової громадської організації в Польщі, заснованої ще в 1987 році. Основним завданням, яке ставить перед собою товариство, є ремонт надгробних пам'ятників на кладовищах у південно-східній Польщі, які залишилися без опіки в результаті примусових переселень українців і Голокосту євреїв. Члени товариства діють на волонтерських засадах і не отримують винагороди за свою роботу. Організація є аполітичною, не працює в інтересах жодних публічних інституцій. Свою місію вона вбачає у відновленні культурної спадщини регіону. За час свого існування товариство відновило понад 100 кладовищ і близько 1 тис. надгробних пам’ятників. Назва товариства походить від гори Магурич, розташованої поблизу села Бортне на польсько-українському прикордонні. Поблизу нього упродовж багатьох віків добувався піщаник — необхідний елемент для виготовлення матеріалу з каменю.
На сторінці товариства у Фейсбуку - звіти про виконану роботу: лише за 2016-й рік - 96 відновлених надгробків і 5 придорожніх хрестів. Є вже плани і на поточний рік. Наприклад, відновлення українського кладовища в неіснуючому сьогодні селі Нижня Тернава з українського боку кордону, а також кладовищ у селах Стараута і Міхновець з польського боку кордону.
«Саме товариство однозначно висловилося з цього приводу, підписавши торік у жовтні відкритий лист – «Заклик з Верхрати», тобто ми абсолютно проти таких дій. Дуже погано, коли якась маргінальна група такими ганебними вчинками викликає значний суспільний резонанс. Піти і вдарити молотом - це питання хвилини чи двох і не потребує значних зусиль. Суто з технічної точки зору вони не напрацювалися, а результат є жахливим. Те, що в польському суспільстві є певна частина людей, які негативно налаштовані до українців, не є жодною новиною. Натомість, найгіршим є те, що нас і вас дуже зручно використовує «великий сусід», який вміло подає антиукраїнські настрої в Польщі. І тут не потрібно бути великим слідчим: якщо фільм про знищення пам'ятника в Польщі перше з'являється на російських інтернет-сайтах, то відомо, кому це потрібно. Росіяни ідеально б'ють по чутливих пунктах і старанно підігрівають усе те, що якимось чином може вдарити по українцях. Тобто несуттєва, або й брехлива інформація може тиражуватися сотні разів у різних російських ЗМІ і робити свою справу», - розповідає Моджеєвський.
Приклад діяльності товариства «Магурич», як і приклад згуртованості української громади при відновленні хреста у Гуті Пеняцькій свідчать про одне: співпраця двох народів на, так би мовити, людському рівні, координація громадських ініціатив – це та зброя, проти якої не здатна нічого вдіяти найганебніша кремлівська пропаганда.
