В Україні знову постало питання про запровадження візового режиму з Росією. Гарячі дискусії тривають у суспільстві, а сьогодні-завтра, за інформацією ЗМІ, візовий режим із країною-агресором стане предметом голосування у Верховній Раді. Щоправда, станом на зараз цього питання ще немає у поряду денному. А поки тривають суперечки між фракціями та народними депутатами, які ментально ще не готові розпрощатися з агресором, «Форпост» поспілкувався про сенс запровадження віз для росіян із колишнім міністром закордонних справ Володимиром Огризком.
Пане Володимире, візовий режим з Росією знову став в актуальною темою в українському суспільстві і в коридорах влади. На вашу думку, чи сьогодні його реально запровадити?
Не тільки реально, але й необхідно. Про необхідність такого кроку я говорив ще у перші тижні після початку російської агресії в Україні. А зараз, після того, як наша держава отримала безвіз з Європейським Союзом, візовий режим з Росією нам потрібен ще більше. Це важливий і необхідний крок для того, щоб остаточно і безповоротно розпрощатися з нашим «щасливим» постсовковим, пострадянським минулим.
Як бути із українськими заробітчанами, адже вони піднімуть хвилю невдоволення? Власне це є чи не основним аргументом для противників запровадження візового режиму з Російською Федерацією.
А як можна виправдовувати людей, котрі під час війни їдуть до ворога на заробітки? Це колабораціонізм? Це підтримка тих, хто вбиває твоїх співгромадян, можливо, навіть родичів? Ось які питання потрібно ставити таким людям. Адже вони їдуть туди, працюють там і в такий спосіб опосередковано допомагають ворогу ставати сильнішим. Тобто агресор нарощує свій потенціал нашими ж руками.
Ще один аргумент противників введення віз – Крим. Мовляв, відповідь Росії буде, щонайменше, симетричною і переселенці з анексованого півострова не зможуть навіть відвідати могили батьків…
Тут ситуація доволі проста і не потребує, аби щось вигадувати. Просто нам потрібно обмежити пересування між підконтрольною і непідконтрольною Україні територією. Сьогодні, на превеликий жаль, лінія розмежування на Донбасі і оцей «адміністративний кордон» з Кримом, є джерелами дуже серйозної економічної злочинності та корупції. Думаю, що нам в Україні мати додаткове джерело нестабільності, а це саме так, зовсім не потрібно. А всі незручності для людей потрібно буде вирішувати в правовій площині.
Щодо безпеки. Чи допоможе візовий режим з Росією реально обмежити потік сумнівних осіб до нашої країни?
Звісно, що так. Я в цьому переконаний! Та й будь-який контроль, навіть не ідеальний, – це краще, ніж відсутність контролю взагалі. Теперішній безвізовий режим – це безконтрольність, хоча нас намагаються переконати, що це не так. Що таке візовий режим? Ц передовсім індивідуальна робота з кожним, хто намагатиметься в’їхати в Україну. Скажу відверто, це додатковий, дуже серйозний бар’єр для тих, кого Російська Федерація зараз дуже легко запускає на територію України. До речі, гучні вбивства, які відбулися у Києві, і які досі не розкрили, це також наслідок то прикордонної ситуації, яка у нас є з Росією. Адже до нас заїжджають і виїжджають ті, кому тут, по ідеї, місця не мало б бути.
Росія напевне не проковтне просто так візовий режим з Україною. Яку реакцію Кремля можна прогнозувати у нинішній ситуації?
Скоріш за все, Росія у відповідь введе візовий режим з Україною. Хоча і тут є певні нюанси, тож остаточне рішення буде залежати від політичних розрахунків, які вони у себе в Москві братимуть до уваги. Якщо візьме гору принцип «око за око», значить буде введено візовий режим і для українців. Якщо ж переважать інші підходи і позиції, то ситуація, відповідно, буде іншою.
Візовий режим стане новим етапом у стосунках між Україною та Росією. Як ви гадаєте, самі українці морально дозріли до такого рішення?
У нас все ще залишаються прихильники проросійської концепції. І їхня позиція під час і після прийняття у Верховній Раді рішень, зокрема, стосовно української мови на телебаченні, є тому дуже очевидним підтвердженням. На превеликий жаль, кількість малоросів в Україні зашкалює. Але саме введення візового режиму з Росією, запровадження української мови на українському телебаченні, на українському радіо, в українській пресі, у побуті, в бізнесі, месиджі московській православній церкві – усе це чіткі сигнали, що Україна більше не буде толерувати того, що відбувається. Усе це в комплексі і сформує умови, за яких малоросійства в нашій державі стане значно менше. Інакше – ніяк.
Культуру, в широкому розмінні цього поняття, яке включає і міжнаціональні стосунки, потрібно формувати. З часом вона виплекається сама собою. Люди звикають до певних правил, але ці правила потрібно встановлювати.
