У нашій країні вже мало кого здивуєш, що закон і здоровий глузд ігнорують всі. Хто тільки отримує таку можливість. Це стосується і виборчого законодавства. Жодні елекції не відбуваються у нас без порушень і дуже рідко порушники несуть за це належне покарання. Зазвичай спокійно ставить ся до порушень і суспільство, яке потім голосами своїх активних представників верещить, мовляв, знову не тих обрали.
Якби не був прописаний закон, у нас знайдуться умільці його обійти і свідки, котрі своїм мовчанням прикриють ці обходи. Щось схоже відбувається зараз на Львівщині, де 29 жовтня відбудеться свіжа «серія» виборів до об’єднаних територіальних громад.
Що каже закон?
У законі чітко сказано, хто може брати участь у виборах, а кому зась. Верховна рада свого часу чітко прописала обмеження для кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.
Отож, особа не може бути висунута кандидатом у депутати у багатомандатному виборчому окрузі більше ніж до однієї місцевої ради відповідного рівня (більше ніж до однієї обласної, однієї районної, однієї міської, однієї районної в місті ради).
Особа, яка висунута кандидатом у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови або старости, не може одночасно бути висунута у будь-яких інших одномандатних, єдиних одномандатних виборчих округах з будь-яких місцевих виборів.
Особа, з урахуванням вищезазначених вимог, може одночасно бути висунута кандидатом у депутати місцевих рад, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови або старости шляхом висування місцевою організацією лише однієї політичної партії або лише шляхом самовисування.
Зазначені норми поширюються і на кандидатів у депутати від політичних партій, які подолали 5% вибочий бар’єр у багатомандатному виборчому окрузі і взяли участь у розподілі мандатів на чергових місцевих виборах, які відбулися 25 жовтня 2015 року.
Начебто все зрозуміло та однозначно. Але, як виявилося, цей закон писано не для всіх кандидатів і не для всіх виборчих комісій. Вони живуть за своїми законами.
Кому закон не писаний
Моделюємо ситуацію. Є собі громадянин Х, який дуже хоче бути депутатом. Будь-де. Просто хоче. І ось два роки тому, 25 він балотується до районної ради за списком, умовно, Блоку Петра Порошенка. Не проходить, але залишається кандидатом, тобто теоретично ще може пройти у районну раду в разі вибуття тих, хто був у списку вище і пройшов. Натомість за два роки, що минули з попередніх виборів, громадянин Х, скажімо, опам’ятався, переглянув свою політичну позицію і вже шурує на нові вибори в ОТГ від умовної «Батьківщини.
Хай би це було особистою справою громадянина Х, якби не абсурдність ситуації. Теоретично обставини можуть скластися таким чином, що у радах різних рівнів він може представляти одночасно дві політичні сили, які між собою, м’яко кажучи, не любляться. Ви собі можете уявити якогось Джона Джонсона, який би був кандидатом до американського сенату від республіканців, а в якомусь муніципалітеті представляв інтереси демократів? Отож бо і воно.
У нас – певно, тільки в Україні – така ситуація, виявляється цілком нормальна. На недавніх виборах в ОТГ на Львівщині вже був прецедент, коли відмовили в реєстрації висуванцю, який залишався діючим кандидатом від іншої партії, розповіла Форпосту керівник проектів Львівської організації Комітету виборців України Ганна Осадчук. Але цим єдиним випадком все й обмежилося.
Тепер уже маємо цілий сонм, з дозволу сказати, політиків, котрі не пройшовши на минулих виборах до районних рад, пробують свої сили на цьогорічних елекціях. Того разу від перспективніших, на їх думку політсил. Для прикладу візьмемо вибори до Рудківської міської ради, які відбуваються після утворення відповідної ОТГ. А там, треба сказати, дуже все потішно, якщо не карикатурно. На чільних місцях у списках цілої низки політичних партій виявилися люди, котрі залишаються діючими кандидатами у депутати райрад від часом зовсім антагоністичних партій. Так, спис очники Аграрної партії Андрій Вантух і Михайло Галушка є діючими кандидатами, відповідно до Городоцької райради від «Громадянської позиції» та Самбірської райради від «Нашого краю». Ігор Скочиляс і Микола Когут балотуються до Рудківської міської ради від Радикальної партії Ляшка, хоча продовжують залишатися у списку Блоку Петра Порошенка до Самбірської райради. Натомість Ігор Хома на цьогорічних виборах поміняв РПЛ на БПП. Гриб Оксана балотується в Рудках від «Батьківщини», а Микола Сас – від КУНу, хоча обоє є діючими кандидатами від БПП до тої ж Самбірської райради. Одразу два діючих кандидата зі списку в райраду від УКРОП на виборах 29 жовтня вже балотуються від «Народного контролю».
Цікаво, що представники УКРОПу звернули увагу комісії на факт порушення, однак комісія так і не спромоглася виконати свій обов’язок і зібратися у визначений термін для прийняття рішення по зняттю вище згаданих осіб з реєстрації. Протягом 10 жовтня – останнього дня, коли було допустимо приймати відповідні рішення, роботу комісії тричі зривали представники партій, яким розходилося, аби «поцуплені» ними кандидати залишалися у їхніх списках.
Що з цим робити?
Як бути далі і як реагувати на таку ситуацію? Ганна Осадців каже, що жодних скарг чи прохань про допомогу у Комітет виборців не надходило. Проблемою вона вважає брак часу для з’ясування партійної історії того чи іншого кандидата, оскільки деякі партії приносять на реєстрацію списки буквально в останній момент. Так, за її словами, усі партії, крім двох, принесли списки на реєстрацію в останній день. Ганна Осадців не береться стверджувати, але й не виключає, що все робилося спеціально, аби у комісії було обмаль часу на детальний аналіз списків.
Зрештою, територіальна виборча комісія і не зобов’язана проводити свої розслідування щодо минулого кандидатів. Як розповідає експерт з виборчого права Орест Данчевський, законом не передбачено, аби ТВК вивчала, де і хто за якими списками вже є зареєстрований на виборах в інші ради. Однак, безперечно, вразі виявлення таких фактів комісія мала би відповідно реагувати, аби уникнути порушення закону. На думку Данчевського, ситуація на виборах до Рудківської міської ради не є винятковою, і, швидше за все, притаманна для багатьох виборів до ОТГ по всій Україні.
При цьому, пояснює він, законом не передбачено, що це може стати причиною оскарження результатів виборів. Очевидно, тому, що законом не взагалі не передбачено виникнення такої алогічної ситуації. Ганна Осадців також вважає, що «дублювання» депутатів не може бути причиною оскарження результатів, однак переконана, що в разі, якщо одна особа раптом стане депутатом від двох різних партій у різних радах, то, за логікою, мала би скласти мандат. Щоправда, як би це мало відбувалося в правовій площині, якщо «подвійний депутат» цього зробити б не захотів, вона наразі не може відповісти. Ані в законі це не прописано, ані прецедентів не було.
Безумовно, мешканцям більшості населених пунктів України не надто розходиться, хто там стане депутатом у Самбірській районній раді чи у Рудківській міській. Чи в будь-яких інших місцевих радах. Але справа тут в іншому. Така ситуація вкотре демонструє відсутність в Україні банальної політичної культури, а в політичних партій – чіткої ідеології. Що ж до політиків, чи людей, які себе ними вважають, то тут усе зрозуміло. Не існує політичних переконань. Існує бажання бути біля корита.
