Сьогодні одне з найвизначніших та найочікуваніших християнських свят, яке ще від сивої давнини користується повагою й любов'ю серед українців та інших народів світу.
Цей день особливий для всіх, принаймні тому, що родина нарешті може зібратися й почастуватися за святковим столом. Не варто також забувати, що це одне з найрадісніших свят, адже символізує початок нового життя.
Хоч це свято є традиційним, але чи не в кожної родини є свої особливі звичаї, які передавалися від покоління до покоління. Форпост вирішив дізнатися у відомих львів’ян, людей із активною громадською позицією, як вони святкуватимуть Великдень, чи мають якісь особливі традиції, чим для них є власне це свято та які страви є обов'язковими на їхньому столі.
Богдан Тихолоз, франкознавець, директор Музею Франка:
«Великдень для нас, як, певне, і для всіх українців, - одне з найбільших свят. Свято це, звісно, передусім Воскресіння Христового, але також і свято родини. Чудова нагода зібратися разом, відвідати рідних. На жаль, іноді «кулінарний» аспект Великодня дещо витісняє аспект власне християнський, і за передсвятковими приготуваннями й прибираннями люди трохи забувають про духовний сенс самого свята.
Сім’я наша чималенька (у нас із дружиною троє дітлахів: 8-річний Тарасик, 5-річна Софійка і найменша Даруся, для якої цьогоріч – перший її Великдень). Я родом із Черкащини, дружина – галичанка, у жилах якої тече й лемківська кров. Тож і наш великодній кошик «міксує» традиції різних регіонів, де поруч із паскою, ковбаскою, писанками-крашанками й міцним хрінцем є також плесканка з солоного сиру та ще деякі смаколики. Відколи мешкаємо у Винниках, святимо у поблизькому Храмі Івана Хрестителя УГКЦ.. Завжди перед Великоднем писанкуємо разом із дітьми, і звісно, відвідуємо родичів. У наших дітей ще є одна прабабуся (Феня з Миколаєва над Дністром), тож зазвичай приїздимо й до неї.
Тема Великодня для нас близька і як для науковців, оскільки є дуже важливою для родини Івана Франка – головного об’єкта наших студій. Сердечно зичимо всім українцям веселих свят у родинному колі. Хай на душі буде великодньо, христовоскресно – не тільки світлого тижня, а й цілий рік!»
Ігор Телішевський, голова фракції партії УКРОП у міській раді:
«Без сумніву, Великдень - свято родини, рідних та родичів. Зазвичай ми з сім'єю в суботу ввечері йдемо до церкви. А в неділю вранці розпочинаємо свій день з ароматної паски та смачної ковбаски. Великодні приготування - трепетний процес. Вдома пахне смаколиками, які готує дружина, їй обов'язково допомагає наша малеча. Я звісно теж долучаюся до процесу готування та декорування. Святимо пасочки у церкві біля дому.
У це світле свято хочу побажати українцям мирного неба над головою та тепла у серці. Христос Воскрес!»
Катерина Рибій, прес-офіцер Патрульної поліції Львівської області:
«Великдень – неймовірно тепле, духовне, сімейне свято. Воно, як і Різдво об’єднує родину, змушує забути старі негаразди і незакінчені справи та відпочити з рідними та близьким. Щороку це свято оновлює і наповнює мене. Попри свою завантаженість вже кілька років поспіль намагаюся пекти паски сама. Рідні звісно ж допомагають. Ми обов’язково пишемо писанки з сином. Дивуюся, але його бажання та прагнення зберегти цю традицію попри дорослішання не зникає. Лушпинням цибулі фарбуємо крашанки. Ще в дитинстві я вишила рушничок Великодній і вже багато років ходжу з ним до церкви. В кошик кладемо усе традиційно, а віднедавна ще й свічку. У неділю обов'язково "б’ємося" яйцями і таким чином визначаємо чиє сильніше. Любимо міцний хрін з яйцями. А паску використовуємо замість хлібу. І звісно на Великдень відвідуємо мою та родину чоловіка».
Андрій Демчук, чемпіон ХV літньої Паралімпіади, фехтувальник на візку:
«Великдень і Різдво – це для мене два найулюбленіших сімейних свята, і звісно я їх святкую у колі родини. Люблю передсвяткові клопоти, допомагав мамі, тепер дружині з печінням пасок, готування смаколиків. Всі приготування об’єднують родину. У спільній праці пробачаються образи, обговорюється наболіле і будуються плани.
Під час святкових днів відвідуємо родичів, друзів. Традиції стандартні - галицькі. У кошик кладемо лише те, що повинно бути: паску, м'ясне, яйця і масло, сир. Бо останніми роками люди вже навіть вино освячують. Як на мене це перебір.
Великдень 2018 для мене особливий тим що святкуватимемо його нашою сім'єю яка складається вже з трьох Демчуків - цього року моя дружина Ореста народила доню Юстину, за що я їй безмежно вдячний! На Великдень підемо у Церкву Святого Андрія. Ми з дружиною, ще до знайомства ходили сюди щонеділі».
Ольга Цап, директор телеканалу «Перший Західний»:
«У моєї родини особливе і трепетне ставлення до Великодня. Зрештою, думаю, для нас усіх, хто живе з вірою у серці, Пасха – це диво, яке стало правдою назавжди. І про нього варто пам'ятати не лише один день у році, адже воскресіння Христа – дар життя на щодень і на віки. У такі моменти свята дуже тонко відчувається потреба тому, щоб ділитися радістю, тим самим її примножуючи. Тому, традиційно, з року в рік ми освячуємо паску усією родиною – чотири покоління у купі після служби у храмі за одним столом дякуємо Богові за прожитий рік і просимо благословення на наступний.
Для мене випікання паски – це сакральне дійство, до якого варто підступати лише зі світлими думками і легким серцем, із вірою і любов'ю, бо тільки через них промовляє Господь. І розуміючи це, я щораз більше ціную і чекаю маминої і бабусиної пасок, бо в них якраз найвищий концентрат любові, прийняття, надії – усього того, що наповнює наше життя сенсом. А цьогоріч ми випробуємо новий рецепт паски і участь у її готуванні вже братиме і моя донька, і цей момент мене ще більше надихає.
Я дуже люблю Великдень, але все ж поза фізичною його складовою – найдужче ціную саме духовну. Коли є світло – тоді немає пітьми, і хіба ж не це найважливіше? Свого часу це стало для мене потужним інсайтом, і з цим усвідомленням я дорожу кожним Великоднем у родинному колі ще більше».
Маркіян Лопачак, голова фракції ВО «Свобода»:
«Для мене Великдень - це свято, коли я переосмислюю багато важливих моментів у житті; це свято, яке вносить нове натхнення, нагадує про родинні цінності. Ми святкуємо в сімейному колі. Як прийнято, за Великодні свята встигаємо побувати у всіх родичів, відвідати батьків. Ще з дитинства це було особливе свято: пригадую як ми готувались до нього: я, зазвичай, допомагав пекти паски своїй мамі, а сьогодні вже мої доньки допомагають дружині у підготовці до цього свята. Цьогоріч будемо розписувати крашанки разом з ними. У саме свято Воскресіння ми складаємо кошик та йдемо святити його в суботу ввечері, а Недільний сніданок починаємо вже з освяченої їжі. Першим, традиційно, коштуємо шматочок освяченого яйця. Тож, наша родина святкує Великдень досить традиційно. Бажаємо Веселих свят усім сім'ям! Христос Воскрес!»
Наталя Синютка, перша леді Львівщини:
«Зазвичай у мене Великдень починається ще задовго до самого свята. Усе починається у чистий четвер – прибирання, миття, закупи. Потім йдуть години запікання, готування, декорування. Наша сімейна страва – солодка плесканка, яйця фаршировані грибами, печене м'ясо. Вони обов’язково мають бути на святковому столі. У кошик кладу усе, як то кажуть, по списку, головне не забути паску, сіль, масло та свічку. Люблю з дітьми посвятити усе в суботу, а коли в неділю з чоловіком йдемо до церкви, то діти вже їдять першу пасочку. З дітьми ходимо у церкву Андрія, а в неділю – в собор Святого Юра. Потім їдемо до батьків чоловіка на Бережанщину, а потім у Франківськ до моїх».
Петро Адамик, голова фракції партії БПП «Солідарність» у міській раді:
«Напередодні Великодня я стараюся постити, але, як всі, я грішний. А щодо святкування Великодня - традиційно все. Сповідаюся завжди, як найбільший грішник, у п’ятницю зранку. Маю одного священика, з яким відчуваю таку собі спорідненість, їду за 70 км від Львова, в одну з найстаріших церков. Щодо підприємств, то у мене традиційно підприємства не працюють: Пасха, є можливість людям теж відпочити. Цього року з батьками та родиною будемо у брата в перший день. Але, звичайно, снідаємо завжди вдома у Львові, з дітьми. У мене похресник має 4 квітня День народження, але оскільки піст, то святкуватимемо на Пасху. Львів’янам бажаю у Великдень тільки добрих новин і здоров’я».
Петро Колодій, керівник Руху Валентина Наливайченка «Справедливість» на Львівщині:
«Життя вчить цінувати прості речі, обставини - зобов'язують підтримувати тих, хто найбільше цього потребує. Для мене сьогодні - це однозначно діти наших захисників. У переддень Великодня мав чимало зустрічей з ними. Повчальних. Найцінніше для діток - спілкування з батьками. Тож, на Великдень - я у Львові. Приділю час рідним, а передусім - мамі. Дякую Богу за таку можливість!
Піст – велика робота над собою, і щось дуже особисте для кожного з нас. На загал, скажу так: важливо думати позитивно, думати не лише про власні потреби, підтримувати тих, кому важко. Усім зичу щасливого Великодня - нехай добро перемагає завжди!».
Ігор Циганик, ведучий програми «ПРОФУТБОЛ»:
«Вже не перший рік в мене Великдень починається і закінчується на роботі – зйомках програми. Проте, вранці завжди куштує пасочку, обов’язково їм хрін. Наступного дня з родиною йдемо до церкви та їдемо до родичів. Навіть попри роботу та насичений графік намагаюся святкувати це свято зі своєю сім’єю. Переконаний, що Великдень зближує та оновлює людей. При можливості допомагаю дружині з великоднім кошиком та столом. І якщо кухар з мене не дуже, то дегустую я професійно».
Михайло Цимбалюк, керівник Львівського обласного осередку «Батьківщини»:
"Великдень - це уособлення домашнього затишку, єдності та віри у краще прийдешнє, надії в те, що добро обов’язково переможе зло і впевненості в тому, що до батьків обов’язково приїдуть діти та онуки.
Напередодні свята Воскресіння Христового, де б не був, завжди поспішаю до рідної домівки, до Тернополя. Разом з дружиною відвідуємо сина, невістку, внучку. Традиційно разом йдемо до храму, освячуємо паску і молимось за те, щоб в Україні нарешті був мир та спокій. Обов’язково у Великодні дні згадуємо про тих, кого вже немає, а спостерігає за нами з небес.
Важливою частиною Великодніх свят є відвідини моїх батьків на Івано-Франківщині. Прогулюючись вулицями рідного села, завжди згадую своє дитинство, коли в урочистій обстановці випікали паску, вудили ковбасу, готували великодній кошик. Тепер, коли збираюся до церкви, пригадую своїх батьків і намагаюся брати з них приклад у дотриманні усіх традицій, розповідаю про них своїй внучці і дітям, щоб звичаї мали продовження на наступні покоління".
