Доки у Львові тривають суперечки про доцільність будівництва заводу, проблема зі сміттям набирає нових обертів. І хоч всі говорять, треба щось робити, мало хто по-справжньому розуміє ЩО і головне ЯК. Для того, аби побачити наочно, як ситуацію вирішили у сусідній Польщі, львів’янам організували поїздку на сміттєпереробний завод механіко-біологічної технології обробки, аналогічної до львівського проекту, у містечку Стальова Воля.
Перше, що вражає у Польщі та й в країнах ЄС загалом, окрім доріг, - це чистота. Ще по дорозі до заводу ми не змогли не звернути увагу на доглянуті подвір’я та велику кількість смітників. І справа тут не в надмірній чистоплотності поляків, а в політиці. Якщо часом на території Польщі ви не захочете берегти навколишнє середовище, то прийдеться приготувати свій гаманець – держава добряче його потрясе.
Високий штраф як запорука розуміння ситуації
У нас слово «сміття» асоціюється зі смородом, мухами, щурами, а останнім часом ще й з втраченим людським життям. Але в сучасних розвинутих країнах сміттєвий завод виглядає не гірше, аніж будь-який інший. Запах тут такий, ніби ви забули винести сміття з дому. Окрім того відділу, де зі сміття, яке завод не може ні продати, ні переробити, роблять компост – тут стоїть доволі стійкий аромат, що можна порівняти хіба що з запахом ферми. Це при тому, що комплекс займає близько 5 га і обслуговує територію зі 150-тисячним населенням. В рік він приймає близько 60 тисяч тонн сміття.
В цьому регіоні діють ще 3 такі підприємства, які конкурують між собою. Загалом у Польщі їх близько 150, більшість з них комунальної власності, проте є й декілька приватних. Цей знаходиться у масиві поряд з іншими заводами, в тому числі і споживчими, на відстані від житлових будинків 2,5 км і 4 км до найближчої річки Сян. Будівництво обійшлося у більше ніж 100 мільйонів злотих або близько 22 мільйонів євро. При цьому 80% коштів були виділені Євросоюзом, а замовником виступили 11 гмін (аналог наших ОТГ).
Для того, щоб побудувати такий завод у Польщі, треба дозвіл від воєводського інспектора навколишнього середовища і згода громади. Якщо будуть протести і влада вирішить, що будівництво справді несе загрозу, то ніякого будівництва не буде. Крім того, інспектор не може видати дозволу, поки не буде виміру грунтів, підземних вод, атмосферного тиску…
«Протести завжди були і будуть, це зрозуміло, це ж не шоколадна фабрика. І тут були протести. Але це таке, хтось по дорозі проїде на ровері і йому буде смердіти, а комусь добре. Як показує практика, після двох днів роботи всім працівникам добре. Нас кожного року змушують робити дослідження. Результати не мають відрізнятися від тих, які були до будівництва, інакше буде штраф, тому люди спокійні. Всі розуміють, що це треба робити», - зазначає керівник закладу Каміль Муцєк.
Щодо штрафу, то тут контролюють абсолютне все. І за недотримання норм, встановлених законодавством, загрожує від 1000 до 200 мільйонів злотих (вдвічі більше ніж вартість будівництва). Під всією територією є спеціальна плівка, яка не дозволяє просочуватися ніякій рідині в грунт, сучасні потужні фільтри, які постійно замінюють, оптимізація для того, щоб працювати більш ефективно. На питання про те, чи можна домовитись з інспектором «якщо щось не так» пан Каміль спочатку був трохи ошелешений, але потім відповів: «Раніше в Польщі таке могло бути, зараз – ні. Та й для чого?»
Щодо організаційної частини, то є 8 комп’ютерів, за допомогою яких постійно контролюють загальну ситуацію. Починаючи від температури в різних секторах і закінчуючи викидами.
«Побудувати такий завод – це тільки половина успіху, головне правильно ним управляти. Без контролю, грамотного управління і розуміння важливості того, що ми робимо, він не принесе очікуваних результатів», - переконаний керівник. Дивлячись на нього вкотре розумієш, найважливіше любити те, що робиш.
Відповідальність – ключ до розв’язання проблеми
Якщо коротко описати державну сміттєву політику, то вона приблизно виглядає так: спочатку сміття потрапляє у смітники. Тут полякам дають вибір – сортувати його чи ні. Вони підписують декларації, згідно з якими, хто сортує - платить 4,5 злотих, кому ліньки – 18. Далі шукають перевізника.
«Ми ще тільки вчимося, десь у Німеччині це вже роблять на більш високому рівні, ніж у нас. Але починати з чогось треба. Для заводу сортування сміття значно полегшує роботу», - розповідає Каміль Муцєк.
Місто слідкує за тим, скільки сміття привозять, скільки переробляють і скільки йде на захоронення. Тому його зважують. Далі воно їде на конвеєри, а опісля люди вручну відбирають те, з чим не завжди можуть впоратись машини. Керівництво запевняє, жодних шкідливих умов праці тут нема. Судячи з того, що працівники добровільно не використовують маски, напевно так і є. В приміщеннях, де вони працюють, встановлені потужні витяжки, тому тут швидше пахне свіжістю.
Органічне сміття проходить через сито, його діаметр встановлений законодавством і становить від нуля до вісімдесяти міліметрів. Якщо пластик чи папір може стояти і до року, то органіку вони зобов’язані переробляти протягом двох днів. Фактично це штучно створений пришвидшений процес розкладання, який проводиться для того, щоб після захоронення на полігоні (1,5 га) воно приносило якнайменше шкоди навколишньому середовищу. Наразі близько 40% іде на захоронення. Проте до 2030 року згідно з екологічними нормами ЄС на полігон має потрапляти не більше 10% сміття.
Якщо завод сам з якихось причин не справляється, то зобов’язаний передати частину сміття іншому заводу. Проте використовувати чужий полігон категорично забороняється. Сміття має бути захоронене там, де його спродукували.
Загалом переробити можна близько 15% сміття, що поступає на завод. Сміття, що не підлягає вторинній переробці, використовують для виробництва палива, газу, який завод використовує для власних потреб.
«Найбільш економічно вигідно вирішувати проблему зі сміттям – це відвезти його в ліс і там закопати в яму. Але ж ми розуміємо, що цього робити не можна, тому що нам прийдеться з цим жити. Це буде мати дуже негативні наслідки для нашого життя і здоров’я. Завод мусить працювати в будь-якому випадку. В наших інтересах, щоб він був рентабельним», - наголошує чоловік.
Кожен, хто був на такому заводі хоч раз, скаже, що він потрібен у Львові. Так само, як потрібен у Києві, Миколаєві, Чернівцях і по всій Україні. Ми не просто втрачаємо потужні можливості, на яких можемо заробляти непогані гроші, а ще й живемо, свідомо наражаючи себе на небезпеку. Колись ми прийдемо до загальнодержавної мудрої політики, створеної для безпеки і щасливого життя своїх громадян. А поки потрібно вирішувати проблему самим, роблячи все, що від нас залежить. Якщо стояти осторонь, то вона призведе до трагедії, як вже сталося одного разу.
Думки
«Львівщина цього року безперечно розпочне будівництво першого сміттєпереробного заводу. Інше питання – коли він буде введений в експлуатацію. Планується, що завод буде потужністю 270 тисяч тонн на рік з виробництвом РДФ палива для цементних заводів. З моменту отримання земельної ділянки час на будівництво триватиме орієнтовно 3 роки», - розповів Назарій Романчук, директор департаменту житлово-комунального господарства Львівської ОДА.
Проте екоактивісти зазначають, просто збудувати завод замало.
«В Польщі є екологічна служба, яка моніторить і контролює дотримання усіх екологічних норм сміттєпереробним заводом. В Україні дуже потрібна подібна структура з широкими повноваженнями, якій можна довіряти на 100%. Даний завод розташований напевно не в найкращому місці (говорять самі ж поляки), але кращої доступної території в місті не було знайдено. Якщо дотримуватись усіх екологічних норм ( які потрібно систематично перевіряти), то функціонування даного заводу є абсолютно безпечним і не шкідливим для здоров'я людей.
На заводі є сортувальна лінія, яка дозволяє максимально якісно посортувати змішані відходи по фракціях.
У самій Польщі існує додатково багатоконтейнерна система сортування відходів за такими фракціями: папір, пластик, скло, метал, комп'ютерна та побутова техніка, батарейки; медичні відходи (збираються в аптеках і лікарнях), органічні відходи та інше (будіведьні відходи; небезпечні відходи; меблі; одяг). Завдяки доброму сортуванню відходів населенням, до загальних відходів майже не можуть потрапити небезпечні відходи (батарейки, медичні відходи). Якщо випадково щось потрапить, то працівники сортувальної лінії це виявлять і відсортують. Тому на заводі, після сортування, з органічних відходів отримують якісний компост, який використовують потім для садівництва.
Розумію львів’ян, які живуть біля потенційної земельної ділянки, де ЛМР планує побудувати сміттєпереробний завод. Вони хвилюються за дотримання усіх технологічних і екологічних норм при будівництві та експлуатації заводу. Люди переживають, чи не будуть їх потім обманювати і чи будуть влада і екоінспекція (та інші відповідні служби) відповідально контролювати дотримання усіх екологічних норм.
Не знаю повної інформації щодо усіх можливих ділянок, які можна розглядати для будівництва сміттєпереробного заводу для Львова, але… ділянка на вул.Пластовій, що на території очисних споруд Львова - це єдина ділянка на сьогодні у Львові, на яку ЛМР має усі необхідні права і документи, що це підтверджують. Це дає можливість робити проектно-кошторисну документацію, готувати усі документи на погодження. Також, маючи необхідні документи на потенційну ділянку, ЛМР і отримала необхідні кошти на будівництво заводу від європейських партнерів. Отже, на сьогодні Львів, на жаль, не має великого вибору ділянок для будівництва сміттєпереробного заводу, який місту дуже потрібен і в якомога стислі терміни, бо вивозити з міста відходи з кожним місяцем буде все важче і важче», - вважає Олег Котис, координатор соціальної ініціативи «Хтось не зробить»
«Поїздка дала відповіді на певні питання. Звичайно завод потрібний. Дуже добре, що є люди, які згуртувались і займаються цим. Єдине необхідно при виборі території, незалежно це буде Львів чи Львівщина, дотриматись вимог відстані та проаналізувати небезпеки, які можуть виникнути для жителів місцевості. Думаю, дійсно дотримуючись всіх вимог, можна вести якісну та безпечну переробку сміття. Перш за все варто знайти територію, де відстань до житлових будинків буде більше 2.5 км . Якщо місто і область відстоюють інтереси людства, а не свої власні, це питання можна вирішити», - говорить Світлана Ординець, менеджер з якості «Key cosmetic Co»:
«Поїздка була надзвичайно корисною. Я вперше побувала на сміттєпереробному заводі і вражена його організацією і масштабами. Усвідомлюю свою причетність до гір сміття, які ми утворюємо щодня. Це жахливо! І наскільки важливо, щоб ми подумали про те, як зробити так, щоб цього сміття було менше і воно не ставало загрозою для нас теперішніх і для нас майбутніх. Я чітко розумію, що такі заводи дуже потрібні Львову та Україні загалом, тим більше, що ми можемо впровадити їх вже покращену версію, яка не буде шкідлива для довколишнього середовища», - переконана Ірина Патрон, бібліотекар Львівської обласної бібліотеки для дітей, яка допомагає бібліотечному проекту «Екобібліотека».
«Сміттєпереробний завод більше не асоціюється у мене із брудною будівлею, довкола якої на кілька кілометрів розповсюджується нестерпний сморід. Я побачила, що підприємство із переробки сміття може бути сучасним та екологічно безпечним. Наразі ситуація з відходами є дуже проблемною та болючою, адже кількість сміття, яке не сортують та не переробляють, постійно збільшується. Подібний завод повинен обов’язково бути побудований у Львові. І, звичайно ж, такий сміттєпереробний комплекс у нашому місті має бути більшим», - каже PR-менеджер у Львівській обласній бібліотеці для дітей Лілія Русакова.
«Мешканці Львова мали можливість на власні очі побачити роботу сміттєпереробного заводу зсередини та почути 3-годинну розповідь представника заводу. Оскільки довіра до влади в українців невисока, тому, якби я почула про завод з уст влади, напевне не повірила б у все сказане. Та коли мала можливість переконатися особисто, що при дотриманні норм будівництва, функціонування заводу, регулярних перевірок його роботи відповідними комісіями, виявилося, що він не принесе загрози навколишньому середовищу. Тож змінила свою думку про його будівництво на території Знесіння. Хоча все ж, оптимальний варіант - побудувати його на достатній відстані від Львова та інших населених пунктів», - впевнена Тетяна Грудень, провідний бібліотекар Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки
«Поїздка на сміттєпереробний завод у Польщі зміцнила мої переконання у тому, що будівництво подібних переробних підприємств необхідно розпочинати у Львові, та й в Україні якнайшвидше. Зараз існує багато технологій, які випробувані у різних європейських країнах і питання тільки в тому, яку з них обрати. Це рішення повинно прийматись залежно від об’ємів та складу відходів у кожному конкретному регіоні. Населення зазвичай боїться сусідства таких підприємств, тому часто протестує. Подібні поїздки зменшують страхи населення відносно негативного впливу сміттєпереробних підприємств на довкілля та їхнє здоров’я. Адже, за умови дотримання усіх технологічних вимог подібні підприємства не здійснюють впливу. У цьому запевнив нас керівних заводу у Польщі.
Завод для Львова дуже необхідний. Якщо ми оберемо безпечні технології, то гострота питання його розміщення знімається. Але одного заводу замало. Це не вирішить проблеми. Її потрібно вирішувати комплексно – підтримка і жорсткий контроль влади над процесом будівництва та вводу в експлуатацію заводу, сортування сміття кожним жителем Львова, розвиток підприємств, що зможуть переробляти вторинну сировину, вилучену з відходів, а також з виробництва палива РДФ, на яке зорієнтована технологія, пошук підприємств які б могли використовувати це паливо, широка екоосвітня робота з населенням різного віку від дошкільних закладів до роз’яснювальної роботи для дорослого населення із залученням священиків та церкви», - говорить доцент кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи географічного факультету Львівського національного університеті імені Івана Франка Ірина Койнова.
«Завод МБП у Стальовій Волі є дійсно цікавим для ознайомлення з досвідом польських міст та територіальних громад у питанні вирішення проблематики переробки побутових відходів. В Україні також починаються трансформації в цій сфері, модернізується законодавство, запроваджуються кількісні критерії, як і скільки відходів має бути перероблено і яку частину буде дозволено захоронювати після переробки, до слова, не більше 50% від того об’єму, який маємо сьогодні. А це означає, що процес гармонізації українського законодавства з Європейськими директивами в цій галузі фактично розпочався. Львів одним з перших зіткнувся з сміттєвою проблематикою і дослідження позитивного досвіду європейських сусідів є важливим аспектом обрання правильної стратегії вирішення цього питання.
Один з важливих аспектів, який стає очевидним після спілкування з адміністрацією переробного заводу у Польщі, завод є ключовим елементом системи поводження з відходами, поляки вже добрий десяток років розвивають систему роздільного збору відходів, але й досі завод у Стальовій Волі більшість часу працює в режимі переробки змішаних відходів, адже об’єм саме таких відходів є найбільшим. Очевидно, що і Львів має розпочати рух на шляху цих непростих трансформацій і досягнути відчутних результатів можна буде послідовно розвиваючи всі ключові ланки системи збору та переробки відходів, і сьогодні не треба гаяти час, а починати саме з будівництва комунального переробного комплексу, користуючись можливостями та підтримкою Європейських банків, яку місто має сьогодні», - зазначили в ЛКП «Зелене місто».
Фото: Христина Гоголь
