В той час, як захисники історичного Львова і новомодні «урбаністи» ламали списи навколо поки-що теоретичного проекту «Вулиця для всіх» (реконструкція вулиці Степана Бандери) у Львові паралельно реалізовувався його антипод – реконструкція вулиці Личаківської, наслідки якої цілком можна назвати «Вулицею ні для кого».
Прийнято вважати, що після реконструкції тої чи іншої вулиці або дороги вона має стати зручною хоча б для однієї категорії користувачів – або водіїв автотранспорту, або пішоходів. Буває, що одночасно, завдяки якісному проектуванню і втіленню проекту, вулиця стає зручною практично для всіх категорій користувачів.
Але так буває тільки тоді, коли проектанти і будівельники дотримуються усталених і перевірених практикою норм, завдяки яким і вдається збалансувати такі речі, як зручність, безпеку і пропускну здатність. Якщо ж такі норми ігнорувати то… Стається те, що і сталося в кінці кінців із реконструкцією вулиці Личаківської.
Передісторія
До переліку вулиць, які підлягали капітальній реконструкції, вулиця Личаківська від вулиці Мечникова до Пасічної потрапила іще в кінці 2000-років. Саме тоді Львівська міська рада домовилася із Європейським банком реконструкції і розвитку про реконструкцію вулиць вздовж трамвайних маршрутів № 2 і 6, які, на той час, були найбільш популярними серед пасажирів.
Сам чималенький кредит у 26 млн. євро на реконструкцію вулиць вздовж трамвайних маршрутів № 2 і 6 погодили іще у 2009 році – його отримувачем стало Львівське комунальне автотранспортне підприємство № 1339, яке у 2011 році отримало назву «Львівавтодор».
Паралельно із процедурами, які були пов’язані із отриманням кредитних коштів, Управління комунального будівництва Львівської міської ради провело тендерні процедури для закупівлі проектів реконструкції вулиць. Відповідно до результатів тендеру, право на розробку проекту реконструкції вулиці Личаківської (від вулиці Мечникова до вулиці Пасічної із кільцем розвороту трамвая, стадії «П» і «Р» - проектна і робоча документація) отримала київська проектна фірма «ЕА Ренг Проект». 21 грудня 2010 року ця проектна фірма отримала від Управління капітального будівництва Львівської міської ради оплату за виконані проектні послуги в сумі 1 млн. 49 тис. грн. По тим часам це була чималенька сума, еквівалентна 100 тисячам євро – для прикладу у тому ж 2012 році ЛКП «Львівелектротранс» отримало за будівництво тролейбусної лінії по вулиці Науковій (від вулиці Симоненка до вулиці Стрийської) 3 млн. 7 тисяч 500 гривень.
Як свідчить ухвала Львівської міської ради № 2445 від 27 червня 2013 року «Про затвердження Плану робіт ЛКП «Львівавтодор» на 2013-2014 роки та внесення змін до ухвали міської ради від 16.02.2012 № 1205», відповідно до проведеного тендеру, між ЛКП «Львівавтодор» 3 червня 2013 року було підписано договір підряду із компанією «ONUR Taahhut Tasimacilik Ve Ticaret Ltd.STI», який, в тому числі, передбачав роботи по лоту № 2 «Личаківська» (вул. І. Мечникова – вул. Пасічна) довжиною 1130 м по трамвайній лінії 2. Прийнята ціна контракту без ПДВ – 4 283 503,89 євро. Непередбачувані витрати 5 відсотків без ПДВ – 214 175,19 євро. ПДВ – 899 535,82 євро. Ціна контракту (з ПДВ) – 5 397 214,90 євро. Роботи за цю чималеньку суму мали бути виконані у 2014 році, але не судилося…
Початок реконструкції і перший «камінь спотикання»
Роботи по реконструкції вулиці Личаківської на ділянці від вулиці Мечникова до вулиці Мучної стартували 25 березня 2017 року. Транспорт, який до того рухався по магістральній вулиці Личаківській, тепер здійснював об’їзд по вулиці Нєкрасова. До речі, ремонт вулиці Мечникова на той момент іще не завершили і трамвай взагалі перестав курсувати на Личаків – лінія на Погулянку була іще не готовою.
Хоча роботи по реконструкції вулиці Личаківської виконувала солідна європейська фірма «Онур», ремонт ділянки довжиною в одну трамвайну зупинку – від вулиці Мечникова до вулиці Котика тривав до нового 2018 року.
Саме в кінці 2017 року з’явилися перші сигнали, що із реконструкцією вулиці Личаківської щось негаразд і плануються якісь зміни до попереднього проекту, за який місто заплатило чималу суму іще у 2010 році.
В кінці жовтня 2017 року інтернет-видання «zaxid.net» оприлюднило плани «Львівавтодору» запровадити на ділянці від вулиці Котика до Пасічної лівосторонній рух трамваїв. Про це журналістці видання розповів інженер центру керування рухом ЛКП «Львівавтодор» Ігор Могила (згодом він отримає посаду начальника відділу розвитку у ЛКП «Львівелектротранс»):
«Згідно з вимогами державних будівельних норм щодо проектування трамвайних колій, платформи на зупинках повинні бути в одному рівні з підлогою або першою сходинкою трамвая, а ширина платформи – не менше 2,5 м. Однак розташування колій в районі зупинки «вул. Котика» не дає змоги влаштувати платформи з обох сторін колії. Зміщення колій або викривлення осі проїзної частини є неможливим у зв’язку з наявністю підземних комунікацій та ліній зв’язку. Зважаючи на це, «Львівавтодор» розглядає варіант влаштування лівостороннього трамвайного руху на вул. Личаківській (від вул. Котика до вул. Пасічної). При русі з центру трамвайні колії перетнуться, що дасть змогу влаштувати острівну платформу на зупинці «вул. Котика». Параметри цієї платформи відповідатимуть вимогам ДБН та враховуватимуть вимоги доступності для маломобільних груп населення», – розповів про плани реконструкції вулиці Личаківської пан Ігор Могила, який, між іншим, має наукове звання кандидата технічних наук і паралельно працює на кафедрі транспортних технологій «Львівської політехніки».
Отут виникає цікаве питання: чому вирішили вносити зміни у вже готовий проект, розроблений солідною київською фірмою із іноземними інвестиціями, який уже був погоджений із Європейським банком реконструкції і розвитку і, більше того, на його основі був проведений тендер і підписаний договір підряду? Трамвайна колія на вулиці Личаківській від вулиці Мечникова іще за часів будівництва при Австро-Угорщині була винесена на окреме полотно і проблем із рухом трамваїв ніколи не було… Окрім того, в Україні всюди існує саме правосторонній рух – лівосторонній рух трамваїв існує лише в тунелях підземного швидкісного трамвая Кривого Рогу…
На щастя, проект лівостороннього руху трамваїв на Личаківській не був погоджений у «Львівелектротрансі» – проти такої «новації» виступив його тодішній директор Михайло Сидорович. Новацію, на щастя, поховали.
Але на перехресті вулиці Личаківської із вулицями Котика та Мучною з’явився посеред проїзної частини дуже цікавий об’єкт, який радник міського голови Львова з інфраструктури та керівник ЛКП «Інститут просторового розвитку» назвав «острівцем безпеки» і «єдиним плюсом в реконструкції Личаківської». Із самого початку стало зрозуміло, що цей «острівець безпеки» буде блокувати нормальний рух автомобілів через перехрестя. Необхідність же цього «витвору інженерної думки» т.зв. «урбаністи» пояснювали безпекою пішоходів. Зауважимо, що на перехресті вулиць Личаківської, Мучної та Котика завжди був світлофор. У 2013-4 році, до речі, він став «розумним», адже в рамках все тієї ж співпраці із ЄБРР вздовж трамвайних маршрутів № 2 і 6 встановили «розумні» світлофори, підключені до Центру керування рухом ЛКП «Львівавтодор».
Власне із цього «острівця безпеки» і почалося невдоволення мешканців і окремих транспортних активістів реконструкцією вулиці Личаківської.
Кадрові рокіровки і зміни в проекті
У кінці 2017 року відбулися зміни керівництва двох ключових транспортних підприємств Львова – «Львівавтодору» та «Львівелектротрансу». Без змістовних пояснень із посади директора «Львівелектротрансу» було усунуто Михайла Сидоровича, який два роки відносно успішно його очолював, в крісло директора «Львівелектротрансу» пересів колишній очільник «Львівавтодору» Олег Береза, який із 2011 року керував цим підприємством і практично до кінця реалізував два проекти співпраці із ЄБРР – реконструкцію вулиць вздовж трамвайних маршрутів № 2 і 6, а також «Трамвай на Сихів». ЛКП «Львівавтодор» очолив в ролі виконуючого обов’язки заступник Олега Береза (а за сумісництвом – його депутатський помічник) Роман Познанський.
Власне на 2018 рік і припали найбільші незручності для мешканців Личакова, а також сіл Перемишлянського і Золочівського районів – було закрито на реконструкцію ділянку вулиці Личаківської від вулиці Черемшини до вулиці Пасічної і єдиним об’їздом стали вулиці Пасічна, Джорджа Вашингтона та Зелена. Таким об’їздом поїхали далеко не усі львівські маршрутки, отож мешканцям довелося пішки ходити до Мучної чи Мечникова, щоб сісти на маршрутку чи трамвай фактично через будівельний майданчик. В цьому матеріалі залишимо за дужками питання зручності та безпеки таких пішохідних прогулянок…
За незручностями пересування Личаківською практично ніхто не звернув уваги на те, що на порталі публічних закупівель «Прозорро» 16 квітня 2018 року з’явилося оголошення про підписання договору на виконання коригування проектно-кошторисної документації об'єкта «Реконструкція вулиці Личаківської (від вулиці І.Мечнікова до вулиці Пасічної (з кільцем розвороту трамвая)» Стадія проектування «Робоча документація». Вартість цього договору склала 414758 гривень 34 копійки. Що цікаво, тендер щодо закупівлі таких послуг «Львівавтодор» не проводив. Просто взяв і підписав договір із київським ТзОВ «Спецбуддорпроект», яке очолює такий собі пан Олександр Олександрович Шуригін, який за збігом обставин… займався авторським наглядом за реконструкцією вулиці Личаківської.
З приводу укладання цього договору виникає кілька цікавих питань. Перше із них – навіщо було коригувати уже готовий проект реконструкції вулиці Личаківської, який уже пройшов всі процедури і на основі якого було проведено тендер і підписано договір із «Онуром»? Друге – чому при такій значній вартості послуг «Львівавтодор» не проводив відкритого тендеру? Третє – хто ж ініціював внесення змін до проекту, адже всім відомо, що більшість чиновників як вогню бояться будь-яких змін, особливо в такому проекті, де задіяна така міжнародна організація, як Європейський банк реконструкції і розвитку? Четверте – чи погоджувалися ці зміни із самим банком і призначеним ним консультантом, якщо так, то чому ж вони не наполягли на відкритій тендерній процедурі?
Частину цих питань я особисто задав теперішньому в.о. директора «Львівавтодору» Євгену Калитичу, але відповіді на них не отримав.
Загострення конфлікту із мешканцями
Влітку 2018 року невдоволення мешканців Личаківської як оперативністю реконструкції вулиці, так і її якістю досягло критичної межі. Чашу терпіння переповнило підтоплення кількох будинків після рясних дощів. Небайдужа мешканка Личакова Анастасія Карп’як написала кілька звернень до «Львівавтодору» та апарату Львівської міськради, а далі – звернення до міського голови Львова Андрія Садового, в якому виклала всі проблемні питання, пов’язані із реконструкцією вулиці.
Завдяки втручанню депутатів Львівської міської ради вдалося організувати зустріч мешканців із заступником міського голови Львова Сергієм Бабаком, керівниками Департаменту житлового господарства та інфраструктури Іриною Маруняк та Андрієм Білим, керівництвом «Львівавтодору» та проектантом Олександром Шуригіним. Після зустрічі відбувся візит частини чиновників на вулицю Личаківську. Правда, ні Сергій Бабак, ні Ірина Маруняк, ні Андрій Білий участі у ньому не взяли – лише працівники «Львівавтодору» та проектант.
Наслідком цієї зустрічі стала лише одна зміна – знесли т.зв. «острівець безпеки» на перехресті Личаківської – Котика та Мучної. Але навіть ця зміна викликала велике незадоволення пана позаштатного радника міського голови із інфраструктурних питань пана Олега Шміда – він з приводу цієї зміни навіть опублікував допис на ресурсі «Твоє місто», в якому вирішив «навчити» некваліфікованих мешканців Личаківської, які, опираючись на положення українських Державних будівельних норм говорили про недоцільність будівництва «острівця безпеки». Цікаво, що хоча сам пан Шмід очолює комунальну проектну установу, він не є ні архітектором, ні дорожником, хоча і має дві вищі освіти – інженера-електрика та журналіста…
Сон розуму народжує химери
Якщо реконструкцію вулиці Личаківської до перехрестя із вулицею Мучною та Котика можна оцінити на трійочку – «всього-лиш» порушили норми українського ДБН В.2.3-18:2007 і встановили в міжколійному просторі опори контактної мережі трамвая (а це, між іншим, несе значну небезпеку для любителів висовувати голову або руку у вікно трамвая), залишили магістральну вулицю і без паркомісць і без велодоріжки, то ті чудеса інженерної думки, які мешканці побачили на ділянці від вулиці Мучної до вулиці Пасічної заслуговує на детальний розгляд. Цікаво, що всі проектні рішення робилися не лише проти думки мешканців, але й здорового глузду. Коротко розкажемо про них.
1. «Пандус для інвалідів» біля середньої школи № 63. Колись біля воріт школи № 63 був пологий тротуар, а поруч із ним – кілька невисоких сходинок. «Забезпечуючи інтереси інвалідів» проектант із замовником організували будівництво звивистих «американських гірок», під назвою «пандус для інвалідів», який, за словами інженера «Львівавтодору» Ігоря Могили, погодив керівник громадської організації інвалідів Ярослав Грибальський. Поруч із цим «пандусом», впритул до проїзної частини, проклали хідник із сходами, зробленими із бордюрних каменів.
2. Іншу нераціональну конструкцію із сходами і хідником поруч із трамвайними коліями, збудували навпроти – біля перехрестя із вулицею Черемшини. В цьому місці мешканці теж наполягали на пологому похилому тротуарі поруч із сходами, але ні проектант, ні замовник до цього не прислухався.
3. Вуличка Россі і виїзд від будинків поруч із Личаківським парком. Для виїзду від будинків, які розшатовані поруч із стадіоном «СКІФ» та Личаківським парком завжди існував переїзд через трамвайні колії навпроти входу на стадіон.
Але проектант і замовник вирішив його позбутися і організувати виїзд від цих будинків через вуличку Россі та Черемшини. Відповідно на ухилі від входу на стадіон «СКІФ» до вулиці Россі була прокладена вельми крута дорога із ухилом в понад 15 градусів. Підніматися цією дорогою важко було те що взимку під час ожеледиці, але й у літню пору. Небезпека посилювалася тим, що виїзд автомобілів і пішохідну доріжку сумістили – через встановлення опор трамвайної контактної мережі вузького тротуару вздовж трамвайної колії не стало – отож пішоходам, які рухаються вздовж парної сторони вулиці Личаківської необхідно прямувати далі Личаківським парком повз пам’ятник Бартошу Главацькому. Стежина ця, ясна річ, немає ні освітлення, ні твердого покриття. Як кажуть проектувальники, «межа робіт»…
Щодо останнього моменту, то в кінці-кінців в когось – проектанта чи замовника, вистачило клепки не суміщати пішохідну доріжку із виїздом автомобілів – переїзд через трамвайні колії біля «СКІФу» таки облаштували.
Поза кадром також залишилася стара аварійна підпірна стіна на вулиці Долішній. Вона уже потроху тріскається та руйнується. Її варто було б відновити під час масштабного ремонту, але знову ж таки традиційна «відмазка» замовника і проектувальника – «межа робіт».
4. «Блукаюча» смуга на вулиці Личаківській. Коли роботи із реконструкції Личаківської наближалися до кінця став зрозумілий «потаємний сенс» так званого «острівця безпеки».
Виявилося, що на трьох смуговій після реконструкції вулиці Личаківській центральна смуга в районі перехресть із вулицями Черемшини та Котика – Мучною кілька раз змінює свій напрямок. Зроблено так через те, що замовник і проектант розмістили автобусну зупинку «вул. Котика» в сторону центру із порушенням Державних будівельних норм ДБН В.2.3-5:2018, яка рекомендує розміщати автобусні зупинки на магістральних вулицях із кількістю смуг, меншою за чотири, у спеціальних кишенях за перехрестями. Зупинку ж розмістили перед перехрестям, а об’їзд автобусів, що стоять на зупинці, організували «блуканням» центральної смуги… Що цікаво, кандидат технічних наук Ігор Могила, саме той, який працює у «Львівавтодорі» та «Львівелектротрансі» є також … одним із розробників цих Державних будівельних норм…
Реконструкція Личаківської і берлінські трамваї
Паралельно із «фіналізацією» робіт на вулиці Личаківській до Львова із Берліна прибула партія вживаних вагонів «Tatra KT4DM», ці модернізовані вагони було б доречно запустити саме на популярний у пасажирів другий трамвайний маршрут, на якому багато значних ухилів, а саме на таких маршрутах раціонально використовувати трамвайні вагони із сучасною електронною системою керування, як у «берлінських прибульців».
Проте стався «казус», про який попереджали мешканці – платформи на трамвайних зупинках «вулиця Котика» виявилися вищими, а ніж перша сходинка німецьких трамваїв.
Цікаво те, що про технічні особливості трамваїв і їхніх дверних приводів було відомо іще з кінця 2017 року. Із посадочними платформами «провтикали» не дивлячись на те, що із початку 2018 року в кріслі директора «Львівелектротрансу» сидів колишній директор «Львівавтодору» Олег Береза, а в кріслі керівника «Львівавтодору» – його колишній заступник Роман Познанський. Іще до запуску трамвайного руху можна було привести висоту посадочних платформ до нормативної, щоб на «двійці» з’явилися «нові-старі» вагони із Берліну, які відрізняються зручними сидіннями і дуже пристойним технічним станом, але цього не відбулося… Певно певні чиновники просто заціпеніли від страху перед Європейським банком реконструкції та розвитку, що вирішили нічого не міняти і пустити на «двійку» старі зношені львівські трамваї. Замість від реконструйованої колії вздовж «двійки», вагони із Берліну пустили по «трійці», де колія знаходиться у «вбитому стані»…
Фініта ля комедія
У середині серпня сталося довгоочікуване – рух автомобілів було відновлено на всій вулиці Личаківській. Із початку вересня по вулиці почав курсувати трамвай. Проте вулиця знаходилася далеко не у стані повної готовності – рух автомобілів запустили на вулиці без необхідних дорожних знаків, без розмітки і без світлофорів.
Із світлофорами виникла узагалі детективна історія. Справа в тім, що у 2013-4 році, відповідно до контракту, який «Львівавтодор» підписав із фірмою «SWARCO TRAFFIC SYSTEMS GmbH», на перехрестях вулиці Личаківської із вулицями Мечникова та Мучною – Котика встановили два «розумних» світлофорних об’єкти, які, за логікою, мали б повернути на попереднє місце після завершення реконструкції. Світлофор на розі вулиці Мечникова, наприклад, можна було повернути на своє місце іще в кінці 2017 року, коли було відкрито рух на ділянці до вулиці Мучної, відповідним чином модифікувавши його. Але цього не сталося.
Більше того, під час останньої зустрічі із мешканцями, в.о. директора «Львівавтодору» Євген Калитич сказав, що ці світлофорні об’єкти уже розкомплектовано. Як так могло статися із вартісними об’єктами, які іще далеко не вичерпали свого технічного ресурсу, який складає більше 10 років, це загадка. Так само як і те, як це фірма із Німеччини може зривати терміни постачання обладнання – від відкриття руху на Личаківській минуло уже 4 місяці, а встановлення світлофорів зараз знаходиться на етапі монтажу металоконструкцій…
Цікаво, що під час останньої зустрічі із мешканцями навіть заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР Андрій Білий визнав, що мешканці багато у чому праві і дуже багато чого доведеться переробляти. Тільки от, якби він іще влітку 2018 року побував на Личаківській разом із мешканцями і громадськими активістами, то можливо багато помилок можна було б і не допускати…
Кадрові наслідки, щодо недолугої реконструкції вулиці Личаківської таки настали – в кінці листопада 2018 року із посад практично синхронно пішли в.о. керівника «Львівавтодору» Роман Познанський та директор «Львівелектротрансу» Олег Береза, який, як уже зазначалося, до цього багато років очолював «Львівавтодор». Влада нарешті вирішила слухати людей, але невідомо, чи вона просто послухає, чи дійсно будуть якісні зміни, а не просто встановлення світлофорів та виконання іще кількох речей, які передбачені проектом.
Хто кричав, а хто мовчав?
Основну роль у приверненні уваги до проблем із реконструкцією вулиці Личаківської зіграли звичайні мешканці Личакова, які самоорганізувалися у боротьбі за свої права на комфортну вулицю. Генератором цієї самоорганізації стала небайдужа мешканка Анастасія Карп’як, яка писала звернення, ходила на прийоми до чиновників, писала статті для ЗМІ.
Чималу справу зробили і депутати Львівської міської ради із опозиції до Андрія Садового і правлячої коаліції – «Укропівці» Ігор Зінкевич, Ігор Телішевський, Любомир Босаневич, представник БПП Сергій Івах, представники «Української галицької партії» Юлія Гвоздович та Ігор Дякович не раз зустрічалися із мешканцями, вимагали вирішення питань у чиновників ЛМР…
Дякувати потрібно і представникам різноманітних львівських ЗМІ, які написали об’єктивні матеріали про недолугу реконструкцію. Довший час їх фактично «криків» у Львівській міській раді не хотіли чути. Почули, можливо тільки після того, як депутати вирішили звертатися в Київ та в Європейський банк реконструкції та розвитку…
Цікаво, що львівські так звані «урбаністи» із числа прибічників сонцесяйного мера Львова Андрія Садового, практично нічого не сказали про реконструкцію вулиці Личаківської.
Що цікаво, паралельно із «фіналізацією» робіт на цій вулиці, у липні 2018 року виконком Львівської міської ради затвердив своїм рішенням № 672 «План дій з розвитку транспорту у м. Львові до 2020 року» і створив робочу групу з його реалізації. Спеціально даю кілька цитат із цього документу:
«1.3. Робоча група на основі опрацьованих соціологічних досліджень, звернень, петицій та експертних зауважень розробляє аналітичний звіт щодо нових можливостей врегулювання розвитку транспортної системи міста…»
«5.1. Для моніторингу виконання та вирішення нових проблем, пов’язаних з розвитком транспортної системи міста, буде утворена робоча група, до якої ввійдуть представники КУ Інституту міста, управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури, ЛКП “Львівавтодор“, ЛКП “Інститут просторового розвитку“, комунальних транспортних підприємств м. Львова, профільні радники міського голови.
5.2. Робоча група збирається не рідше ніж один раз на квартал і слідкує за реалізацією заходів, розглядає нові виклики та проблеми. У разі нагальних обставин робоча група може збиратися поза графіком для вирішення термінових завдань».
Той, хто вдумливо прочитає ці положення, напевне, зрозуміє, що за наявності численних колективних звернень мешканців, депутатських звернень, публікацій у ЗМІ ця робоча група все ж таки мала розглянути питання реконструкції вулиці Личаківської, її представники, а передусім – радник міського голови із питань інфраструктури Олег Шмід (до нього, до речі, мешканці також зверталися, але відповіді не отримали), мали зустрітися із мешканцями, вислухати їх пропозиції, запропонувати своє бачення… Але, інформації про такі зустрічі немає, як і про те, чи розглядала «робоча група» питання проблем із реконструкцією вулиці Личаківської.
Нагадаю читачам, що в цю робочу групу, відповідно до рішенням Виконкому Львівської міської ради № 672 від 6 липня 2018 року, увійшли: двоє позаштатних радників міського голови Андрій Білий і Олег Шмід, керівник КУ «Інститут міста» Олександр Кобзарєв, працівники «Львівавтодору» Роман Зубачик та Павло Сирватка, працівники «Інституту просторового розвитку» Олександра Сладкова, Ростислав Білінський та Олександр Шутюк, працівник «Львівелектротрансу» Ігор Могила, управління транспорту Костянтин Баранюк, працівники «Інституту міста» Тарас Гакавчин, Орест Олеськів та Штефан Габі.
Цікаво, що по іншим проектам реконструкції вулиць, частина із цих людей висловлювала незадоволення. А от по Личаківській їхньої позиції, хіба окрім пана Шміда із його захистом «острівця безпеки» почути не вдалося. Хіба що Андрій Білий в кінці кінців визнав, що проект таки має багато недопрацювань і недоречностей…
Більшість цих людей, які об’єднані у цю «робочу групу», не дивлячись на покладені на них обов’язки, жодним чином навіть не висловили своєї позиції щодо реконструкції Личаківської, не кажучи вже про те, щоб підняти питання перед владою. Чому так сталося, питання, напевне, риторичне. Про відповіді на це питання можна тільки здогадуватися. Із того, що приходить на думку – корпоративна солідарність із колегами із «Львівавтодору», а також те, що знаючи про таку недолугість реконструкцій у Львові міжнародні фінансові організації можуть і відмовити у кредитах, а тим більше – у грантах, адже недолугі реконструкції рикошетом вдарять і по їхньому іміджу.