Епідемія коронавірусу "оголила" і "болючі точки" української медицини. І медики, і влада вголос заговорили про нагальну потребу дооснащення лікарень сучасним обладнанням. Підприємці, які на фоні епідемії спробували допомогти, стикнулися з проблемою дефіциту обладнання і спекулятивними цінами, які одразу виросли у кілька разів.
Та в одній із львівських лікарень, у пологовому відділенні на Раппопорта, медики і породіллі можуть почуватися спокійніше. Впродовж двох років цей пологовий будинок отримав сучасне обладнання на суму більше декількох мільйонів гривень. Усе завдяки ініціативі підприємців, медиків і громадських активістів та допомоги декількох тисяч львів'ян. Про актуальність проекту в умовах карантину, про підтримку львів'ян і про ефективність нового обладнання - у розмові з громадською активісткою Наталією Шелестак і автором проектів Віталієм Свіщовим.
– У зв'язку з пандемією короновірусу реалізація багатомільйонних проектів у львівському пологовому будинку може стати цінним прикладом для інших лікарень. Поділіться цим досвідом - як усе спрацювало?
Віталій Свіщов: Я доволі часто спілкуюсь з медиками. Як вони кажуть, під час вірусної пандемії виникла нагальна потреба захисту породілль і новонароджених. Можемо сказати, що завдяки реалізованим проектам, львівські лікарі можуть надавати невідкладну допомогу немовлятам у критичних ситуаціях. Це стосується і дітей, які народжені жінками із захворюванням на COVID-19. Адже такі випадки вже відомі в Україні і наше місто також готується до цього.
З допомогою нового обладнання медики лікарні на Раппопорта вже створили спеціальний ізольований пологовий зал. Серед переліку обладнання є апарат штучної вентиляції легень, закуплений завдяки нашому проекту. Фактично, нашій команді певним чином вдалося випередити час. Якщо б запускати таку палату зараз - це коштувало б втричі дорожче і тривало б, на мою думку, більше ніж декілька тижнів. Тепер породіллі у цій лікарні можуть почуватися безпечніше навіть в умовах пандемії.
Наталія Шелестак: Про проблеми і потреби цієї лікарні ми знали і раніше. Просто тоді не існувало можливості здійснювати покращення за бюджетні кошти.
Таке обладнання дуже рідко купувалося самою лікарнею. А якщо й купувалося - то це тягнулося роками. В результаті, лікарі отримували обладнання вже попереднього покоління. Або ще хтось з "гуманітарки" привозив щось, що вже не використовували в Європі. Чи знаходився меценат, який міг витратити на обладнання мільйонні суми.
Коли ж з'явилася можливість пропонувати проекти, які будуть профінансовані з бюджету розвитку - ідею підтримали тисячі людей. Це дало можливість в дуже простий спосіб дооснастити лікарню за бюджетні кошти. Ми запропонували ідею, що саме потрібно купити - і люди проголосували. Відповідно, згідно з умовами конкурсу, ці гроші були виділені і необхідна апаратура швидко була закуплена. Обладнання запрацювало відразу - у нас не було якихось бюрократичних процедур, які тягнуться роками. І ми не шукали роками спонсорів, які могли б дати на це кошти. Усе було зроблено в нормальному, цивілізованому порядку. Було подано проект - і за нього проголосували. За що ми були дуже вдячні львів'янам.
Звичайно, що в ідеалі, за такі речі відповідають держава і місцеві органи самоврядування, які мають розуміти, що повинні фінансувати закупівлю такого обладнання.
Але, на жаль, як бачимо, значних зрушень у цьому напрямку немає. Можливо, все зміниться у зв'язку з пандемією. Наразі ж покращувати ситуацію в лікарнях з допомогою таких проектів - це дуже круто.
- Що вдалося змінити у лікарні завдяки проектам?
Віталій Свіщов: Загалом, було реалізовано 4 проекти - два "великих" і два "малих". Із першими двома проектами ми перемогли в конкурсі громадських ініціатив у 2018 році. Поштовхом став допис Наталії Шелестак у фейсбуці, яка розповіла про трагедію з новонародженою дитиною. Коли народилися двійнята - дівчинку змогли врятували, а от хлопчика - ні. Справа у тому, що у пологовому будинку не було додаткового апарату штучного дихання. Фактично, цьому хлопчику і завдячуємо, що змогли переламати ситуацію в лікарні. Бо так виникла ідея оновлення палати інтенсивної терапії для новонароджених.
Окрім апарату штучного дихання, закупили обігрівачі, монітор пацієнта, обладнання для фототерапії, реаніматор, пульсоксиметр, аспіратор. Окремо придбали білірубінометр, який вимірює рівень білірубіну в крові без необхідності забору крові з головної вени.
У минулому році медики запропонували продовжити проект. Звернулись з ініціативою дооснастити пологовий будинок новим апаратом УЗД та станцією спостереження за новонародженими під час пологів. Це допоможе медикам вчасно діагностувати вади розвитку малюків та проблеми у вагітних матерів. Така станція спостереження за станом матерів та новонароджених допоможе слідкувати за серцебиттям дитини під час пологів, виявляти гіпоксію плода, щоб можна було вчасно надавати необхідну допомогу.
Також дооснащуємо і палату інтенсивної терапії для немовлят інкубатором та інфрачервоним обігрівачем для малюків.
- Чи задоволені ви результатом проектів?
Наталія Шелестак: Зроблено великий крок. За цей час народилося дуже багато немовлят. На жаль, зараз часто діти народжуються з різними проблемами, у тому числі й з дихальними. Є діти недоношені, інфіковані. І про це навіть батьки можуть і не знати. Проблем є дуже багато. І якщо вони вирішуються одразу при народженні - зростають шанси, що у подальшому ця дитина матиме повноцінне життя, без жодних наслідків, або ж такі наслідки будуть мінімальними.
За 2 роки від початку реалізації цих проектів народилося багато дітей і всі ці діти отримали якісну медичну допомогу.
Хочу також підкреслити, що, насправді, у нас дуже кваліфіковані лікарі з високим рівнем знань. Ми допомогли їм з обладнанням, яке уможливлює ефективну і вчасну медичну допомогу, мінімізує ризики інвалідності. І, що більше, допомагає запобігти смертності серед немовлят. Саме тому такі проекти - надважливі. І я пишаюся, що наші люди були небайдужими і ці проекти стали переможцями.
- Чи є потреба продовжувати роботу у цьому напрямку?
Наталія Шелестак: Допоки держава не дбатиме про медицину належним чином і не буде виділяти в достатній кількості кошти хоча б для мінімального забезпечення апаратурою і необхідними для життя ліками - такі проекти мають існувати.
Цей проект, який ми реалізували через громадський бюджет Львова, дуже добре показав громадянську позицію львів'ян. Що хтось може дати гроші, а хтось може проголосувати, витративши на це свої зусилля і час. І люди проголосували за проект дооснащення лікарні. Голосували навіть ті, хто не вмів користуватися електронною системою - бо це для них було складно. І якщо навіть не виходило - йшли голосувати в ЦНАП. Люди витратили на це свої зусилля. І це призвело в результаті до того, що в нас вже є дитяча реанімація. І, відповідно, лікарі мають можливість рятувати наших дітей набагато ефективніше.
Звичайно, якщо б це врятувало навіть одну дитинку - це б цього вартувало. Переконана, що кожна людина, яка пішла і віддала за це свій голос, докладала свої зусилля - може відчувати себе рятівником. Те саме стосується сьогоднішньої пандемії. Сьогодні, якщо не можеш дати кошти чи помогти фізично - самоізолюйся вдома. Це також дуже допоможе. Якщо є сусід, який не може вийти через вік чи фізичні обмеження - допоможи йому. Для цього не потрібно бути мільйонером - потрібно бути людиною.
Хоча в ідеалі я вважаю, що проекти громадського бюджету мали б стосуватися інноваційних ідей - розвитку громадського простору, інфраструктури міста. Якби у нас все було гаразд з медициною і для нас це не було проблемою, а проблемою держави - то такі проекти мають відійти в минуле. Коли в нас все буде добре з медициною, ми зможемо розвивати креативні речі. Насправді образливо бачити, коли є чудесні проекти - а ти, ясна річ, голосуєш за медичні проекти. Бо коли на вагах життя або комфорт-благоустрій - обираєш життя. Я чекаю і вірю в те, що у громадському бюджеті Львова будуть проекти, які робитимуть наш Львів кращим, цікавішим. І ми підтримаємо людей, які генерують круті ідеї щодо благоустрою.
Але поки що наші проекти будуть існувати і надалі, бо не фінансуються напряму з держави. Тому, на сьогодні ми повинні дбати у першу чергу про життя.
Цей спільний з Віталієм Свіщовим проект, реалізований великою кількістю людей, які взяли в цьому участь, показав, що насправді кожен з нас може щось вирішувати. І в даному випадку кожна людина, незалежно від статків і можливостей, може докластися і стати частиною того організму, який вдало переживе пандемію.
