Львів’янка Анна Вдовиковська – талановита мисткиня – створює із фарб, скла та дощок дивовижні роботи. У колекції майстрині є як картини, так і декоративні витвори мистецтва. Молода художниця не просто творить для себе, але й віддає роботи на благодійність, аби за виручені кошти допомогти із лікуванням тим, хто цього потребує. Якось на одному із аукціонів її творчість оцінила українка з Дубліна та запропонувала Анні організувати в Ірландії власну виставку... у тому ж закладі, де дівчина мріяла протягом довгого часу. Збіг? Ой, не знаємо...
Починалося усе доволі просто – після експозиції, що відбувалася восени, у Анни залишилася досить велика кількість робіт. Оскільки на продаж за кордоном дівчина поки не має дозволу, залишався варіант робити це в Україні, проте ціни, за які у нас пропонують продавати роботи, аж ніяк не "гріють душу".
“... я зрозуміла, що просто переношу роботи в хаті з місця на місце, і мені це вже набридло... А тут бачу, що є якісь благодійні ініціативи і думаю “гей, гори воно все синім вогнем” – віддаю!”, – розповідає Анна.
Відтак молода мисткиня взяла участь у двох аукціонах, у яких допомагала зі збором коштів для пластунки Ганни Жук та Люби Хомчак – “мами” львівського книжкового дворика. Цікаво, що роботи Анни завжди дуже різні, проте є одна річ, яка їх об’єднує – яскраві фарби. До прикладу, дівчина може зобразити, як сирійські біженці переправляють через море, чи як карусель під час Євромайдану чекає, коли ж її нарешті осідлають. Якою б не була тема роботи, дивлячись на неї, ловиш себе на думці – чорт забирай, як це все виразно і живо!
“Стосовно тем, то мені здається, що коли звикаєш бачити навколо те, що тебе зачіпає, то рано чи пізно його не проморгнеш. Буває так, що лягаєш спати, а в голові якась ідея, і мусиш встати, щоб зробити кілька рисок... Для мене важливо, щоб побут був теж прикрашений, аби мистецтво не було тільки таким, щоб увесь час спонукало замислюватися, але щоб воно наповнювало світ навколо. Тому власне про сумні речі теж можна говорити красиво...”
Анна розповідає, що під час участі в одному з аукціонів, її творчість помітила українка з діаспори в Дубліні, та й не просто помітила, а запропонувала організувати для мисткині виставку її робіт. Що найбільше вражає, то це те, що Анна давно мріяла саме про таку, і навіть у тому ж місці, де їй запропонували.
“Насправді я обдумувати варіант виставки у Дубліні раніше, бо там живуть мої батьки. Але ті люди, які могли мені допомогти, виїхали, і це виглядало трохи важче, тож я відставила цю ідею у довгий ящик. Потім якось на платформі одного з благодійних аукціонів мене знаходить діаспорянка з Дубліна, яка вирішила викупити мою роботу. Вона запропонувала організувати виставку, причому не знала, що мої батьки там живуть. Я раніше обмірковувала варіант виставлятися в одному закладі, який там собі відкрив українець, і раптом виявляється, що це його дружина, і вона якраз говорить про ту кав'ярню, в якій я так хотіла презентувати свої роботи”.
Виставка в Ірландії, за словами дівчини, припаде на листопад. Окрім робіт Анни, там буде й творчість її друзів, тому це буде збірна експозиція.
“Мені взагалі дуже подобається стиль початку ХХ століття. Я вже планувала робити якісь вітражні прикраси і навіть здобула собі паяльник для того, щоб це все втілювати. Але розумію, що не встигну і просто роблю ескізи на цю тему. Часто саме такі невеличкі декоративні речі і припадають людям до душі. Тому я думаю, що на виставці представимо дуже різні за форматом і за стилем роботи, які звісно будуть об'єднані стильовими особливостями, тому що від себе не відкараскаєшся... Все ж таки хочемо й продати щось, щоб трішки заробити або вийти в нуль...”
Окрім того, мисткиня розповідає, що й в Україні її виставки увінчувалися цікавими історіями. Якось на її перший персональний показ робіт прийшла однокласниця її мами, що не бачила подругу близько 30 років.
“Серед того натовпу людей до мене підходить якась жіночка з двома букетами квітів і каже, що вона однокласниця моєї мами й не бачила її 30 років, а моя мама якраз приїхала на цю виставку зі мною... І тут вони зустрічаються... десь там на фоні лунає музика в стилі “Жді меня” (сміється - ред.)... це було надзвичайно мило і неочікувано”.
На благодійному аукціоні Анні Вдовиковській вдалося продати більше 10 карнтин. На звороті дяких із них дівчина залишає записки покупцям.
“Я почала таке робити тільки зараз, бо інколи це й технічно не виходить, якщо робота, наприклад, на склі. Насправді писала доволі тривіальні речі, на кшталкт, дякувала, що дозволили зробити мені хорошу справу і відчути себе потрібною”.
