Спробував дати короткий аналіз того, що на нинішній день відбувається на наших західних кордонах. Ситуація, мягко кажучи, вражає і шокує. Судіть самі:
1) Ягодин - Дорогуськ. КПП розташоване по Варшавській трасі, що йде з Києва і традиційно завантажений. Я там ніколи не був, але по розповідям - це повний броунівський рух. Найгірший КПП на західній ділянці кордону, час очікування на перетин нерідко досягає доби.
2) Устилуг-Зосін. Поляки побудували зі своєго берега Бугу новий сучасний пункт пропуску. Запросили наших спільно працювати. Працюють тільки на виїзд з України. На в’їзд же вирішили чомусь і надалі працювати у старому нещасному КПП, який нагадує якийсь богом забутий КПП на молдовській лінії кордону. Іще одна особливість цього пункту пропуску - черга винесена за межі селища. А от якраз в цій, так званій сервісній зоні чергу регулюють «народні активісти», які і вирішують кого і як швидше пропустити і на правильну зміну (нібито їм такі повноваження делегувала селищна рада). З цього приводу вже були нальоти СБУ і обшуки в окремих громадян і селищій раді, але, як бачимо, ситуація не дуже змінюється.
3) Угринів-Долгобичув. Новий і сучасний пункт пропуску неподалік Сокаля з спільним контролем. Донедавна туди навіть дороги нормальної не було. З нашої сторони там голе поле. І туалет типу «сартір», який ніхто не чистить. На пункті пропуску функціонує сучасний піший КПП, але поляки постійно намагаються його закрити, оскільки з нашої сторони нема ніякої інфрастуктури, та і потік подорожуючих невеликий. Також дуже цей пункт пропуску облюбували деякі волинські контрабандисти, яких погнали «з батьківщини» (в них там свої «тьорки»)
4) Рава-Руська - Гребенне. Найпотужніший КПП на Львівщині, розташований по дорозі на Люблін і Варшаву. Ті ж проблеми - з інфраструктури хіба заправки і туалети типу «сартір». Принаймі з нашої сторони провели реконструкцію, виглядає трохи пристойно. Ну не даремно саме там вирішили офіційно відкрити безвіз.
5) Грушів-Будомєж. Новий і сучасний пункт пропуску, який поляки збудували на своїй стороні. Я там був один раз на міжнародних переговорах - приміщення просто вражає. Майже всюди використані найсучасніші технології. Однак найголовніша проблема - відсутність дороги і абсолютна відсутність інфраструктури. На Грушів з Яворова є дві дороги, одна через Немирів, інша через Нагачів. Є ще пряма дорога через Шкло, алетам жах. Через Нагачів - це 20 км бездоріжжя, а через Немирів ще так-сяк можна проїхати. Але ділянками страшні ями - сьогодні там бак пробив. Просто шок для громадянина Євросоюзу, який перетнув там кордон.
6) Краківець-Корчова. Колись був новий і сучасний пункт пропуску, який відкрили у 1997 році. І з того часу він не зазнав жодної реконструкції. Проте, при будівництві нової траси А4 поляки збудували пункт пропуску "Новий Краківець", який мав стати дуже потужним на цій міжнародній трасі. Планувалось три тільки зелені паси для легкових автомобілів. Всі буси і вантажівки повинні були проходити контрольні процедури у старому терміналі, вже навіть є розміщені відповідні знаки з польського боку. Але, вочевидь, нашій стороні це не потрібно. Ми працюєм по-старому. На сьогодні Краківець - це один з найгірших пунктів пропуску на Львівщині. Нещодавно мені там довелось простояти сім годин на в’їзд в Україну з Польщі саме через недолугість українських контролюючих служб. Також показовим є той факт, що на нашому КПП з західної сторони почали обвалюватись елементи штукатурки. Нічого кращого не придумали, як завісити баннером "Вас вітає Україна"
7) Шегині - Медика. Найстаріший пункт пропуску на Львівщині, функціонує ще з часів СРСР. На той час і більшого не було потрібно, в країни Варшавського договору виїхати було нереально. А коли настали дев’яності, багато людей, в тому числі і мої батьки, поїхали на гандель в Польщу, Чехословаччину. Черги тоді сягали аж до Мостиськ. Зморення, антисанітарія, злочинність - було все. Місцеві торгували навіть водою з криниць. Так було, аж поки не відкрили Раву-Руську. На сьогодні Шегині - один з найбільш завантажених КПП на Львівщині. Нещодавно було прийнято рішення винести чергу за межі села. Там зроблено перший пост, який контролює поліція (під час завантаженості) і порціями пускає автотранспорт. Все було б добре, але знову ж таки - черга в лісі нагадує багатьом людям чергу в 90-х. З якоїсь інфраструктури - одна заправка WOG, яка волею долі опинилась біля цього КПП. Впевнений, що вона зараз отримує небувалі прибутки.
8) Нижанковичі - Малховце. Закритий пункт пропуску. Закрили його, коли Польща ввійшла в Євросоюз, так як він не відповідав вимогам ЄС. На сьогоднішній день йдуть активні переговори, поляки розробляють документацію і хочуть будувати зі своєї сторони новий сучасний КПП, який обіцяють за два роки відкрити. З нашої сторони, звичайно ж, повна відсутність інфраструктури і доріг. А також аварійний міст. А цим КПП планується розвантажити Шегині.
9) Смільниця - Кросцєнко. Сучасний невеликий КПП який сховався десь глибоко в карпатських горах Старосамбірщини. Діє спільний контроль. При вїзді на КПП можна бачити старий український пункт пропуску. До останнього часу не був сильно завантажений, оскільки в цьому напрямку не було нормальної дороги. Але зараз ситуація змінюється кардинально, бо йде повна реконструкція дороги. Подивимось, на що це вплине. До речі, на Смільниці поляки також збудували і залізничну станцію на ділянці залізниці з Хирова і далі на Польщу і Словаччину, яка зараз не використовується.
А тепер Закарпаття. Розкажу тільки про ті пункти пропуску, де доводилось не раз бувати.
1) Малий Березний - Убля. Пункт пропуску з Словаччиною. Маленький місцевий КПП. Потік машин там переважно невеликий і всі всіх знають. На чужих дивляться підозріло з двох сторін, але їхати можна.
2) Ужгород - Вишнє Немецке. Теж Словаччина. Пєчаль і біль всього Закарпаття. Все тому що для реконструкції перекрили половину КПП, і за три роки нічого не зробивши, освоїли правильно кошти. При чому у такому масштабі, що словаки за це два нових і сучасних кпп побудували. Саме такий КПП і є Вишнє Немецке, який дійсно робить гарне враження.
3) Чоп - Загонь. Пункт пропуску з Угорщиною, кінцева точка траси Київ-Чоп,який переходить в угорську магістраль. Мабуть, не зазнавав серйозної реконструкції ще з радянських часів
4) Лужанка - Берегшурань. Пункт пропуску неподалік закарпатського Берегово. Угорці зі своєї сторони вже розширили КПП, але гарна дорога на українській стороні закінчується в полі. З нашої сторони суперсекретний обєкт загороджений металевим парканом з рифльованої бляхи, за яким панує тиша.
Весь аналіз я спробував дати з точки зору практики власних поїздок за кондон.
