Пологовий будинок – це те місце, де з’являється нове життя, де жінка набуває нового статусу – матері. Звісно, часто-густо уявлення та очікування жінок від народження малюка відверто різняться з тим, в яких насправді умовах їм доводиться народжувати. Нещодавно ЗМІ розлетілась інформація про те, що породіллі у львівському пологовому на Рапопорта змушені лежати у коридорах, бо «тимчасово» бракує місць. Одні почали бити на сполох, що це порушення прав жінок, інші підтвердили, що це явище – «стандартне», а хтось став на захист лікарів, мовляв, а що - жінкам народжувати на вулиці?
Проблема для Львова насправді не нова. Перинатальний центр на вул. Вашингтона ось уже чотири роки закритий на «фантастичну» реконструкцію, а пологове відділення Львівської обласної клінічної лікарні також закрилось на капітальний ремонт.
Форпост вирішив розпитати начальника управління охорони здоров’я Львівської міської ради Володимира Зуба та головного спеціаліста УОЗ, педіатра Богдана Остальського, в якому режимі працюють львівські пологові стаціонари, як місто вирішує питання із браком ліжок для вагітних жінок та скільки мешканців м. Львова народжується у міських пологових стаціонарах.
Додаткові ліжка у пологових – не нове явище. Коли я народжувала, півтори року тому, на Рапопорта також «селили» жінок в коридорах. Чому досі виникає така ситуація?
Володимир Зуб: Я з цим явищем постійно боровся. Тепер сказав, як ще раз побачу ліжка в коридорі, то це буде останній день роботи головного лікаря. Поживемо – побачимо. Звільню. Я наполягаю: люди на коридорах лежати не повинні. Хоча з іншого боку – в тих умовах, в яких ми опинились (із чотирьох пологових стаціонарів два закриті – Форпост) їм що: на вулиці народжувати? Хоча наголошую: я сварився.
Богдан Остальський: Наші пологові стаціонари зараз працюють у режимі підвищеної напруги. Жінок більше, ніж було зазвичай, але з іншого боку – умови створені такі, щоб жінки нормально себе відчували. Минулого року ми провели комплексну перевірку усіх пологових стаціонарів міста – двох міських та пологових відділень ЛОКЛ, під час якої проаналізували як надається допомога жінкам, як вони забезпечені, яке навантаження на лікарів, як стаціонари забезпечені апаратурою, як проводяться ремонт, тощо. Висновок комісії був таким, що ситуація у міських пологових стаціонарах є кращою, ніж в обласній лікарні, власне тому пологові відділення ЛОКЛ закрилось на тривалий капітальний ремонт.
То чи бракує в міських пологових стаціонарах ліжок для вагітних? І як вирішити питання перевантажень?
Жінок із неускладненими пологами мали б приймати районні та міські пологові стаціонари, які надають рутинну, планову допомогу жінкам, а обласні пологові відділення повинні займатись ускладненими пологами, як з боку матері, так і плоду (важка супутня патологія під час вагітності, багатоплідна вагітність, імуноконфліктна вагітність, неправильне розміщення плаценти, загроза передчасних пологів та ін.). Так задумувалась система. Але сьогодні система працює так, що жінка має право обирати пологовий стаціонар. І якщо жінка із міста Турка обрала пологовий будинок на вулиці Мечникова, то ми не маємо права їй відмовити. У пологових стаціонарах м. Львова є наплив 20% жінок, мешканок районів Львівської області, тому в нас завжди є легке навантаження. Якби цей відсоток був меншим, тобто якби районні стаціонари добросовісно відпрацьовували на місцях, то в нас проблем взагалі не виникало б.
Гроші ж виділяються на район. І ми, приймаючи 20% жінок з районів, витрачаємо на них кошти, які держава виділила на мешканок Львова. Тому ми просимо таких пацієнтів: «Зробіть благодійний внесок». Дехто обурюється, дехто свариться, а дехто робить…
Водночас, якщо кількість новонароджених дітей знизиться до шести тисяч на рік, як це було у 2001 році, то чотирьох пологових стаціонарів в місті буде забагато. Кількість ліжок повинна моделюватись в залежності від потреби до кількості вагітних жінок.
Ясна річ, коли було чотири пологових стаціонари і один з них закривався на «перемивку», то це не так гостро відчувалось як зараз, коли залишилось три стаціонари, а перинатальний центр закрито на тривалу реконструкцію. Але ми справлялись раніше і зараз справляємось.
Перинатальний центр відновить свою роботу і позитив буде ще й в тому, що це будуть нові приміщення, оснащені новим обладнанням, там буде нульова інфекція. Зараз пологові відділення ЛОКЛ закриті на ремонт на 4 місяці, однак, ми готові до навантажень. В нас є 135 пологових ліжок в МКПБ № 1 та 100 пологових ліжок у 3 МКЛ, а також 110 резервних гінекологічних ліжок в цих стаціонарах, які, за потреби, ми можемо перепрофільовувати у пологові. Цього достатньо. З гінекологічними ліжками проблем не виникне: гінекологічні відділення є в 1 МКЛ, в лікарні швидкої медичної допомоги, а також в клінічній лікарні Львівської залізниці. Якби настав «бейбі-бум» - ми маємо ще 110 ліжок в запасі. А ставити навіть на годину ліжка в коридорі – то було неправильне «управлінське рішення».
Пологові будинки, очевидно, чекають на свою «революцію»…
Володимир Зуб: Буде зручно, якщо у пологових запровадять офіційну оплату через касу за затвердженими тарифами у вигляді співоплати: щось гарантує держава, а щось сплачує пацієнт. Те, що піде в касу – піде на оплату праці і на розвиток установи. Не з бюджету, з грошей платників податків, а пологові стаціонари самі розпоряджатимуться – чи палати відремонтувати, чи вікна вставити, чи медикаменти закупити. Ідеологія правильна.
Але депутати Верховної Ради України вирішили, що вагітність і пологи мають бути безкоштовними. І вийде так: держава буде виділяти кошти на пологи, а пацієнти будуть доплачувати лікарю. Тому що деякі популісти у ВР внесли таку правку. Я вважаю це неправильним. Повинна бути співоплата. Люди 9 місяців готуються, знають, що необхідно придбати для пологів, всі знають, будь-де… То зробіть єдиний тариф, чи жінка народжуватиме в Києві, чи у Львові, чи в Турці. Бо сьогодні чим більше місто – тим більший гонорар лікарю. Потрібен єдиний тариф для всіх. Окрім того, можуть бути місцеві соціальні програми підтримки для незахищених верств населення (багатодітних, малозабезпечених мам), місцевий бюджет їм допоможе. Більшість все одно платить за пологи. І якщо з Турки жінки будуть приїжджати народжувати у Львів, платити в касу львівських пологових стаціонарів, то в Турці пологовий будинок закриється. Або ж лікарі пологового стаціонару в Турці працювати так, щоб породіллі не їхали до Львова: створити всі необхідні умови, бути ввічливими до жінок та ін. Коли я розвиватиму установу, закуповуватиму обладнання, буду хорошим лікарем, люди залишаться біля мене. Законом визначено, що пологовий стаціонар, де проходить менше 400 пологів на рік, є небезпечним для жінок, бо втрачається кваліфікація лікарів такого стаціонару. А гроші на таких лікарів йдуть… А ми ще кажемо, що грошей немає – просто ми не вміємо ними користуватись. Популізмом всі займаються…
Скажіть, чи виділялись кошти на пологові з міського бюджету? Що було зроблено за останні роки?
Володимир Зуб: У 2006 році, коли я був призначений на посаду начальника управління, я зробив об’їзд всіх установ. Тоді без сліз про міський пологовий будинок та пологове відділення 3 МКЛ не можливо було говорити. Все було у вкрай незадовільному стані. Я звернувся до міського голови і сказав, що ми маємо в першу чергу взяти під увагу міську дитячу клінічну лікарню на вул. Орлика та два пологових стаціонари. З цього часу ми щороку почали інвестували кошти у ці стаціонари. Пологовий будинок на вул. Мечникова сьогодні є одним з кращих щодо матеріально-технічного забезпечення, а в будівлі пологового стаціонару на вул. Рапопорта, якій понад сто років, ми зробили індивідуальні пологові зали, відремонтували палати, пологові зали, приймальне відділення, операційний блок, хоча ззовні візуально ситуація гірша ніж в МКПБ № 1.
Упродовж останніх п’яти років (2013 – 2017 рр.), на придбання обладнанняв МКПБ № 1 використано 6 млн. грн., на ремонтні роботи – 5,5 млн. грн., на придбання обладнання для пологового відділення 3 МКЛ – 6,3 млн. грн., на ремонтні роботи – 4 млн. грн. Разом у два стаціонари було інвестовано 21,8 мільйонів гривень. Я вважаю, це нормальна сума.
А скільки у Львові народжується діток щороку і скільки з них – із патологією?
Володимир Зуб: Кількість народжених поступово зменшуються - як тільки погіршується соціально-економічна ситуація в країні. Якщо у 2012 році ми мали 8,5 тисяч новонароджених у м. Львові, то у 2013 – 8 247, у 2014 – 8 325, у 2015 – 7 921, у 2016 – 7 847, а за 9 місяців 2017 року народилось 5 434 дитини. Якщо брати минулий рік, то в МКПБ № 1 народилось 4 166 дітей, з них 549 із патологією, а пологовому відділенні 3 МКЛ – 4 552 дитини, з них 474 - з патологією.
По цих випадках малюкової смертності проводиться аналіз чи розслідування?
Володимир Зуб: Кожен випадок малюкової смертності в мене на столі і ми його детально аналізуємо на засіданні комісії, до якої включені провідні спеціалісти ЗОЗ м. Львова з охорони материнства і дитинства. Однак, стається і так, що смерть дитини визнається невідворотною, коли, наприклад, дитинка народжується з вродженими вадами розвитку. Наприклад, жінка може захворіти ГРВІ під час вагітності і сімейний лікар зобов’язаний записати про це в «Історії хвороби». Адже дитина може народитись із внутрішньоутробним інфікуванням, наприклад у вигляді внутрішньоутробної пневмонії, і лікарі пологового стаціонару повинні знати про такий ризик та зробити все, щоб дитина після народження не померла.
Богдан Остальський: Окрім того, за останній рік зросла кількість жінок із екстракорпоральним заплідненням (штучним – Форпост), які не виношують дітей до кінця вагітності. В основному це двійні. За 8 місяців 2017 року у шести жінок після екстракорпорального запліднення пологи відбулись передчасно, із 12 глибоко недоношених дітей вижила тільки одна дитина, 11 дітей померли.
Володимир Зуб: Екстракорпоральне запліднення – це коли жінка не може природнім шляхом завагітніти, і в неї є єдиний вихід – запліднити яйцеклітину екстракорпорально і підсадити цю запліднену яйцеклітину в її матку. Я питав у лікарів в Ізраїлі, який у них відсоток успішного запліднення. Він складає 30%. Тобто, кожна третя жінка народжує після штучного запліднення в Ізраїлі. У нас така вагітність переривається на ранніх термінах частіше. Сьогодні, до речі, плід вважається дитиною починаючи від 22 тижнів вагітності та 500 грам при народженні, а раніше ці нормативи були нарівні 28 тижнів вагітності та 1000 грам при народженні.
Чи притягались лікарі до відповідальності?
Богдан Остальський: Останній випадок – це малюкова смертність в одній з поліклінік м. Львова. Там була вина лікаря, яка вийшла на патронаж, однак, батьки не відкрили їй дверей і, відповідно, лікар не оглянула дитину, а дитина через 2 дні померла вдома. Було встановлено, що лікар не повідомила керівництво поліклініки про даний факт. Дитинка мала вроджену патологію, внаслідок чого могла померти і в лікарні, але лікар була зобов’язана оглянути дитинку після виписки із стаціонару, а якщо їй не надали доступу до дитини – поінформувати про це адміністрацію поліклініки. За допущене порушення лікарю оголошено догану.
Володимир Зуб: Або, наприклад, як з’явились так звані «діти Мауглі»? Там також нікого не допускали в будинок. Однак, лікар був зобов’язаний оглянути дітей, а якщо ні –то поінформувати про це адміністрацію лікарні, яка задіяла б у даному випадку всі відповідні служби, чого, з вини лікаря, не було зроблено. Внаслідок проведеного розслідування лікаря звільнили із займаної посади. Держава, як і батьки, зобов’язана охороняти життя і здоров’я дітей.
Богдан Остальський: У пологовому будинку на вул. Мечникова була скарга на лікаря акушер-гінеколога, щодо якості надання медичної допомоги породіллі. За результатами роботи створеної комісії лікарю оголошено догану. Водночас, слід констатувати, що на 8 тисяч пологів щорічно, у пологових стаціонарах м. Львова упродовж 2016-17 років зареєстровано лише 5 скарг, що не так вже і багато…
Володимир Зуб: На кожне звернення щодо якості надання медичної допомоги жінкам в пологових стаціонарах створюється комісія для встановлення всіх обставин, за результатами роботи комісії приймаються управлінські рішення. Упродовж останніх років у пологових стаціонарах м. Львова проводились перевірки щодо підвищеної захворюваності стафілококом, щодо наявності запасів лікарських засобів, за конкретними фактами неякісного надання медичної допомоги, а також комплексна перевірка усіх пологових стаціонарів міста, яка проводилась в листопаді 2016 р. Перевірки відбуваються нон-стоп.
Чи відомо вам про перебіг розслідування за фактом загибелі плода у гр. С., яке мало місце минулої осені?
Володимир Зуб: Ні, не відомо. Є досудове розслідування, ведуться слідчі дії. Це компетенція відповідних органів. Всі медичні перевірки проведені. Єдине, що можу сказати, лікар, яка звинувачується, переведена у жіночу консультацію. Водночас, за опитуваннями, чатами, ця лікар входила до п’ятірки найпопулярніших серед жінок, що народжували.
Ускладнення, в тому числі і летальні випадки, в медицині були, є і будуть. І кожного року ми знаємо, що помре 50 немовлят віком від нуля до року. Така сумна статистика. Минулого року померло 46 дітей. Ці ускладнення можуть статись в будь-якого лікаря. Щороку відбувається біля 8 тисяч пологів і ми знаємо, що біля 50 дітей помруть. Ми стараємось всім допомогти. Сталось нещастя, але іноді не знайдеш причини. А скільки було смертей, коли мама поклала дитину спати, приходить, а дитина мертва. Це називається «синдромом раптової малюкової смертності». А звинувачувати огульно не можна.
І на закінчення: чи є у пологових вакцина від туберкульозу? І яка загалом ситуація із щепленнями дітей?
Богдан Остальський: Вакцина БЦЖ є в достатній кількості. Вистачить і на наступний рік. Щодо інших вакцин ситуація також задовільна, правда, не завжди є ті вакцини, яких батьки хочуть. Наприклад, батьки відмовляються від щеплень вакциною АКДП, чекають коли поступить «Інфанрікс» або «Пенсаксим», а держава закупила індійську вакцину АКДП. Вона також якісна, захищає дітей від небезпечних інфекцій (кашлюка, дифтерії, правця), але вона слабше очищена і деколи дає місцеву реакцію: в дитинки може піднятися температура тіла, трошки ніжка боліти, однак за день-два ці скарги проходять.
Володимир Зуб: Раніше вакцину БЦЖ, як правило, привозили із Росії, але коли поставки були скасовані, то вакцини БЦЖ деякий час не було, тепер постачання відбувається з інших країн в достатній кількості.
Читачам потрібно знати, що фірми, які виготовляють вакцини, приймають заявки на 3-5 років наперед і коли ми перестали отримувати вакцини з Росії, представники постачальників з інших країн кажуть, вибачте, чекайте кілька років, бо це важкий технологічний процес. Є складнощі. Не завжди «Пентаксим» може закупити держава, бо ми його в 2013 році не замовили. Міністри змінюються... Але ми маємо вийти на рівень, який визначений ВООЗ, тобто охопити вакцинацією не менше 95% населення. Поки що ми не виходимо на орієнтовний рівень, хоча у нас вакцини є. Працюємо з батьками в кожній поліклініці.
Станом на 1 вересня 2017 року у ЗОЗ м. Львова в середньому вакциновано 45% дітей. До кінця року надіємось підняти цей показник до 70%. Наразі ми наздоганяємо, бо на початку року вакцин було недостатньо. З метою підвищення рівня охоплення вакцинацією дітей у всіх ЗОЗ м. Львова створено «Школи імунізації», у яких батькам надається інформація про переваги вакцинації та ризики, які можуть виникнути коли дітям не роблять щеплення. Коли мама, наприклад, перехворіла краснухою під час вагітності, а в дитинстві не була вакцинована, то її дитинка народиться інвалідом. Багато дітей померли від дифтерії, тому що вчасно не вакцинувались… У нас є вибір.
