Якщо бути чесними і відвертими, останні три постмайданні роки активних дій активістів і громадських організацій, жодним чином не вирішили проблему. Влада нас не хоче чути і продовжує політику «хорошої міни при поганій грі».
Звичайно, є певні зрушення, такі як розвінчання міфу про неіснуючі екологічні обмеження, проте це були очевидні речі для всіх думаючих людей. А закон 1389 (про знижені ставки акцизу) був би у повній мірі «перемогою», якщо б у нього на етапі розгляду представники автолоббі не внесли цілий ряд обмежень (2010 рік випуску, «Євро-5» і одна машина в руки без права перепродажу на рік). Як наслідок, цим законом скористалось, мабуть, в раз десять менше громадян. Автореволюції не сталося, бо автомобілі, молодші, ніж сім років, за кордоном також коштують доволі недешево і придбати собі таке авто має можливість далеко не кожен громадянин України.
Зрештою, найбільшим і найважливішим результатом напрацювання активістів стали два законопроекти 5561/5562, які зареєстровані в Верховній Раді народним депутатом Тарасом Батенком. Якщо коротко, в цих законопроектах, фактично, використана економічна модель імпорту автомобілів Республіки Польща: відміна всіх обмежень і зменшення вартості розмитнення на постійній основі (а не тимчасовій, як у законі 1389). Основним обмеженням при імпорті автомобіля має стати первинний технічний огляд. А технічний огляд, згідно з вимогами Євросоюзу, в Україні вже найближчим часом повинен бути запроваджений на постійній основі. Дані законопроекти отримали дуже потужну суспільну підтримку, результатом якої стала масова підтримка звернення більшості обласних Рад щодо його прийняття. Проте, виповнився вже рік з моменту їх реєстрації в Парламенті – а дані законопроекти продовжують «маринуватись» в комітетах, які порушили всі терміни їх розгляду. Про розгляд в Парламенті навіть і немає мови.
Насправді вирішити дане питання можна за день, якщо б була досягнута єдність в позиції суспільства і громадських організацій. Але зараз це здається неможливим: одному таке розмитнення – задорого, другому – взагалі воно не потрібно (я і так на «бляхах» їзжу), третій скаже – а хто мені поверне заплачені кошти за розмитнення чи десять тисяч доларів за «Ланос»? Прикро, що багато з громадян вважають, що якщо він працював п’ять років на трьох роботах для того, щоб придбати автомобіль, то всі інші повинні пройти той самий шлях. І не задумується над тим, що його діти також будуть так само важко працювати. Але коли деякі «рівніші» мають можливість придбати за рік півсотні квартир чи декларують дорогущі автомобілі на «бляхах» - суспільство це не обурює.
Напрошується питання? І що можуть зробити у цій ситуації декілька активістів? Вільний ринок автомобілів є неможливий, допоки у мисленні багатьох людей переважає «совковий» вектор. А насправді потрібно прийняти просту істинну: автомобіль не є і не може бути капіталовкладенням. І варто змиритись з тим, що ваше авто з часом втратить свою вартість: бажаєте ви цього чи не бажаєте. Проте, при доступному розмитненні, доклавши невеликі кошти, ви зможете придбати кращий, комфортніший і новіший автомобіль.
Дехто стверджує, що активісти відкрито закликають до порушення Законодавства України, відносячись позитивно до придбання громадянами автомобілів на іноземній реєстрації. Як громадська організація, що об’єднує власників транспортних засобів на іноземній реєстрації, ГО «Завтра» завжди була з людьми і за право людей на доступний транспортний засіб. Однак, завжди шукала вирішення цієї ситуації у правовому полі – у даному випадку через зміну законодавства у напрямку лібералізації розмитнення. Проте, впливати на процеси, що відбуваються всередині країни, неможливо. Якщо влада не йде людям у напрямку доступного розмитнення – люди обирають автомобілі на іноземних номерах, бо у більшості коштів на семирічне авто просто немає. А людина, яка сіла один раз на Audi, назад на «ВАЗ» більше пересідати не захоче.
Ми бачимо у цій ситуації лише єдиний плюс, бо що швидше набереться критична маса таких автомобілів, то швидше влада все-таки піде на уступки щодо уможливлення їх розмитнення і повернення їх у правове поле. Повинно прийти розуміння, що ці автомобілі вже куплені, вони вже їздять по дорогах України і тому це питання потребує негайного вирішення. Дуже сподіваємось, що так і станеться найближчим часом. Враховуючи наближення виборів, це може стати непоганою "цукеркою" для електорату.
Я дуже не хочу зараз образити певну категорію людей, але я вже давно помітив один надзвичайно цікавий факт. Постійно спостерігаючи за коментарях в соцмережах я помітив, що серед противників авто на єврономерах є надзвичайно велика кількість людей, які пов’язані з сферою інформаційних технологій і дотичних високооплачуваних спеціальностей. Вони можуть без проблем і за доволі короткий термін придбати авто на українській реєстрації, та і на «пересічки» їм їздити ніколи. Але поглянемо на ситуацію трохи з іншого боку: в свій час представники бандитського режиму Януковича не змогли знайти до цієї галузі підхід через специфіку її роботи. Завдяки тому вона отримала хороший розвиток. Звичайно, це плюс. Але коли людина, яка отримує зарплату n-ній сумі євро цькує і знущається з людини, яка отримує таку саму суму в гривнях – це виглядає, м’яко кажучи, низько. Більш того, багато таких критикуючих і сам не розуміє, що уже і сам став тим самим «бляхарем», лише трохи модернізованим. Закордонні замовники, праця на закордонні фірми, гроші в закордонних банках. З теперішнім рівнем глобалізації покинути країну можна, навіть фізично перебуваючи в ній. Просто життя в Україні, якщо отримувати зарплату в іноземній валюті, поки що ще відносно недороге. Ви скажете, а вони також платять податки? Так, платять, але дуже часто не більші, ніж платить підприємець, який продає продукти на ринку. Вибачте, я лише прошу нормально відноситись до людей не залежно від їх соціального становища і рівня доходів. Ми всі люди і громадяни України, і ми також хочемо щоб у нашій країні панував порядок, Закон і справедливість.
Свобода пересування громадянина України є гарантована статтею 33 Конституції України. Так само як і на вільний вибір транспортного засобу для цього, будь то велосипед, потяг чи автомобіль. І поки весь цивілізований світ вже почав рухатись у напрямку зменшення використання приватних автомобілів через потужний розвиток громадського транспорту, сервісів Uber I BlaBlaCar, ситуація в Україні поки що близька до ситуації в Кубі.
Щоб сказати про щось хороше, хочу повідомити, що ситуація з китайськими автомобілями швидкої допомоги, врешті, вирішилася. Після півтора роки простою на митниці і не в останню чергу через суспільний резонанс, автомобілі таки розмитнили і оформили як військову гуманітарну допомогу. Але вдумайтесь, скільки користі ці карети швидкої змогли б принести за півтора роки? І якщо станеться подібна ситуація і іще якась країна вирішить подарувати нам спецтранспорт – його , за всією імовірністю, чекає така ж доля. Подарована волонтерами з Нідерландів швидка так і не доїхала в Глухів. Як висновок: питання з зняттям недолугих екологічних обмежень потрібно вирішувати вже і негайно, тому що це, в першу чергу питання безпеки країни.
Роман Тузяк, ГО «ЗАВТРА»
