Цього тижня Кабінет Міністрів підводить проміжні підсумки своєї діяльності. Рівно три роки тому Верховна Рада затвердила склад Уряду на чолі з Володимиром Гройсманом. Три роки – то час, достатній для того, щоби дитина, народилася, навчилася ходити, кататися на триколісному велосипеді, почала планувати свої вчинки, здобула словниковий запас у тисячу слів. А найголовніше вивчила значення таких важливих слів, як «можна», «треба», «не можна» та «небезпечно». І користуючись навіть цими простими, дитячими поняттями, спробуємо охарактеризувати і три роки діяльності Уряду Гройсмана.
Небезпечно
Небезпеки на цей Кабінет чигали повсюди. Та головна з них – війна на Сході України. Вперше в історії витрати на оборону перевищили планку у 200 млрд. гривень за рік. Ще 40 млрд. у рік витрачають на створення, закупівлю та модернізацію військової техніки та озброєння. Однак величезні витрати на обороноздатність країни не стали на перешкоді економічному зростанню.
До прикладу: у 2015-му році ВВП воюючої України впав на 9,9%. В наступному, 2016-му – ВВП тієї ж таки воюючої України вже зріс на 2.3%. З інфляцією – ситуація ідентична.
Можна
За останні три роки виявилося, що реформувати деякі галузі, які раніше вважали не підйомними, все-таки можна. Йдеться і про освітню реформу, і про пенсійну.
Що й казати, якщо навіть із медичною «системою Семашка», возведеною в радянські часи мало не в ранг святих, нарешті зуміли попрощатися. За Семашком клініки фінансували в залежності від ліжко-місць. Але ця схема безнадійно застаріла – сьогоднішні пацієнти не хочуть, аби хтось замість них вирішував куди й до кого вони повинні звертатись. Відтак Уряд надав українцям можливість самостійно обирати в кого лікуватися. Декларації з сімейними лікарями підписали понад 26 млн. українців. І тепер медик, який обслуговує більше людей – і заробляє більше. Та сама ситуація з закладами. Лікарні отримують бюджетні кошти, з огляду на кількість пацієнтів, ніхто більше не виділяє грошей «на порожні стіни».
Інші суттєві зміни в галузі охорони здоров’я – реформа швидкої допомоги, програма «Доступні ліки», якою користується сім мільйонів українців та безкоштовне діагностування, яким можна буде скористатися вже з літа.
Ще одна важка ноша, яку Уряд Гройсмана взяв на власні плечі – масштабний ремонт доріг. Станом на 2016-ий рік 90% українських доріг були визнані такими, що не відповідають нормам. З того часу було збудовано 6800 км. нових доріг, а фінансування дорожньої галузі збільшилося втричі (2016 – 19 млрд. грн. , 2019 – 55 млрд.).
Не можна
Великою спокусою для українських політиків завжди був і залишається популізм. Чинному Кабінету Міністрів цієї пастки вдалося уникнути. Мова йде про підвищення тарифів, яке так критикували недалекоглядні опоненти. Завдяки частковому підвищенню ціни на газ (23,5% замість пропонованих МВФ 60%) вдалося продовжити співпрацю з міжнародними кредиторами, що допоможе врешті розрахуватися з зовнішніми боргами. Щоби зрозуміти, чим загрожував розрив із МВФ, висококваліфікованим економістом бути не потрібно. Дефолт – це відсутність інвестицій, гіперінфляція, замороження зарплат і пенсій, безробіття та інші лиха.
Натомість команда Гройсмана допомагає українцям платити ринкову ціну за комунальні послуги. Найбільш незахищеним – субсидіями, які тепер видають не віртуальними, а цілком реальними грошима. Решті – підвищенням соціальних стандартів. Так мінімальна зарплатня за три роки зросла втричі, середня – в два рази. Середня пенсія збільшилися на 70%. Якщо в 2016-му вона становила 1703,43 грн., то тепер – 2924 грн. А головне – ці підвищення відбувалися завдяки збільшенню доходів бюджету, а не за рахунок позик чи друкування грошей.
Треба
Продовжувати власний курс – от і все, чого доводиться чекати від чинного Кабінету Міністрів. Згідно з опитуванням Агентства моделювання ситуацій, 85,5% українських експертів вважають, що за три останні роки ситуація в Україні змінилася на краще.
Нічого дивного – Володимир Гройсман остаточно відкинув «стратегію», яку широко використовували деякі попередні Уряди, коли бутафорну стабільність забезпечували «проїданням» кредитів. Натомість сьогоднішня Україна ввійшла в пік виплат за зовнішніми боргами – цього річ кредиторам буде сплачено 427 млрд. грн.. Якщо дотримуватися плану скорочення боргу та зберегти темп реформ, перешкод для подальшого економічного зростання немає.
Ще один позитив – Володимир Гройсман уміє знаходити спільні знаменники з парламентом. Власне, ухвалення Державного бюджету в листопаді, а не за лічені дні до Нового року – є ніби символом цієї співпраці. Ще один елемент – ухвалення Радою важливих законопроектів, як-от закони про приватизацію чи пенсійну реформу. Зрештою, всім зрозуміло – без потужної підтримки парламенту, а отже законодавчої бази, ефективна робота Уряду неможлива.
Дмитро Галевич
