paraska0Сталося те, що очікувалося. Сьогодні 53-ма голосами Львівська обласна рада відправила у відставку першу заступницю голови Парасковію Дворянин. «У цьому залі я бачу багато страху і залежності. Жодну розправу не можна виправдати політикою. Я вважаю за честь, що мене звільнено за принципову позицію», – спокійно і гонорово заявила у «відхідному» слові Дворянин.

Другим більш-менш очікуваним епізодом нинішньої сесії стало обрання на місце «відставленої» представника «Народного контролю». А саме лідера фракції цієї партії в облраді Андрія Білоуса.

bilous2За іронією долі, Білоус свого часу був дуже близьким до Андрія Садового, працював на керівних посадах у медіа Садового, де згодом робила кар’єру Дворянин. Більше того, Білоус є кумом Садового. Андрій Іванович хрестив доньку Андрія Васильовича. Щоправда, сьогодні особливої любові у стосунках двох Андріїв не помічено. Принаймні публічно.

А тепер, трохи про те, що передувало нинішнім подіям в облраді.

«Ти ж розумієш, що не про Параску йдеться. Просто «Самопоміч» вже всіх дістала. Корчать із себе праведників, а від самих жодного конструктиву в раді, тільки ретрансляція ідей Садового. Будь на місці Параски хтось інший від них – було б те ж саме». Так напередодні у неофіційній розмові прокоментував нинішнє зняття з посади першої заступниці голови Львівської облради один з не останніх депутатів.

У його словах сумніватися не доводиться. Парасковія   Дворянин стала заручницею війни її партійного боса з Блоком Петра Порошенка. Зрештою, не тільки з ним, а ледь не з усім політичним світом. Що вкотре підтвердило відому у політичних колах істину: Садовий не може мати друзів чи партнерів на тривалий час. Не в його це стилі і не в його характері.

Правду кажучи, в іншій ситуації заміна першого заступника, не суть важливо з якою мотивацією, можливо, не стала б політичною топ-темою, якби не нудьга і «ніякість» нинішніх політичних процесів. Усі втомилися від сміттєвих воєн, а тут хоч якась, але розвага. Бо, в принципі, навряд чи прізвище першого заступника, як і його приналежність до певної політичної сили, наскільки важливі для обласного господарства. Так, перший заступник курує шість комісій. Так, перший заступник курує низку районів області. Але, якщо склад комісії не «його», як і місцева влада в окремо взятому районі, «то великого впливу це кураторство не матиме. Можна десь накапостити, щось зарубати. Проте заслуга тут не так у посаді першого заступника, як у розмірах фракції. При всій строкатості нинішньої ради, при вічному опортунізмі фракції «Свободи» із «Самопоміччю» по багатьох голосуваннях доводиться рахуватися.     

paraska1
А як колись дивився Гройсман...
Дворянин готувалися зняти вже давно. У багатьох були свої резони. З Блоком Петра Порошенка, згрубша, все зрозуміло. У час все державного протистояння між ним і «Самопоміччю» мати під боком одну з найвідданіших садовісток, зобов’язану своєю стрімкою політичною кар’єрою виключно партійному босу, - непотрібна розкіш. Але й у дрібніших фракцій щодо зняття формально правої руки Ганущина були свої мотиви.

Повернемось назад на півтора роки. 19 листопада 2015 року було створено більшість, яка обрала керівництво обласної ради. 60 депутатів прогнозовано обрали головою Олександра Ганущина з БПП, а 64 «багнети» віддали свої голоси за його заступників – згадану Парасковію Дворянин і Володимира Гірняка з «Громадянської позиції». Вже тоді багато хто з депутатів відкрито чи кулуарно обурювалися, що «Самопоміч» відхопила у раді завеликий шмат пирога. Хоча це й було логічним з огляду на результати виборів. Нинішнє ж зняття Параски спонукає «Самопоміч» піти в опозицію, а, отже, відкриває можливість до перегляду керівного складу комісій. І тут хтось може скористатися. Втім це вже інша розмова.     

Загострення ставлення до Дворянин почалося ще минулої осені і – о, диво! – раптово співпало з протистоянням Садового з владою на загальнодержавному рівні. Але, як би це було єдиною причиною, цілком можливо, що 5 квітня відставку Парасковії ніхто б не розглядав. Як розповідали у приватних розмовах представники різних фракцій, просто почала задирати позиція садовістів, яка часто виражалася у знаній народній формулі «всі – лайно, а ми – д’Артаньяни». Багато хто поза очі, а подекуди й в очі, називав представників «Самопомочі» не інакше, як сектантами. 

В останньому твердженні щось таки є. Напередодні сьогоднішнього фатального для Дворянин дня «Самопоміч» оприлюднила заяву на випередження, яка починалася з такої «скромної» сентенції: «В нашій державі триває війна, в цей час ми маємо бути єдині як ніколи. В Україні працює політична сила, яка  єднає людей навколо правди і піднімає довіру українців до влади. Через принциповість нашої фракції та небажання інших відходити від корупційних схем, «Самопоміч» відчуває тиск та політичні переслідування. У Львівській обласній раді об’єктом тиску стала перший заступник голови Львівської обласної ради Парасковія Дворянин».

Аби не повертатися до цієї заяви, щедро процитуємо її, справедливо вважаючи узагальненою позицією «Самопомочі» щодо причин відставки першої заступниці.

«Нагадаємо, вона не підписала протоколу з результатами конкурсу Державного Фонду Регіонального Розвитку. Це сталося вперше за всю історію обласної ради. Наша колега не погодилась з тим, що 43% усіх коштів на капітальне будівництво та ремонти, а це 220 мільйонів гривень, отримали 4 райони з 20. Парасковія Дворянин публічно засудила такий олігархічно-поміщицький дерибан державних грошей.

 «Самопоміч» завжди наполягає на тому, щоб громада бачила чіткий перелік бюджетних витрат. Ми запровадили таку практику в медицині. Після року боротьби  перший заступник голови ради змусила керівництво області публікувати в лікарнях списки з залишками безкоштовних ліків. Це зробило неможливими спекуляції з медикаментами, які закуповують за бюджетні кошти.

 «Самопоміч» не дає розбазарювати комунальне майно громади області. Управління майном спільної власності регулярно продає привабливі об’єкти за відверто низькими цінами. Так громада втрачає потрібні для сфер освіти та медицини приміщення, а бюджет розвитку області недотримує мільйони. Ми заблокували ряд таких афер.

 Було напрацьовано прозору програму конкурсу мікропроектів. В нього повірили люди і реалізували майже 700 проектів в різних містах і селах області. А це комфортні школи, дитячі садки, ФАПи, бібліотеки та освітлені вулиці. Уже цього року співголову ради конкурсу Парасковію Дворянин усунули з посади, щоб напрацювати зручні для обраних схеми», - йдеться, зокрема, у заяві.

paraska3
Чому було смішно Дубневичу?
Принципово тут важлива фраза з першого абзацу: «Наша колега не погодилась з тим, що 43% усіх коштів на капітальне будівництво та ремонти, а це 220 мільйонів гривень, отримали 4 райони з 20». Ні для кого не є секретом, що за названими цифрами стоять конкретні прізвища Ярослава та Богдана Дубневичів. Хоча, справедливості ради, треба відзначити, що, якби не лобістський талант найбагатших братів Львівщини на столичному рівні, область не отримала б значної частини коштів. Але суть не в тому. Суть, що вперше «Самопоміч» (читай Садовий) відкрито виступили проти братів Дубневичів, з якими керманич Львова довший час зберігав холодний нейтралітет. А це протистояння доволі серйозне, враховуючи, що Порошенко – далеко, а бізнес братів – просто під вікнами кабінету Андрія Івановича.

Ще одне принципове питання, згадане у заяві «Самопомочі, це відсторонення Дворянин від керівництва конкурсом мікропроектів. Окрім відомого факту протистояння із «Самопоміччю», тут можна говорити і про банальні ревнощі. Опоненти Парасковії виступили проти піару «Самопомочі» за бюджетні гроші, що могло б мати позитивні для неї наслідки на чергових виборах. Втілення обласних мікропроектів часто супроводжувалося роздачею рекламно-інформаційної продукції партії, що страшенно злостило інші політичні фракції.

paraska5
Тепер можна трохи відпочити
Не будемо вникати у суть кожного звинувачення на адресу Дворянин, як і в істинність кожного виправдання «Самопомочі». Очевидно, правда, як завжди, десь посередині. Головне не будувати собі ілюзій ні щодо «святості» представників і дій «найчеснішої і найпринциповішої» партії Садового, ні щодо «виняткової чесності і безкорисності» їхніх опонентів. Українська політика ось уже чверть століття наполегливо і завзято вчить усіх громадян країни однієї формули: «Яке їхало, таке здибало».