Ось уже рік як на Львівщині працює унікальний історико-культурний заповідник «Давній Пліснеськ». За цей час команда фахівців на чолі із Володимиром Шелепом провели дві археологічні експедиції, відкрили 175 квадратних метрів площі із понад тридцятьма давніми об’єктами та сімома сотнями археологічних знахідок.
Зараз же у заповіднику працюють над створенням археологічного скансена («музею під відкритим небом»). Здавалось би, кому вигідно знищувати таку установу…
Втім бачимо супротивне: гру у патріотизм окремих політичних діячів та політизацію питання. У Львівській обласній раді на останній сесії, що відбулась 29 листопада, було зірвано голосування за затвердження кандидатури діючого директора заповідника Володимира Шелепа.
Чому так відбувається «Форпосту» розповідає заступник директора з наукової роботи історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» Андрій Филипчук.
«Ми тебе породили – ми тебе й уб’ємо?»
Першим і, мабуть, вирішальним питанням від БПП було: «в мене є така інформація, що ви взяли на роботу пана Левика… а він був… брав участь у розгоні Майдану. Це правда?» Після цього питання, неначе за якимось негласним сценарієм, почала втілюватися ідея не затвердження директора заповідника. Перед голосуванням голова ради Олександр Ганущин, частково збив депутатів із пантелику, нав’язавши їм свою позицію, що, мовляв, він буде голосувати проти переможця на конкурсі тільки тому, що той взяв на роботу Андрія Левика». - обурюється Андрій Филипчук і додає: «За рік роботи у заповіднику жодного звернення із претензіями до працевлаштування у структурі пана Левика не надходило. Наскільки мені відомо, Андрій Левик пройшов люстрацію, зрештою, він не обіймає якоїсь посади в органах влади, то чому йому, як фахівцеві який свого часу керував охороною і збереженням історико-культурної спадщини цілої області, без будь-яких юридичних підстав відмовляти у роботі – це що за «дискримінація?», - говорить співрозмовник.
При цьому, веде далі заступник директора, у голови ЛОР та багатьох депутатів чомусь не виникло жодних претензій чи застережень до кваліфікації самого Володимира Шелепа, який бере участь у дослідженнях Пліснеська уже 13 років, жодних запитань до роботи конкурсної комісії, до її прозорості та відкритості.
Зі слів Андрія Филипчука стає зрозумілим, що амбіції окремих представників ради, котрі просто грають на патріотичних почуттях, і рейтинги, які хочуть набити собі політики подібними заявами, просто нищать нещодавно створений заповідник та зводять нанівець усі старання команди «Давнього Пліснеська»! Адже, говорить співрозмовник, залишивши заповідник без затвердженого керівника, обласна рада прирікає колектив на невизначеність, що створює небезпеку для роботи самого заповідника. «Саме ця невизначеність бентежить колектив, та й будь-яка співпраця з закордонними і вітчизняними партнерами, яка вже є налагоджена, опиняється під загрозою. З нами хочуть співпрацювати, але з ким – з «в.о. директора», якого голова ЛОР хоче у ручному режимі замінити, чи з установою, яку хочуть ліквідувати?», - запитує Андрій Филипчук.
За словами працівника заповідника, певні перешкоди «зверху» створюються уже не вперше. «…У процесі конкурсної комісії мали місце певні маніпуляції. Дивним чином окремих депутатів то вводили до комісії, то виводили. І от нарешті відбувся неупереджений розгляд кандидатур, на якому Володимир Шелеп представив свою концепцію розвитку заповідника і був рекомендований на затвердження сесії», - роз’яснив Андрій Филипчук.
До речі, як розповів «Форпосту» сам Володимир Шелеп, на відміну від інших директорів, його не було запрошено на засідання фракцій, президію ЛОР, і загалом не було повідомлено про засідання двох останніх сесій ЛОР, де мало розглядатися його питання. Спершу, коли почалось голосування на сесії ще 22 листопада, голова ЛОР, вочевидь, свідомо не переніс питання затвердження на початок, як він це робить з іншими призначеннями, і воно було аж у третьому десятку питань. Залишається здогадуватись, що, можливо, у голови ЛОР є інший, куди вигідніший, свій кандидат.
Для чого ж така псевдооптимізація?
Керівництво заповідника непокоїть також і те, що в обласній раді висловили ідею об’єднання кількох історико-культурних заповідників в єдиний заклад. Принаймні, зазначають у заповіднику, про це говорилося у кулуарах і на останній сесії ЛОР.
«У процесі обговорення кандидатури Володимира Шелепа один з депутатів висловив взагалі недоречну пропозицію: розглянути питання об’єднаної дирекції кількох історико-культурних заповідників... На нашу ж думку, й думку низки інших фахівців у цій справі, будь-яке об’єднання заповідників ставить під сумнів раціональне використання історико-культурної спадщини Львівщини. Нагадаємо, що заповідники перебувають на неоднаковому ступені розвитку, на різному організаційному щаблі, мають, зрештою, неоднаковий потенціал історико-культурної спадщини і різний алгоритм розвитку. Думаю, депутати все-таки цю ідею не підтримають, оскільки це йде у розріз з політикою децентралізації, яка проводиться по країні. І, зрештою, для чого тоді було створювати цей заповідник, щоб тепер, прикриваючись чарівним словом «оптимізація», фактично знищити нашу установу? Жодних підстав до такого «злиття» заповідників наразі немає; натомість є велика кількість ґрунтовних аргументів за збереження самодостатності кожного з заповідників», – твердить Андрій Филипчук.
Громадськість і науковці стали на захист Шелепа
Попри такий собі «саботаж» БПП і самого Олександра Ганущина представники громадськості та науковці надіслали президії ЛОР, головам фракцій і комісій листа-звернення з вимогою не чинити перешкод у діяльності заповідника і провести неупереджений розгляд кандидатури Шелепа на директора заповідника та відповідне повторне голосування.
Довідка
Пліснеський археологічний комплекс (заповідна територія «Давнього Пліснеська») – це унікальна сукупність різночасових пам’яток, насамперед середньовічної доби, які знаходяться на території та в околицях села Підгірці у Бродівському районі Львівської області.
Базовими пам’ятками слов’янського, давньоруського та пізньосередньовічного періодів Пліснеського археологічного комплексу є:
культове місце кін. VІІ–Х ст. (унікальне давньослов’янське язичницьке святилище);
слов’янське городище полісного типу ІХ–Х ст. (місто з площею близько 450 га є одним з найбільших середньовічних слов’янських городищ Європи);
давньоруське городище (літописний Пліснеськ) ХІІ–ХІІІ ст. (добре збережене місто, яке двічі згадується в літописах під 1188 і 1232 рр. та раз у шедеврі давньоукраїнської літератури – «Слові о полку Ігоревім»; на території давньоруського городища відкрито безліч тогочасних церков та цвинтарів);
курганний могильник ХІ – поч. ХІІ ст. (один з найбільших курганних могильників варягів у Східній Європі);
Підгорецький («здавна іменований Пліснеський») монастир ХІІ–ХVІІІ ст. (лік історії монастир відводить від церкви, закладеної княжною Оленою ще у 1180 р.; на території Пліснеська відомо 8 монастирських та парафіяльних церков та безліч християнських захоронень).
Слов’янське й давньоруське городище, а також курганний могильник від 2009 р. вважаються археологічними пам’ятками національного значення. На території Пліснеська розташована також пам’ятка архітектури національного значення ансамбль Підгорецького монастиря, до якого входить Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1726–1750 рр. та Монастирські келії 1771–1786 рр.
За матеріалами Пліснеська нині студіюються ключові питання давньослов’янського язичництва, зародження та розвитку слов’янських городищ ІХ–Х ст. та давньоруських міст ХІІ–ХІІІ ст. у Галичині, складні державотворчі процеси у період ІХ ‑ХІІІ ст., важливі питання християнізації та розвитку християнського культу на наших теренах у час середньовіччя…
У перспективі «Пліснеськ» може бути включений в екскурсійні маршрути «Золотої підкови Львівщини».
