Уже якось звиклося, що «чиновники» - то люди байдужі до людських проблем. Мабуть, кожен може розповісти, як оббивав чиновницькі пороги і як його футболили з кабінету в кабінет. Тому особливо цікаво було поговорити з посадовцем, який анонсував ледь не революцію у держслужбі.
«Юстиція відкрита для людей». «За вас подбає юстиція». У приймальні начальника територіального управління юстиції у Львівській області Ярослава Жукровського сидять молоді люди, не з кам’яними обличчями. Виходить сам начальник. Каже, «покличте мені того ледаря, відправляємо його у відрядження у Турківський район»... Ще кілька «ласкавих слів». Заходжу у кабінет. Ярослав Іванович підписує документи. В кабінеті грає музика, чую пісню «Мамо, я закохався…» Розмова обіцяла бути цікавою.
Ярослава Жукровського призначили начальником управління у серпні 2015 року. Після конкурсу і трьох місяців роботи під шапкою «в.о». До того він шість років жив у Києві, працював помічником судді Конституційного Суду. До того – був директором свого юридичного бюро, головою Львівського юридичного товариства, експертом Центру політико-правових реформ. Закінчив у Франковому університеті факультет журналістики та юридичний. Словом, далеко недурний собі чоловік.
Перше, що ви зробили на цій посаді, - це позбулись антикварних розкішних меблів із потаємної кімнати… Ще щось вдалось змінити?
Можна було зробити набагато більше. Для нас 2016 рік був роком, коли структури територіальних органів юстиції експериментували і апробовували ініціативи Міністерства юстиції, впроваджували ряд революційних реформ у сфері державної реєстрації та виконання судових рішень.
Працював також проект із видачі свідоцтв про народження у пологовому будинку. Здавалось би, нічого особливого, але у 2016 році всі пологові пропонували таку опцію і нею скористались більше 5 тисяч матерів – а це близько 35% від усіх виданих свідоцтв. Значить, матерям це зручно. Зараз у цьому напрямку з 1 січня у тестовому режимі ми запускаємо можливість мамі, отримавши свідоцтво про народження дитини у пологовому будинку, заповнити і подати всі документи для отримання одноразової допомоги, у зв’язку з народженням, і для реєстрації місця проживання дитинки. Тобто, ми хочемо зробити так, щоб мама, вийшовши з пологового, не стикалась з чиновниками.
У 2016 році також було запущено пілотний проект «Одруження за одну добу». Люди, які вирішили одружитись, особливо не хочуть чекати місяць. Ми подивились, що їхня заява просто лежить місяць у шухлядці, ніхто не рухає її, не перевіряє. І позиція міністра була такою, що якщо люди хочуть одружитись, то можуть одружитись без проблем за один день. З 17 серпня послугою «одружитись за день» скористалось 500 пар. Для цього ми відібрали унікальні локації – аеропорт, «Шевченківський гай» і «Арену-Львів». Ми мали можливість створювати сім’ю без корупційної складової. Хочете – заплатіть кошти у державний бюджет, орієнтовно це коштує 1 700 - 2 000 гривень. За рахунок цієї послуги юстиція отримала близько 500 тисяч гривень. Це означає, що ми вивели 500 тисяч гривень з тіні. Ця сума є на бюджетних рахунках і звідси виплачуються винагороди працівникам РАЦСу, беруться кошти на покращення стану міського РАЦСУ… Цей сервіс був також запроваджений у Киві, Одесі, Херсоні, Маріуполі та Сіверськодонецьку. В Одесі уже припинився, у Києві працює на базі ЦНАПу, а у Львові у нас успішно працюють згадані локації. З 1 січня дана послуга розширилась ще на 8 обласних центрів.
А як же тяганина з розлученнями?
Ми не хочемо активізовувати розірвання сімей. Нехай це буде тяжкий шлях.
До речі, стан міського РАЦсу все-таки залишає бажати кращого....
У нас є план. Минулого року ми організували кампанію «Врятуй міський відділ реєстрації актів цивільного стану». Оскільки коштів у бюджеті на це немає, РАЦС фактично обвалюється, а це будинок емоцій, будинок щастя. Щастя має бути не від того, що тобі на голову капає вода. Ми в 2016 році зробили певні роботи, зокрема завдяки благодійним коштам, у частині перекриття і в системі опалення. Ми також навели нарешті лад з туалетами. Думаю, що цього року ми подумаємо, як зробити цей будинок комфортнішим.
У нас також був «пілот», погоджений міністром, це обмеження права виїзду за кордон найзапеклішим аліментникам і боржникам. Суть така – близько третини подань, які вносить виконавча служба до суду, суддями про обмеження виїзду для цих боржників не задовільняється. Особа, до прикладу, винна державі 10 тисяч гривень штрафів за порушення законодавства, є судове рішення про стягнення коштів. Виконавча служба приходить, каже «віддайте державі кошти», а боржник каже «нема» і в той же час виїжджає за кордон, не маючи офіційної зарплати, за останні три місяці ця людина зробила 50 перетинів кордону. Очевидно, що вона обманює державу. Ми звертаємось до суду, просимо обмежити виїзд людини за кордон, а суд нам відмовляє, каже «нема підстав». Суду не цікаво, чи виконується його рішення. Отож ми створили топ-50 боржників по аліментах та сплатах в держбюджет, а також топ-10 суддів, які відмовляють у задоволенні подань. Штрафи великі, до 50 тисяч гривень. І якщо суддя відмовляє, то ми готуємо подання, вносимо у кваліфікаційну комісію про відкриття щодо цього судді дисциплінарного покарання. Ми хочемо показати, що ці злісні боржники мають оплачувати заборговані суми і без варіантів.
Креативно….
Я б не був тут, якби не міг втілювати цього у життя. Коли я прийшов на цю посаду, то у вступних інтерв’ю казав, що змушу чиновників грати футбол. Це модифікувалось у наступне: ми запровадили кубок юстиції, лейтмотив – футболимо лише на полі, а не в кабінетах юстиції. Ми закладаємо це у голови службовців і в червні міністр юстиції відкрив цей турнір, сам безпосередньо грав у футбол. У жовтні ми провели футбольний матч серед дівчат-службовців. Таким чином ми формуємо командний дух. Це зіграна команда, яка здійснює і впроваджує реформи в дію.
Багато галасу наробила справа зі спробою знесення ресторану «Хутірець». Чи багато у вас подібних резонансних справ?
Ми зносили незаконні прибудови на вулиці Тролейбусній і на вулиці Газовій, а також минулого року відібрали дитину від батька, повернули мамі. Взагалі, відсоток завершених проваджень у минулому році склав 60%, це більше половини. Тому не можна говорити, що нічого не робиться. Якщо громадські активісти кажуть мені, що у Львові безліч незаконних забудов, а виконавча служба не здійснює знесення, то хочу сказати тим активістам: покажіть мені конкретні рішення судів про знесення, – я особисто цим займусь і готовий ходити не тільки по «Хутірцю». Але якщо є судове рішення про знесення самовільно побудованого будинку, частини будинку чи ресторану. Просто потрібно розмежовувати функції інших органів і виконавчої служби.
В одному з інтерв’ю ви сказали, що якщо міністр юстиції Петренко піде з посади, то підете за ним. Чому? Що буде тоді з вашими ініціативами?
І часто ви з ним на зв’язку?
В принципі, намагаюсь не турбувати міністра по дурницях, але… Що мене обурило зовсім недавно… Був такий пункт «здійснення перевірок правової роботи» у школах, садочках, поліклініках, лікарнях, і прийшло узагальнення, що Львів робить найменше перевірок, що ми погані. Мене це дуже розізлило і я написав міністру, ну як це так – це ж концептуально неправильно проводити ці перевірки. Міністр погодився і в межах кількох тижнів внесли цю зміну і тепер по всій Україні заборонено проводити такі перевірки.
Не можу не спитати, скільки ви уже звільнили працівників…
У 2016 році на державну службу вперше прийшло 80 осіб. 80 людей, які ніколи не працювали в жодному державному органі. Це нові люди, люди не з системи. Люди, які без хабарів, через відкритий конкурс, прийшли на свої посади.
Посади тут не довічні, не приватизовуються. Не вмієш працювати, є скарги людей, - пакуй речі і йди в центр зайнятості. Я не ставлю акцент на цифрі звільнень. Це не самоціль. Є люди, які звільняються, бо їм робота заважка. Скажу лишень, що керівництво складу обласного управління за 1,5 року змінилося на 75%.
А взагалі я затятий українець. Одне з запитань, які я ставлю на співбесіді, це чи знаєте ви пісню «Лента за лентою»? От навіть підведення підсумків 2016 року в управлінні ми почали з цієї пісні.
Я вважаю, що державний службовець має мати якісну юридичну освіту, бути доброчесним і бути патріотом у знанні та розумінні історії, підтримці українських традицій.
То багато у вас є ще «ледарів»?
Скільки заробляє начальник управління юстиції? Вам вистачає грошей?
Я приходжу на роботу о восьмій ранку і закінчую роботу о восьмій вечора. Так щодня по 12 годин. В залежності від місяця заробітна плата становить 6-8 тисяч гривень. Я використовую службовий автомобіль «Ленд Крузер» 1999 року випуску. Водіїв, які були, я звільнив і сам їжджу за кермом. Декларація у мене порівняно бідна: у своїх 37 років не доробився ні до квартири, ні до власного будинку, живу у батьківському помешканні. Автомобіль, який був у мене раніше, коли я жив у Києві, я продав і у 2015 році в мене задекларовано 20 тисяч доларів готівки. Мільйонів у мене немає, фірм немає… У порівнянні з середьоностатистичним чиновником такого рангу у Львівській області я доволі скромний.
Мої батьки звичайні селяни. Народився у Підбірцях Пустомитівського району і там досі проживаю. У Києві я орендував житло, коли працював у Конституційному суді. Але мені добре вдома. А все решта у руках Господа Бога і міністра.
Амбіцій у вас побільшало?
Інколи мені хочуть закинути, що в мене є політичні амбіції. Я не хочу бути політиком. Я показав за 1,5 року роботи, що таке бути якісним чиновником. Чи хочу я бути чиновником? Не знаю. Для цього потрібно багато здоров’я... Тоді що інше, як не державна служба? Якщо б я звідси пішов, то я б створив аналітичну структуру у Львові і займався підготовкою законопроектів, комплексним стратегічним аналізом різноманітних сфер роботи державних органів. Впевнений, що в житті без шматка хліба, який можна чесно заробити своєю головою, я не залишусь.
І наостанок. Що каже ваш особистий досвід: чи можна поламати систему?
На моєму прикладі скажу наступне: що чиновники повинні бути ближчими до людей, позбавитись від чиновницьких понтів і просто щодня виконувати свою роботу.
