Два роки тому, 25 жовтня 2015 року, пройшли вибори до Львівської міської ради. Уже в ніч підрахунку голосів стало зрозуміло, що нова каденція представлятиме собою вельми цікаве явище: багато старожилів сесійної зали Ратуші позбулися електоральних симпатій, натомість у cтіни головного будинку на Площі Ринок готувалися прийти десятки неофітів.
За таких розкладів традиційно наголошують на позитиві та негативі. З одного боку – оптимістичні очікування від притоку такої необхідної свіжої крові. З іншого – традиційні побоювання, а що вона, «свіжа кров» уміє, на що здатна і чи не наламає дров.
На щастя, обійшлося. Сьогодні у приватних розмовах «багатокаденційні» львівські райці кажуть, що все, мовляв, в порядку, молодь ініціативна, але при цьому адекватна, рада працює збалансовано і заточена під конкретний господарський результат, а не на політичні війни.
Власне роботу нинішнього складу ради значною мірою визначили два моменти. На відміну від попереднього скликання, в якому одноосібно домінувала ВО «Свобода», сьогодні ситуація кардинально інша. Жодна з партійних фракцій не в стані сама ухвалити те чи інше рішення. Відтак відбувається постійний обмін думками, постійні дискусії. Очевидно, що не всі рішення, ухвалені внаслідок таких перемовин можна вважати ідеальними і корисними для громади. Однак аналіз рішень міськради дає підстави вважати, що саме переговорів було більше, ніж торгів.
Другий важливий момент – децентралізація. Саме вона дозволила збільшити місцевий бюджет і таким чином розв’язати депутатам руки при впровадженні низки інфраструктурних проектів.
Дещо попсувала імідж ради ситуація зі скандалами довкола пресловутого львівського сміття, яка виникла після трагедії у Грибовичах. Однак будучи об’єктивним, треба відзначити, що ситуація розпалювалася здебільшого ззовні і головною мішенню «активістів», котрі з бійками вривалися у сесійний зал і блокували роботу депутатів, були не останні, а безпосередньо мер міста Андрій Садовий. До речі, і в тій ситуації депутатський корпус зумів консолідуватися і, принаймні, не наробити додаткової біди.
Форпост поцікавився у кількох представників депутатського корпусу, як вони оцінюють роботу нинішньої каденції, де бачать успіхи, а в чому провали, Врешті, чим, нинішній склад Львівської міськради відрізняється від попередніх.
Петро Адамик, фракція БПП: «Багатьом позитивним моментам ми маємо завдячувати децентралізації. Саме вона дала можливість серйозно збільшити міський бюджет і реалізовувати інфраструктурні проекти.
Серед позитивних рішень наголошу на прийнятті мораторія на забудову дитячих і спортивних майданчиків. Зараз відбувається затвердження проекту спорудження на Сихові великої багатофункціональної спортивної школи за 200 мільйонів гривень. Є позитивні зрушення у питанні транспорту – місто рухається правильно, створюючи конкуренцію приватним перевізникам. Адже має, нарешті, прийти розуміння, що громадський транспорт – це не бізнес, а сервіс. На черзі тепер боротьба за якість перевезень. Позитивом, безперечно, є й програма підтримки учасників бойових дій і їхніх родин. Наголошу також на програмі безпеки міста. Уже встановлено 160 камер відеоспостереження. До кінця року на вулицях Львова з’являться ще 200 камер. Це добре, хоча, якщо порівнювати з Києвом, де до кінця року мають встановити 3 тисячі відеокамер, то розумієш, що нам у цьому напрямку ще є куди рухатися і над чим працювати. Це питанні надзвичайно важливе, бо, приміром, у Лондоні понад 90% злочинів розкривають завдяки інформації з відеокамер.
А що мені не подобається? На депозитах Львівської міськради зараз лежить близько мільярда гривень. І що з них, коли ми навіть інфляцію не доганяємо. Ефективніше для міста було б, якби ці гроші працювали. На нові проекти, на створення нових робочих місць. Сподіваюся, що це питання буде позитивно вирішено, бо гроші, повторюю, мають працювати.
Я працюю не в першій своїй каденції, тож маю підстави порівнювати. Сьогоднішній склад ради зумів консолідуватися задля роботи на громаду, і, головне, що має з нею взаємний контакт».
Андрій Шевців, фракція «Самопоміч»: «Кожній каденції присутня своя унікальність. Нам, наприклад, пощастило, з децентралізацією, яка дозволила збільшити бюджет. Відповідно і в місті відчутно покращення комфорту.
Проблеми у нас головним чином із «великою державною рукою», котра хоче все контролювати і тримати. Пригадаємо хоча б історію з купівлею автобусів. Через дії Антимонопольного проекту питання стояло довший час. А історія з «аферою століття», коли через дії державних чиновників було фактично вкрадено велику кількість комунальних об’єктів. Нюансів багато, вони виникають регулярно, але все одно потрібно працювати і відповідати на виклики.
У попередньому складі ради політика часто превалювала над господарськими інтересами. На щастя, зараз такого не спостерігаємо, політичні амбіції відійшли на задній план. Так, є дискусії, суперечки, але вони врешті приводять до конструктивних рішень».
Юрій Кужелюк, фракція «Громадянська позиція»: «Я не бачу у роботі нинішнього складу ради ані гучних провалів, ані грандіозних успіхів. Невдача – очевидна. Це Грибовицьке сміттєзвалище. Звісно, до біди спричинилися всі, але якась частка відповідальності лежить і на депутатському корпусі.
Щодо позитивів, то відзначу насамперед будівництво житла для учасників АТО та їхніх родин. Ну й, звісно, усі можуть побачити, що у нас ремонтують дороги, проводять каналізації. Можливо, хотілося б, аби це відбувалося швидшими темпами, однак процес іде.
Якщо порівнювати нинішню каденцію з попередньою, то порівняння однозначно буде на користь нинішнього складу. Попередня рада фактично була монополізована однією політичною силою, чого тепер не має. Натомість йдуть дискусії, обмін думками.
На жаль, інколи взаємне протистояння партійних вождів у Києві переноситься на робочі моменти на місцях. Але це все одно не так критично, як було, наприклад у каденції 2006-2010 років, обраної за закритими партійними списками. Тоді регулярно віддавали команди з Києва, як нам вирішувати свої проблеми у Львові. Особливо тоді грішила цим «Батьківщина».
Ігор Телішевський, фракція УКРОП: «Правду кажучи, я не бачу особливих успіхів у діяльності нинішньої ради. Так, депутати співпрацюють, дискутують, намагаються досягти консенсусу, однак не можна сказати, що все це аж надто позитивно відображається на міській господарці. Так, місто не стоїть на місці, але основні проблеми не вирішено. Не вирішено остаточно сміттєве питання. Не вирішена проблема з громадським транспортом.
Як на мене, у роботі ради забагато політики, через що увага до нашої ради перевищує зацікавлення роботою обласної ради і часто виходить за межі нашого міста і суто робочих моментів».
