Міфи про іноземних менеджерів (записки старого буркотуна)

Дивно почався ранок. Ще перед 9-ю задзвонила молоденька журналістка одного з київських інтернет- видань і попросила прокоментувати практичний провал роботи реформаторів з-за кордону. Вочевидь, це було пов'язано з чутками щодо міністра охорони здоро'я і виступами проти неї навіть попередніх міністрів-реформаторів.

Я був заскочений питанням і спитав, чому саме моя думка ії зацікавила? Виявляється, вона звернула увагу на якийсь мій допис дворічної давнини про іноземних "фахівців", в якому я ще тоді доводив, що вони не мають навіть теоретичного шансу щось реально змінити, максимум, - створити гарну картинку. Приблизно в такому дусі ми і поспілкувалися.

Я не пророк, а просто трохи знаю природу політичної, адміністративної та економічної влади в Україні. Саме на цьому і ґрунтувалися тодішні висновки.

Пам'ятаєте ґеніально-правдиве від Яценюка: "Якщо я і Президент не будемо зловживати владою і не корумпуємося, - можна вважати що 50% корупції в державі подолано". І це системоутворюючий висновок. Так, короля грає свита, але він, - вершина піраміди. 

Україна Революцій 2004 і 2014 рр мені нагадують паровий двигун, коли телепень-кочегар зависоко підняв температуру і тиск в котлі. В 2004 році запобіжний клапан спрацював і весь тиск з паром вийшли "у свисток". А вже в 2014 р. протистояння з кочегаром довело до такого тиску, та ще й каталізувалося кров'ю, що запобіжний клапан просто зірвало. І теперішні кочегари пробують вставити його на місце. А ще пробують прилаштувати для стабілізації кілька інших і менших клапанів. Ось таку роль відвели іноземним менеджерам.

Крім цього вони виконують роль картинки для Заходу, ніби ми щось "реформуємо і нам на це потрібні гроші", і картинки для українців: "ми все зрозуміли і тепер реформи підуть на користь народу". 

З іншого боку, вони і громовідвід. Для західних партнерів: "ми все робимо, як ви радите, а воно чогось не виходить. Значить погано радите і ми спробуємо по своєму". І для українців: "ви хочете європейське управління - ми вам його дали. А що змін не відбувається, - то це така ваша ментальність. Спочатку ви змініться". Нам просто підсунули галерею з картинок на тему реформ: псевдодецентралізацї, псевдолюстрації, псевдо-почути громадськість, псевдореформаторів. А картинку реформ правоохоронної системи підмінили ерзацом "моя нова поліція". 

Ця система клапан/картинка/громовідвід,- безпрограшна для політичної "еліти", але лише в короткостроковій перспективі, бо тиск в суспільному котлі неухильно зростає. А система запобіжних клапанів і клапанчиків ослабляє сам котел. Ось такі вийшли аналогії.

У реформах надважливі час і суспільна довіра. Проведення радикальних реформ по управлінню державою, економікою, боротьбі з корупцією, судочинству, правоохоронній системі чи обороні ЩЕ у 2014-2015 рр. на фоні постмайданних настроїв, "гарячої" фази АТО, довіри до Президента та "реформаторської" ВР швидше за все увінчалися би успіхом, хоч і частковим. Люди по-іншому сприйняли би і вартість газу, і нові тарифи, і зміну системи оподаткування, і інфляцію, і пенсійну реформу та всі інші непопулярні, але економічно необхідні речі. Далеко не все дало би бажаний результат, але зміни стали би незворотніми. Ми змінили би саму СИСТЕМУ. Наша нерішучість обходиться нам дорожче, ніж помилкові рішення. Помилки можна виправляти по ходу проведення змін. 

Тепер щодо потенційної можливості молодих реформаторів і закордонних менеджерів щось змінити. Це нормальні, адекватні люди, які знають, як працює система "там". Таких і в Україні багато, тільки "наші" не зовсім вписуються в "картинку" піару. Їх поставили на чолі відомчої піраміди і не дали можливості впливати в першу чергу на підпорядковані кадри. А зміна системи без зміни кадрів, - неможлива. "Кадри вирішують усе", - в даній ситуації сентенція цілком доречна. Вирішальна роль кадрів знижується, коли система працює в автоматичному режимі. А для побудови і запровадження нової потрібен ручний режим. 

"Старі" кадри надзвичайно фахові на своїх посадах, вони досконало знають стару систему, нормативну базу, відомчі інструкції, усі "входи-виходи" і схеми. Вони самі їх створювали. 

І що найгірше, - вони не мотивовані на зміни. Ба більше, вони вмотивовані на саботаж навіть на підсвідомому рівні. Я далекий від того, щоби їх у цьому звинувачувати, бо відсутність мотивацї і стимулів, - гальмо, яке спрацьовує в людини на рівні рефлексів. Та й працювати без змін простіше і комфортніше. Пацанам адміністрації Януковича було просто зацікавлювати, будуючи конкретно-корупційну схему . А тепер які стимули на зміни? Жодних. Єдина мотивація, - всидіти на посаді і залишатись у системі якнайдовше. Ось і маємо такий багаторівневий і ешелонований саботаж. І далеко не завжди зі сторони жуліків чи пройдисвітів. Частіше просто з боку невмотивованих ретроградів, незалежно від віку.

Набір багатозначних і розбалансованих законів, підзаконних і підвідомчих актів, розпоряджень, інструкцій на всі випадки життя, які вони під свої схеми колись і писали, дають у руки чиновника "абсолютну зброю" проти реформ. А конституційна норма «посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» роблять їх не лише імунними від критики керівництва і громадськості, безкарними за саботаж, а ще й правими з точки зору закону. Свідченнями цього є численні суди по поновленню на посадах.

Замкнуте коло, якщо не зруйнувати стару систему і не "спалити" старі закони, підзаконні акти та інструкції, які сьогодні стоять на сторожі саме системи саботажу. Стара система не лише успішно обороняється, але й наносить удари у відповідь та на випередження. Просто реформувати її неможливо. Максимум можна малювати "картинки" або підміняти ерзацом реформ. А це найгірше, бо втрачаються дві ключові передумови реформ: час і довіра.

Один високопоставлений сьогодні чиновник мені колись говорив: " Якщо я не беру, - то і не потерплю підлеглого, який бере." Так працює піраміда. А основним гарантом незмінності старої системи і непорушності економічної корупції є політична корупція. Так що наразі «іноземні реформатори» грають у російську рулетку з системою, яка підсунула їм револьвер з повним барабаном набоїв.