Три довгих зимових місяці я мало виступала публічно та з скрипом у серці відмовлялася від запрошень на події. Чому?
Тому що з грудня 2016-го я разом із командою шукаю відповідь на запитання: як за рік зібрати 5% річного імпорту українських батарейок на переробку і скільки це буде коштувати. І це забирає весь мій час та фокус.
Типовий еколог-активіст в Україні (а в принципі і в світі) — це хто? Людина, яка постійно критикує та говорить про проблеми. Я була в такій ролі та мені вона не сподобалася. Говорити про проблеми дуже легко, іноді це дійсно змушує когось задуматись. Втім, усвідомлення проблеми — це аж ніяк не половина рішення, принаймні в екології чи інших задачах глобального масштабу.
З чого ж насправді складається рішення, на прикладі батарейок:
1. ПЕРЕРОБКА. По-перше, батарейки бувають 6+ типів за хімічним складом, все це формально — різний завод. Перед цим їх треба відсортувати, це також може бути інше підприємство. Імовірно, частину батарейок треба буде експортувати за кордон, але як це технічно організувати? Яким чином ми, люди без промислового досвіду, можемо проконтролювати екологічність всіх етапів переробки? Поступове розуміння, що переробка батарейок починається зовсім не з заводу. І правильне рішення цього питання — це тендер, але не зараз, а через рік, коли буде адекватний об’єм батарейок.
2. ЛОГІСТИКА. Оооо, це найцікавіший шматок. Спочатку прогноз - як взагалі вгадати, скільки ми зможемо зібрати батарейок. Скільки має бути пунктів? Яка має бути географія?
А що як ми зберемо більше, і у нас не вистачить бюджету? А що як буде менше, і цього не буде достатньо для запуску заводу? Що ефективніше, найняти «Нову пошту», «Міст Експрес» чи «Делівері», чи влаштувати перевезення з нуля? В чому возити? Як пересипати? В чому зберігати? Де зберігати?
Що дешевше, звезти батарейки в одне місце чи зберігати по областям? Відповідь на кожне із цих питань — зіжрала тижні, довгі тижні цієї зими.
3. ЗБІР. Мотивувати активну людину відкрити пункт збору батарейок - 10 хвилин. Мотивувати велику мережеву компанію долучитись до проекту - місяці переговорів. В 2017 році ми хочемо збільшити кількість пунктів в нашій мережі щонайменше на 3000 штук, і за європейським досвідом це має бути рітейл. Як добре, що в кожному бізнесі теж зазвичай знаходяться активні мотивовані люди. Втім як це довго, друзі.. як же все це довго :)
4. ЗАКОНИ. Європейські експерти проекту Twinning зараз пишуть новий закон про утилізацію батарейок для України. Але теорія та досвід інших країн має співвідноситись з українськими реаліями, тому без нас не обходиться. Їздили в Київ? Їздили. В останній раз говорили про необхідність синхронізувати новий закон із Мінфіном, бо утилізаційний збір має бути позбавлений податку на прибуток. Один такий рядок в законі = мільйони гривень економії для виробників. В цілому, ми дуже класно співпрацюємо, але треба розуміти, що це також бере час.. немало часу.
5. УПРАВЛІННЯ. Ми стоїмо на порозі створення першої в Україні організації розширеної відповідальності виробників. Організації заснованої конкурентами для вирішення спільної соціальної задачі. Як має відбуватися управління цією організацією? Як правильно скріпити відносити юридично, щоб потім ні в кого не було проблем. Як саме синхронізувати бухгалтерії, адже мова іде про утилізаційний збір у вартості нових батарейок.
6. БІЗНЕС ПРОЦЕСИ Асоціація розширеної відповідальності імпортерів батарейок буде некомерційним об’єднанням, але необхідність прописати всі бізнес процеси, ролі та координацію ніхто не відміняв. Яка має бути команда, із якими компетенціми та щоденними задачами? Скільки коштують такі спеціалісти, а кого доведеться навчати з нуля?
До речі саме тут, всередині пункту 6 — і ховається PR.Те саме говоріння про проблему, з якого я почала цей пост.Тільки з принципово іншим посилом )
Не «зрада, Мінекології та Мінрегіон бюрократи, імпортери батарейок — корпорації зла, а українська земля отруюється важкими металами». А «ми створили готовий МЕХАНІЗМ, який може зробити українською землю чистішою. Люди, бізнес, ви з нами?».
І от якщо тоді імпортери батарейок відмовляться співпрацювати - тоді інша розмова. Втім, я дуже вірю в те, що все буде добре.
Вже за пару тижнів ми знову зустрінемось з імпортерами для того, щоб обговорити бюджет та почати його втілення в життя. Це буде найбільш відповідальний пітч за всю історію моєї професійної кар'єри.
А до тих пір — я мало виступаю публічно та із скрипом у серці відмовляюся від запрошень на події.
Бо не хочу бути просто рупором проблеми. Хочу бути причиною вирішення.
