Нижче не йтиметься про те, хто правий, а хто ні у політично-господарському протистоянні, яке нині охопило Львів. Я не маю зайвих сентиментів до жодної зі сторін конфлікту, внаслідок якого Ратуша преретворилася на вінегрет з майдану, полігону і бардака.
Просто кілька слів про методи. І про те, кому вони можуть зіграти на руку.
Кілька років тому, в час загострення протистояння між Андрієм Садовим і тоді могутньою фракцією «Свобода», я говорив, що цю гру виграє мер і таке протистояння, якщо не тактично, то стратегічно йому навіть вигідне. На тлі тотального мітингування та істерик галайкуватих представників свободівських яструбів, спокійний і поміркований Садовий виглядав інтелігентною, цивілізованою людиною . Тоді ж від однієї недурної людини, яка мера на дух не зносила, довелося почути фразу: «Та дідько вже з тим Садовим. Хай вже є, як є, бо коли та гопота дорветься до влади, ми ще його добрим словом згадувати будемо. Красти будуть всі, а Садовий хоч на людях себе адекватно поводить».
Як закінчилося, всі знають. Ексцентрична «Свобода» посипалася, а статечна «Самопоміч» має у міськраді найбільшу фракцію.
Сьогоднішня ситуація нічого не нагадує? Звісно, нині Андрій Іванович, на відміну від себе, рідного, минулої каденції таки спромігся запхати свої чресла у політичну домовину, але наївні ті, хто вважає, що «Розвиток громади» своїми дебошами заб’є у неї цвяхи.
Можна скільки хоч волати про активістів, які дбають за народ, але не треба мати той народ за бидло. Народ темний, але має очі, дивиться телевізор, заходить у мережу. Богу дякувати, активіста від спортсмена ще відрізнити може. Відтак питання: чому Садового, який має львів’ян за бидло і бреше, потрібно ганити, а «Розвиток громади», який має львів’ян за бидло і бреше, – вважати захисниками своїх інтересів. Тут власне і йде карта в руки Садовому. Бо коли всі однакові, – виграє той, хто почав першим. Така вже психологія у людей. Вони наївно хочуть, аби в їхніх захисників були чисті руки. І не прощають їм іншого. Владі ж часто прощають. Бо влада краде завжди.
Жодним чином не пропагую конспірологічну версію про змову Садового з «Розвитком громади», але, якщо вже без ворога ніяк, то «Розвиток громади» з його нахрапистими методами, – ідеальний партнер для політичного спарингу.
Як ви думаєте: Андрію Івановичу потрібна була сесія 26 січня, коли б він отримав під камери чергову порцію наганяїв від мешканців Рясного та опозиційно налаштованих депутатів? Риторичність запитання очевидна. Але, хвала Богу, існує «Розвиток громади», який своєю дурнуватою традицією вривання на сесії натовпом спортсменів і деяких міських божевільних, зробив Садовому ідеальний пас. Нема безпеки, – нема сесії. Зрештою, от жінки-депутати в Ратушу приходити бояться. А Нацгвардію як викликати, – самі ж казали, що не гоже меру за неї ховатися.
В історії зі сміттям Садовий наразі сягнув свого електорального дна. Але воно далеко не глибоке. Третина львів’ян далі готова за нього проголосувати. Цей показник я взяв не з голови і не з мерської прес-служби. Це соціологічний факт, підкріплений даними з трьох джерел. Це значить, що логічно в такій ситуації працювати на відбирання існуючих голосів, враховуючи, що тенденція падіння рейтингу все таки існує. Тепер запитання: багатьох людей вдасться переконати відректися від Андрія Івановича, якщо його опонентом вимальовуються не люди, здатні виважено і чітко пояснити Львову перспективи життя без Садового, а завзяті бойові хлопці з «Розвитку громади»? Ну зірвали сесію… Ну перекрили дорогу… Ну і… Усе таки Львів, – не Луганськ чи Горлівка, тут кулаки і нахрап вирішують не все. Більше того, ще один-два бойових зальоти в Ратушу і з Садового замість актуального іміджу неефективного менеджера можна буде ліпити імідж жертви політичних інтриг і коротко стрижених, за його визначенням, бандитів. Мер Львова – талановитий піарник.
І до речі, я вже чув і цього разу від людей, які не терплять Андрія Івановича: «Він, звісно, негідник. Але якщо вибирати між ним і тими, то хай вже буде він».
Хтось казав, що історія вчить. Не вірю.
