Останні кілька днів спостерігаю за гостросюжетним серіалом: українські правоохоронні органи долають корупцію в Україні: затримання, фотки, обшуки, карти бажань.
І українському суспільству схоже такий серіал до вподоби: купа мемів, жартів, магічне мислення. Одним словом, примітивізація дискурсу. Ще трохи - і дійдемо до карго культу (в українському виконанні - це макрофінансова допомога в обмін на гостросюжетні серіали про боротьбу з корупцією). Водночас, я не побачила складних запитань. Мені було би цікаво побачити аналітику або бодай-би суспільний запит на неї щодо наступних питань:
1. Чи сприяє розслідуванню антикорупційних справ поширення в ЗМІ інформації, котра, мала би належати до таємниці слідства? Міжнародним партнерам можна надати цю інформацію дипломатичним шляхом.
2. Яка кількість обвинувальних вироків за результатами роботи антикорупційних правоохоронних органів? Скільки виправдовувальних? Чи причиною виправдовувальних вироків є неналежні докази, надані правоохоронцями чи невинуватість підозрюваних?
3. Якщо співвіднести витрати на функціонування антикорупційної інфраструктури, який їх ККД (витрачені гривні супроти повернених до бюджету)?
4. По держслужбі: яким чином відбувалася оцінка роботи держслужбовців, в котрих проходили обшуки, та присвоєння рангів?
5. Ну і останнє, найсмішніше - відколи це магічне мислення є кримінально караним? Осіб з магічним мисленням незалежно від результату розслідування кримінальної справи треба звільняти - але за непрофесійність. Бо у роботі держслужбовця має переважати раціональний метод, метод наукового пізнання.
Насамкінець, ми ведемо війну супроти реального противника в реальному світі. І лише реальні справжні дії і наміри можуть призвести до перемоги. Гостросюжетні серіали точно ні.
