Сьогодні на площі Ринок у Львові я просто не встиг зробити те, що мав. Хоча сам не знаю ЩО САМЕ... СЕРЕД БІЛОГО ДНЯ, прямо перед входом в міську Ратушу, я вів розмову по мобільному і раптом до мене почала доходити СУТЬ діалогу, котрий відбувався за кілька кроків.
Три дуже літні пані і чоловік років 65 завмерли на фоні різдвяних торгових хатинок, а чоловік років 35 (напевно, син котроїсь з туристок) їх знимкував. Саме в перерві між двома клацаннями фотокамери одна з туристок показала на трьох молоденьких нацгвардійців, котрі були точно не на службі, і якось по - дитячому споглядали на розцяцьковані різдвяні вітрини, і сказала (голосно і не криючись) своєму супутнику: "Это именно ТАКИЕ первыми на Донбассе начали убивать его жителей!" Після цього фотограф швидко зробив ще одне фото і квартет, переступивши через трамвайні рейки, спокійно почимчикував дивитись на якийсь "двіж" біля скульптури Діани.
Я настільки розгубився, що усі мої "нах..й!" і "щоб ти здохла, сука!" просто не встигли з мене вискочити...В серці Львова. Ворог. Який вже ніколи не стане іншим. Клянусь, я просто не знаю, що ще можна було реально зробити, крім матів. Комусь щось доводити?! КОМУ?!! Копати, бити? КОГО?!! Цю стару, тупу козу?!!
Але мучуся тим, що я не встиг навіть обматюкати
НЕ ВСТИГ. Я просто не встиг...
