Кілька років тому я робила інтерв'ю з Сергієм Рахманіним - одним з провідних, як мені здавалось, українських журналістів.
Я запитала його - як він ставиться до того, що представники українських ЗМІ беруть інтерв'ю у людей, які в іншій - правовій та цивілізованій країні - давно би сиділи за ґратами: корупціонерів, злодіїв чи агентів ворожих держав.
На моє здивування, Рахманін тоді не дав прямої відповіді.... Однак я своєї думки не змінювала і змінювати не збираюсь - журналіст, котрий публікує - чи випускає в ефір, як у випадку з Гордоном - інтерв'ю з ворогом, стає із цим ворогом на один щабель.. влащенко з портновим, ось тепер гордон з бондаренко.
Тенденція, однак...
І не треба заливати про стандарти журналістики. Хоча б тому,що у нас, насправді, журналістики не існує. Є копірайтинг/рерайтинг, латентні «джинсовими», грантоздобувачі, обслуга олігархів і Мінстець. Ото й уся українська журналістика.
І ще. У вас не виникає відчуття, що скоро ми усіх цих людей, які ненавидять Україну і чомусь регулярно стали з'являться в УКРАЇНСЬКИХ ЗМІ - знову побачимо в парламенті? І це буде останнє, що побачимо ми у поки що суверенній Україні.
