З дитинства полюбляла давньогрецькі міфи. Уявляла їхніх героїнь жінками надзвичайної, далекої від земної вроди. А коли відвідала один з грандіозних концертів Львівської обласної філармонії, зрозуміла, з кого творці міфології «змальовували» мешканок Олімпу. Арфістка, яка вправно видобувала чарівні звуки з загадкового інструменту, вбрана у далеку від повсякдення сукню, немов зійшла з ілюстрації енциклопедії давніх цивілізацій.
А після завершення концерту артистка залишила сцену, переодягнулася у буденне вбрання й перетворилася на звичайну молоду жінку. Як і всі, далекі від мистецтва представниці чарівної статі, Іванна Митроган виховує дитину, купує продукти, готує сімейні обіди, ходить з подругами на каву… Але ж як їй вдається поєднувати повсякденність з тонким, рідкісним у наш час мистецтвом? Що насправді відбувається у її душі та житті?
Іванна постійно шукає способи проявити себе у новому амплуа. Каже, надихають світові гастролі. Щоразу повертається іншою людиною. Нещодавно переробила твори класичних композиторів – Моцарта, Баха, Генделя на сучасний манер. Цей задум застосовує для благодійних заходів, адже бере участь у проетках фонду «З янголами на плечі». Його члени допомагають збирати кошти для сиротинців, будинків престарілих, трасплантації органів…
Ще одне диво-творіння, в якому бере участь – «Ilumilad». Тобто, світлові балерини. З допомогою спеціальної техніки танцівниці виходять на сцену у світлодіоідних сукнях. Дівчата вбирають корсети, під’юбники, а зверху усе це оздоблюється дротиками зі світлодіоїдів. Майстри технічної служби підсвічують усе це диво. Іванка під час фантастичного дійства грає на електроарфі. Якщо акустичний (класичний) інструмент важить 50 кг й підняти його тендітній дівчині самотужки нереально, то електроарфа – лише 5 кг. Вона вдягає її на себе, може з легкістю рухатися. Часто грає сучасні світові хіти. Таким чином брала участь у концерті «Музика Голівуду» у найкращих оперних аріях, працювала з Оксаною Мухою, Олександром Божиком, Павлом Табаковим… До речі, ескізи свого вбрання та зачіски Іванна продумує самостійно.
На думку прихильників арфи, звуки цього інструменту чудово прикрашають романтичні церемонії, освідчення, весілля…
Іванна зізнається, що не уявляє свого життя без арфи. Зараз у це важко повірити, але у дитинстві її змушували займатися музикою мало не «з під палки». А все тому, що мама у 6 років віддала дочку займатися бандурою. Дівчинка категорично не сприймала цього інструменту, не хотіла ходити на заняття. Тож коли їй минуло 13, мама вирішила спробувати зацікавити дитину арфою. Іванна вважає, що їй пощастило з викладачкою: завдяки їй учениця закохалася у цей інструмент! У оркестрі Львівської філармонії грає вже 10 років й не припиняє вдосконалювати свою майстерність. Каже, робота для неї – справжня насолода. Як і всі творчі люди, Іванна – надзвичайно емоційна. Зізнається, що гра на арфі допомагає їй заспокоїти нерви, навести лад у думках, досягти душевної рівноваги…
Натомість музика – не єдине захоплення Іванни. Вона також вивчає іноземні мови, психологію, займається йогою, обожнює читати, готувати нові екзотичні страви…
Недаремно кажуть, що рибак рибака бачить здалека…Чоловік арфістки – також музикант. Тож і маленька донечка Тереза привчається до творчості – вже вміє гарно співати, танцювати. Навіть встигла взяти участь у фольк-опері «Коли цвіте папороть» і готується до нових дебютів у театрі. Мамуся каже, Тереза до арфи не байдужа. Малеча з цікавістю її вивчає, випробовує струни, але наразі дитині більше до вподоби скрипка. Але час покаже, адже попереду ще – ціле життя!
