Степан Іванович, – класичний продукт перебудови, і якби він народився років на 15-20 пізніше, то бути б йому «чиказьким хлопцем», а так він Прінстону чи Гарварду не закінчив, обмежившись двома львівськими вишами, - університетом імені Франка та політехнікою.
Математика плюс ЛКСМУ…
Як в поважні американські вузи абітурієнти приїздять з якоїсь зацофаної Оклахоми чи геть периферійного Айдахо, так і майбутній банкір і політик прибув до «культурної столиці» зі села Мшанець Зборівського району Тернопільської області, де народився 19 березня 1962 року. За радянських часів вміли не тільки робити якісні танки, але й давати освіту навіть в провінції. Степан Кубів, – яскраве підтвердження цієї тези, бо після закінчення сільської школи зумів поступити не в «кулінарний технікум», а в ЛДУ ім.Франка на математичний факультет.
З тих часів на Степана Івановича залишився маленький компромат у вигляді рекомендації, яку він дав для вступу в КПРС такій собі Ірині Фаріон. Через багато років Кубіву це згадали, і інтернет-видання «Варіанти» виявило, що матеріали про це досі зберігаються в Державному архіві Львівської області (фонд П-3567, опис 1, справа 356).
Коли ж Союз пішов в історію, Кубів осів у Львівському обласному молодіжному науково-економічному об'єднанні «Студентський Львів» спочатку у ролі заступника директора по науково-технічній творчості та нових формах господарювання, згодом став директором, а структура почала називатися спільне науково-виробниче підприємство «Студентський Львів». На початку 90-их років контори з довгими назвами, які нічого не пояснювали, займалися всім, чим завгодно: в статуті могли бути записані і «гуртово-роздрібна діяльність», і «залучення інвестицій», і «співпраця з NASA».
… дорівнює банкір
Очевидно, бізнесовий старт у вчорашнього комсомольського номенклатурника вийшов гарний, бо його помітили в одній з найпотужніших на той час фінансових установ, - АТ «Західно-Український Комерційний банк». За шість років роботи в ЗУКБ Кубів пройшов по кар’єрній драбині від спеціаліста планово-економічного відділу до в.о. голови правління. Після трансформації банку спочатку в ВАТ «Кредит-банк», а потім в ВАТ «Кредобанк», Степан Іванович очолив цю установу.
Так само не мало продовження й «маски-шоу», влаштовані працівниками податкової міліції в офісі київської філії «Кредобанку» навесні 2008 року. Озброєні податківці заблокували в офісі співробітників і клієнтів і вилучили документацію з розрахунково-касової діяльності філії за 2006-2008 роки. «Кредобанк» неголосно поскаржився, у відповідь податківці сказали, що мусіли так вчинити, бо банк буцімто займається незаконною конвертацією грошей. На цьому справу замели під хідник.
Згідно офіційного комюніке, Степан Кубів сам написав заяву на звільнення, і Спостережна рада банку цю заяву задовольнила. При цьому нібито ще й запропонувавши відставному банкру посаду радника голови правління РКО ВР SA.
Однак, за версією польського видання wpolityce.pl, насправді все відбувалося дещо інакше. Новий керівник РКО Єжи Пруський провів фінансовий аудит «Кредобанку», результати якого його, м’яко кажучи, не вдовольнили. В актива банку нібито недорахувались коштів на кілька сотень мільйонів злотих. Поляки не стали криміналізувати цю історію, але наслідком аудиту стала «добровільна» відставка Кубіва.
Опосередковано цю версію нещодавно в одному із інтерв’ю підтвердило теперішнє керівництво «Кредобанку», за словами якого сторони «не були задоволені одна одною».
Додамо, що менш як за два роки до того все було зовсім інакше, - польська сторона навіть ініціювала нагородження Степана Кубіва Золотим Хрестом («Order Zaslugi Rzeczypospolitej Polskiej»), яким банкіра нагородив президент Польщі Лєх Качинські.
Політика як хобі
У період між обласним і загальноукраїнським парламентами він встиг стати кандидатом економічних наук зі спеціальності «Економіка, організація і управління підприємствами».
У 2010 році Степан Кубів також спробував поборотися за посаду мера Львова, але посів у тих перегонах лише п’яте місце і з усієї кампанії запам’ятався хіба кумедними листівками з двох слів: «За Степана!». Тоді, крім Андрія Садового, більш привабливими для львів’ян виявились ще Петро Писарчук, Юрій Михальчишин та Володимир Гірняк.
Ще будучи депутатом обласної ради, Степан Іванович активно воював з губернатором Львівщини Михайлом Костюком, час від часу ініціюючи його відставку. І, перебравшись у сесійну залу Верховної Ради, потужно доклався до того, аби Костюк таки залишив пост голови Львівської ОДА. Зроблено все було настільки юридично грамотно, що з’явились підозри в тому, чи правильний фах вибрав математик-фінансист.
Уже після того, як Степан Іванович залишив НБУ з’явилася інформація про його зловживаннях у процесах рефінансування окремих банків. В медіа-простір тоді було запущено тезу про те, що проти Кубіва почали кримінальне провадження, але розвитку ця історія не мала. Також називалася така схема, – Кубів запропонував освоїти мільярди гривень, виділених на рефінансування, своїм близьким колегам. Друзі отримали гроші, закупили на них долари, в результаті чого американська валюта стрибнула вгору. У публікаціях того часу вказувалося, що зі ста з невеликим хвостиком мільярдів гривень, виділених на рефінансування за час керівництва Кубівим Нацбанком, кожна п’ята гривня пішла в «Приватбанк», а кожна десята, – в «Дельта-банк». Величезні кошти на рефінансування отримали також банки, що пов’язували з Олегом Бахматюком - «Фінансова ініціатива» та «VAB Банк».
Натомість відставка Кубіва з поста голови НБУ посварила Степана Івановича з Арсенієм Яценюком. На засіданні фракції, коли стало відомо про ескападу соратника, Арсеній Петрович констатував, – Кубів мене підставив. Тодішнього прем’єра зрозуміти можна, – керівник уряду без свого керівника нацбанку, - як табуретка на трьох ніжках, можна перевернутися у будь-який момент.
Паливно-енергетичні казуси
Після відставки Кубіва з НБУ найбільш курйозною новиною щодо нього було повідомлення про призначення Степана Івановича головою Львівської обласної державної адміністрації. Цілком притомні видання повідомляли про це, як про доконаний факт, але, як це традиційно стається в наших палестинах, сталося все зовсім інакше. 14 квітня 2016 року Верховна Рада України призначила новий склад Кабінету Міністрів України, і банкір у запасі обійняв посаду першого віце-прем'єр-міністра — міністра економічного розвитку. Люди, яким Кубів несимпатичний, стверджують, що, оскільки Степан Іванович є абсолютно керований Петром Олексійовичем, то його функціями буде виконання ролі «смотрящого» за Володимиром Гройсманом у разі, якщо станеться диво, і прем’єр-міністр почне грати самостійну гру.
На новій посаді Кубів особливо резонансним не був, але варто згадати історію з минулорічного вересня, коли його неделікатність викликала невеликий скандал, який оперативно загасили. Відомство Кубіва тоді без зайвого розголосу оновило статут НАК «Нафтогаз України» і вивело з-під його підпорядкування «Укртрансгаз», - оператора єдиної газотранспортної системи України (ГТС). Рішення приймав особисто перший віце-прем'єр - міністр економічного розвитку Кубів без обговорення з прем'єр-міністром Гройсманом.
У профільному середовищі процес був однозначно охарактеризований як «люди Порошенка витискають з ПЕК людей Яценюка». Коли конфлікт набирав риси скандалу, Кубів відіграв ситуацію назад, але репутаційних збитків все ж зазнав. До речі, свіжа ситуація з перепорядкуванням «Укрзалізниці» напряму Кабміну пройшла аналогічно до «трансгазівської», але обпікшись на тій історії, тепер Кубів зробив все акуратніше. Гройсман залишився задоволений, натомість креатурі Арсена Авакова, міністру інфраструктури Володимиру Омеляну, вказали на його місце у вітчизняному політико-харчовому ланцюгу.
Кубів все заперечив: «Ані копійки не йде. Все, що відбувається для забезпечення енергетичної галузі, проходить згідно із законами України. Також окремі нормативні документи, які зв’язані з процедурою і контролем Служби безпеки України, відбуваються відповідно до дій і діяльності СБУ».
За розвитком цієї теми буде цікаво спостерігати в майбутньому, а поки що можемо констатувати, що визначено основну кандидатуру, на яку вішатимуть собак у випадку, якщо ситуація з антрацитом ОРДЛО загостриться.
І про приємне
Поважні люди повинні мати свої маленькі слабкості. Навіть банкіри не становлять виняток. Наприклад, перший голова правління ЗУКБ Олександр Дзюбенко писав вірші, які навіть десь видавалися. Зацікавленість колишнього працівника цього банку Степана Кубів оригінальніша. Він створив Мистецький фонд Данила Галицького, який займається популяризацією політичної постаті першого коронованого монарха України. У 2015 році тодішній народний депутат пожертвував цій інституції 409 тисяч гривень.
Кажуть, що Кучма добре ставився до тих, хто дружить з гітарою і преферансом. Згадка про Трипілля автоматично підвищувала рівень будь-кого в часи Ющенка Для того, аби потрапити в фавору до Януковича, треба було вміти гарно куховарити. Тепер і до Данила Галицького дійшла черга.