1 0 iuy676
На фото Роман Федишин
Розкажіть про те, як зараз розвивається ваше основне підприємство – оптовий ринок «Шувар»?

Ми ніколи не зупинялись. Підприємство завжди активно рухалося. Це видно по тому, скільки зароблених коштів витрачаємо на розвиток, а це 80% прибутку. Це наша багаторічна стратегія. Ми беремо кредити, повертаємо їх, постійно розвиваємось і досить впевнено себе почуваємо в сучасних умовах.

Нещодавно було проведено архітектурний конкурс на проект будівництва нового терміналу. Він має бути не лише практично корисним, але й естетично цікавим. Відчуваємо себе відповідальними за те, який вигляд матиме вулиця і район, де ми розташовані. Адже для нас є честю мати місце локації навпроти УКУ (Український католицький університет - ред), який, до речі, будувався на моїх очах. Це чудовий комплекс споруд і гарна доглянута територія. А Хуторівка – прекрасна вулиця, яка після ремонту має стати ще кращою. Тож ми поки вагаємось, який проект обрати, але плани на розбудову є.

Можу також анонсувати, що в березні нас чекає нова віха розвитку. Якщо раніше місією було створення умов для успішних підприємців у сфері торгівлі, то зараз запускаємо перші чотири виробничі цехи. Вони будуть створені для невеликих успішних крафтовиків, адже ті  показали спроможність свого бізнесу у складних, почасти, примітивних умовах. Хто в квартирі джеми варив, хтось мав невеличкі цехи, на жаль, не пристосовані належно, хтось мав гаражі біля дому. От для них ми зараз вирішили зробити на «Шуварі» виробничі площі, повністю сертифіковані, зроблені за усіма вимогами.

Зараз підприємство очолив ваш син Іван. З чим пов’язана передача йому керівництва?

На підприємстві зараз відбулась чергова зміна поколінь. До управління прийшли молоді люди, до тридцяти років. Грамотні, високоосвічені, які вже декілька років пропрацювали у нас і набули цінного досвіду. Вони виросли, дозріли під опікою старших і зараз приступили до роботи.

Керівництво компанії я передав своєму сину Івану. Він отримав належну освіту, європейський досвід та практичну підготовку. Закінчив факультет прикладної математики Львівського університету, навчався три роки в Англії, де закінчив магістерку з логістики, попрацював на польські компанії подібного профілю і зараз доводить свою спроможність у нас. Молодою командою, я вважаю, має керувати молодий управлінець.

Передавши управління компанії, у вас з’явилось більше часу. Куди ви його інвестуєте? Підете в політику?

Я входжу в наглядові ради групи компаній «Шувар», мені це дуже цікаво. У нас постійно відкриваються якісь нові прогресивні проєкти. І я з радістю допомагаю у їх реалізації. Мені приносить задоволення і велике натхнення бачити, що в нас на підприємстві стартує чимало бізнес-ідей, які потім успішно працюють. Стосовно політики – вона все менше мене цікавить. Навпаки, зараз душа більше лежить до корисних меценатських ініціатив.

Ви вже декілька каденцій є депутатом Львівської міської ради, де можна зробити багато корисного, зокрема для свого району, чи свого бізнесу. А як щодо участі у найближчих виборах?

На ці вибори йти не маю наміру. Я справедливо відпрацював на громаду міста 18 років, адже з 2002 року є депутатом. Горджусь тим, що нам вдалось зробити у місті загалом і на Сихові, зокрема.

Усе пізнається в порівнянні. Якщо глянути на Львів і інші міста,  столицю, мільйонники – то все ж Львів виглядає не зле. І своєю маленькою часткою я також до того доклався. Я пам’ятаю, як перший раз ішов в депутати, другий, третій... Я насправді тим дуже-дуже горів.

А зараз вже є дуже багато молодих людей, які зроблять набагато краще, користі принесуть більше для міської ради, ніж я. В мене є певний досвід, я розумію деякі процеси, але щоб передати цей досвід - депутатом бути не обов’язково.

От цікаво, яким був бюджет міста за вашої першої каденції?

Коли я прийшов, пам’ятаю, бюджет розвитку міста становив заледве 20 мільйонів гривень. Якраз за часів моєї першої каденції мером був Любомир Костянтинович Буняк. Його величезна заслуга в тому, що зараз Львів має цілодобову воду. Тоді ми брали кредит в Європейського чи Світового банку, і його розмір був, як кілька міських бюджетів.

От якщо економічно – то на сьогодні місто може закрити всі свої борги протягом одного-двох років. Бюджет розвитку настільки великий, Львів достатньо добре сьогодні себе почуває, а бізнес  сплачує багато податків. Це не місто заробляє, це усі львів’яни і підприємці платять величезні податки. І, хочу відзначити, у міста прекрасні перспективи.

Але ж не буває ідеальних міст. Чого ж бракує Львову?

Не буває. І мені також за ті роки, що я є депутатом, не все вдалось зробити. Зокрема, я не зумів донести думку, що ключовою проблемою міста є наші комунальні підприємства.

От поглянемо на «Обленерго» – це приватна структура, і всі розуміють, що мають платити за послугу ринкову ціну. Те ж саме і з «Облгазом».

Але чомусь нам всім здається, що ми повинні менше платити за тепло чи за воду. Якщо глянути на бюджет Львова, то, виявиться, що ми з вами ідейні соціалісти, навіть вперемішку з комуністами. Стільки створено пільг, стільки пільгових категорій, дотацій...

Виявляється, людина хліб може купити без дотацій, і одяг може купити, і електрику спроможна оплатити без дотацій. А от чомусь нам здається, що вивезення сміття потрібно дотувати, воду потрібно дотувати, навіть транспорт... От саме тої моделі, як нам правильно потрібно збалансувати міську господарку, як правильно зробити прибутковими наші комунальні підприємства, на жаль, у місті поки що нема. 

А Ви для себе знайшли відповідь, як це можна втілити?

Тільки покращивши ефективність управління.

Знову міняти керівників всіх комунальних підприємств?

Все набагато складніше. Якраз міняли багато. Питання тільки в ефективності управління. Нам над цим потрібно думати, аналізувати і так щодо кожного підприємства.

Може вам цікаво було б взятись за керівництва якоюсь галуззю у місті?

Я говорив міському голові, що готовий долучитись до розробки якихось стратегій, але вже більше 10 років не займаюсь операційним управлінням. Це дає мені можливість дивитись на підприємство зі стратегічного боку і більше долучатись якраз на рівні наглядової ради. Воно може називатись по-різному, але це функція наглядової ради, і ніхто в світі іншої кращої функції не придумав.

Ми з Вами говорили про бюджет розвитку міста, про хороші податки. А скільки перераховує у міську казну «Шувар»?

Ми кожного року отримуємо нагороду, як кращий платник податків у своїй галузі. У нас досить високе податкове навантаження, і що важливо, ми платимо багато якраз місцевих податків. У нас великі земельні ділянки, і у цьому сегменті «Шувар» – найбільший платник в місті. Також у нас великий податок на прибуток, ПДВ, податки на нерухомість. Так, ми платимо багато і переконуємо своїх підприємців, які працюють в нас на ринку, що бізнес якраз і полягає в тому, щоб заробляти кошти і сплачувати їх державі.

Тобто ви справно платите податки і спонукаєте до цього підприємців, а як з контрабандною продукцією, що є проблемою в цілій країні?

Я вважаю, що контрабандна продукція є на кордоні. От її потрібно там зупиняти, а те, що вже приїжджає сюди, ми не можемо кваліфікувати за походженням.

От наші головні позиції: фрукти, овочі, квіти. Це те, що на «Шувар» завозять масово, великими партіями. Звичайно, є такі "човникові" дрібні переходи, але вони присутні у прикордонних регіонах в цілому світі, тому повністю закрити їх неможливо. І це не ті обсяги, які мають шанс потрапити на гуртовий ринок. У них відразу є налагоджений дрібний збут.

У нас на ринку десь 25% імпортної продукції. З них, думаю, 90% потрапляє до нас легальним шляхом. А те, що не доловлюють на кордоні…На щастя, зараз немає масових "сірих" схем. Те, що я чую від підприємців - митниця працює сьогодні досить рівно.

Ви казали, що зараз більш цікаво займатись меценатством. Мабуть найвідомішим таким вашим проектом є гандбольний клуб «Галичанка». Це багаторазовий чемпіон України і один з кращих клубів Європи. А скільки доводиться вкладати у такий не дуже популярний вид спорту?

Я сам гандболом займався з дитинства. Були мрії про успішну спортивну кар’єру, я тим жив, я вчився в спортивному інтернаті, далі – в професійних командах. На жаль, того успіху у спорті я не зазнав, і оце, мабуть, та мрія здійснюється тепер, в таких прекрасних дітках. Вкладаю достатньо, щоб вигравати все, що є в Україні. Є ще Балтійська ліга, ми граємо з лідерами Білорусії, Литви. Один раз перемогли, також були другими, зараз знову у лідерах. Гандбол не такий популярний, як футбол. Це просто неспівмірні цифри інвестицій. В мене є така мрія, щоб навколо гандболу і «Галичанки» гуртувались, щоб не тільки «Шувар» був спонсором тої команди. Це не питання амбіцій, навпаки, цікавіше було б, якби знайшлося десятки спонсорів, з якими можна розділити цей успіх, і які розвиватимуть вид спорту. Я запрошую всіх долучитися до команди. Навіть одна зарплата гравця – це вже велика допомога, це вже хороше спонсорство.