samopomichВ політиці, яка є концентрованою економікою, діють ті самі закони. Треба створити якусь якісну «фішку», вкласти розум і гроші в її популяризацію, наварити на створеному собі на забезпечену старість, дітям на нерухомість і внукам на навчання, а потім реалізувати той продукт, послугу чи бренд та зайнятися новою цікавою і прибутковою справою.

За класичним визначенням, такий процес називається франчайзингом, і навіть вікіпедія каже, що в його рамках «одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах». Немає різниці чи ти вигадав якісь фантастично смачні сосиски, чи заснував мегапопулярну політичну силу. У першому випадку називаєш продукт «Дівоча мрія» і продаєш можливість виробляти його кожному зацікавленому від Макао до Антананаріву саме з такою назвою, з дозволом подальшого збагачення франчайза. У другому - взнаєш, що існує в далекій Ірландії партія Sinn Féin, назва якої перекладається, як «Ми самі», адаптуєш кельтський колорит до галицької актуальності додаєш хрестоматійний девіз «Свій до свого по своє» і продукуєш на світ Божий Об’єднання «Самопоміч», який також можна реалізувати за попередньою схемою.

У обох випадках існує ризик, що франчайза напхає всередину гарного за задумом продукту непотребу і тоді «Дівоча мрія», залишаючись «мрією», перетвориться на «Фантазії кобили», а «Самопоміч» у щось ще менш пристойне.

Там, де стоїть Фрунзе

kahovka frunze
«Самопоміч» заповзялася захищати пам’ятник радянському воєначальнику на Херсонщині
Найсвіжішим прикладом псування реноме партії, яка два роки тому зробила фурор на загальнодержавному рівні і увійшла до Верховної Ради, є цьогорічні листопадові події у оспіваному Міхаілом Свєтловим і Ісааком Дунаєвським місті Каховка. Слова «Каховка, Каховка, родная винтовка, Горячая пуля, лети! Иркутск и Варшава, Орел и Каховка - этапы большого пути» так сильно засіли в голові лідера фракції «Самопоміч» тамтешньої міськради Сергія Яременка, що він видав: «У мене головне прохання - щоб пам'ятник Фрунзе не спіткала доля пам'ятника Леніну. Давайте поставимося до цього спокійно - стоїть пам'ятник, так нехай стоїть, він нікому не заважає. Дика хвиля патріотизму вже закінчена, все вже спала. Нехай стоїть собі Фрунзе».

Хай собі стоїть Михайло Васильович, незважаючи на закон про декомунізацію і те, що за часів громадянської війни основними здобутками цього сина молдавського фельдшера були порубані «бандформування» Нестора Махна і Юрія Тютюнника. У біографії «самопомічівця» Яременка присутня згадка про те, що Сергій Олександрович є співавтором молодіжного фестивалю «Тачанка», то ж Фрунзе у цей контекст вписується цілком органічно.

Біля витоків маргіналізації

Історія з Каховки, здавалося б, дрібниця, варта хіба анекдоту під час застілля довколаполітичної тусовки. Але починалися франчайзингові проблеми «Самопомочі» з масштабніших клопотів, бо понабирали в депутати різноманітних незрозумілих діячів не лише на місцевому рівні, а по всій вертикалі.

Ще у листопаді 2014 року стався конфуз із виходом партії «Воля» із об’єднання «Самопоміч». Тоді ще на той час кандидат в народні депутати Єгор Соболєв казав – це організований скандал, який готувався ще до виборів.

derevianko
Звинувачений у «брудних перемовинах» Юрій Дерев’янко вивів партію «Воля» із «Самопомочі»
Головною діючою особою сюжету був Юрій Дерев’янко. Він із частиною «Волі», яку контролював, оголосив про незадоволення співпрацею із «Самопоміччю», вів, за словами Соболєва, «брудні перемовини». Партії Садового Дерев’янко пропонував зробити унію із ним та ще трьома його співпартійцями, зазначаючи, що Соболєв та Вікторія Сюмар перейшли у «Народний фронт», а об’єднуватися треба як мінімум з трьома людьми. Так (знову ж таки) казав Єгор Соболєв, який нікуди з «Самопочі» не переходив.

Як невдовзі з’ясувалось, Дерев’янко, за його словами, покинув «Самопоміч». Повірити в це треба, бо на офіційному Верховної Ради значиться, що його «суб’єкт висування – Політична партія «Воля». Розслідування справ Дерев’янка розпочалося пізніше. Вже після об’єднання, стало відомо, що Юрій Богданович завів у «Волю» так звані «мертві душі» - значну кількість людей, які були юристами самого Дерев’янка. Так кажуть «джерела». З часом скандал з Дерев’янком «замели під хідник», а Єгор Соболєв наголосив, що не бачить сенсу у від'єднанні «Волі» після того, як виборець показав, що задоволений союзом, підтримавши «Самопоміч».

Історія мала продовження, коли в квітні 2015 року народний депутат від партії Об’єднання «Самопоміч»», секретар комітету ВР у справах ветеранів та інвалідів Андрій Мірошник заявив, що складає свій мандат народного депутата. «Я складаю мандат депутата Верховної Ради. Я далі вважаю, що бідний політик не побудує багатої України. Тим більше її не побудують політики, які прикидаються бідними. Я повертаюся до своєї улюбленої справи – телекомунікаційного бізнесу. Я завжди був вільною людиною і хочу надалі нею залишатися. Далі буду підтримувати важливі суспільні ініціативи, зокрема допомагати нашим славетним воїнам. Приношу вибачення усім виборцям, які вважають мою поведінку негідною честі їх представляти. Бажаю своїм колегам витримати весь тиск», – цитувала слова Мірошника прес-служба «Самопомочі».

Циміс полягав в тому, що напередодні Мірошника піймали на забавці у SMS – молодий чоловік у сесійній залі слав повідомлення з мобільного телефону, плануючи відпустку на Мальдівах. Фотокор Богдан Бортаков зафіксував переписку, у якій Мірошник обговорював тур вартістю понад 10 тисяч євро для нього і якоїсь Ольги, а люди, які володіють матримоніальною інформацією, знають, що дружину Мірошника на той час звали Інна. І, як кажуть футбольні коментатори, для любителів статистики - до проходження у парламент Артем Мірошник працював на посаді директора департаменту бізнесу фіксованого зв’язку однієї з найбільших українських IT-компаній «Датагруп». Для любителів метафор можна згадати про те, що напихають у ковбасу.

Дуже Кривий Ріг

semenchenko
Криворіжці не сприйняли кадрових викрутасів «Самопомочі» - Семенченко «пролетів» з тріском
Найбільший резонанс серед провінційних скандалів трапився у «Самопомочі» під час виборів міського голови населеного пункту з не найпривабливішою назвою. Процес, який мав стати «ягідкою на торті» перемог «Самопомочі», люди, що ходять під гаслом «Візьми і зроби» з віртуозністю п’яного сантехніка спустили в каналізацію. В минулому році «самопомічівці» добилися, аби електоральний здвиг у місті металургів визнали недійсним і призначили нові вибори. Спостерігати за подіями було майже так само цікаво, як оглядати матч англійської прем’єр-ліги. Після минулорічних осінніх виборів «Самопоміч» вивела на вулицю мешканців Кривого Рогу, які були впевнені, що представник «Опозиційного блоку» Юрій Вілкул, який мерствував з 2010 року, вкрав перемогу у «самопомічівця» Юрія Милобога.

Перевибори призначили на 27 березня поточного року, але із загадкових причин у команді Садового сталася заміна і замість Милобога у гру вступив скандальний народний депутат Семен Семенченко. У «Об’єднанні» пояснили несподіваний хід тим, що Милобог не готовий далі продовжувати боротьбу, хоча, за його словами, він просив фінансової підтримки, а кандидатові порадили звернутися по допомогу до місцевих олігархів, що раз і назавжди повісило б Милобога на гачок меценатів. Крім того, Семенченка висунули лише двоє з трьох членів місцевої організації «Самопомочі», та й то лише з другої спроби. Як і варто було очікувати «варяг» Семенченко Вілкулу програв з рахунком 73,09% : 10,74%, бо легіонерів люблять (і то не завжди) у футболі, але аж ніяк не в політиці.

Коли клімат не підходить

У Запоріжжі далека від ідеальної екологічна ситуація, бо працює маса підприємств, які псують відходами виробництва довкілля. Напевно, чадні труби металургійних і хімічних комбінатів стали причиною того, що представники «Самопомочі» в цьому місті потрапляють у перманентні халепи.

samopomich zaporizza
В Запоріжжі за франшизу від «Самопомочі» боролося аж чотири осередки
Починалося для партії все добре, навіть занадто – в Запоріжжі функціонувало аж чотири осередки «Самопомочі». Логічно, що мав настати час, коли треба було з’ясувати, хто з них найбільш «самопомічний». 29 квітня минулого року з партії було виключено одного з місцевих лідерів партії Ярослава Гришина «за зв’язки з криміналітетом». Як пояснив заступник голови парламентської фракції «Самопоміч» Олег Лаврик, запоріжці не хотіли ганьбитися і порвали стосунки з вищеозначеним громадянином. Гришин виявився не в тім’я битий і уже наступного дня у соціальній мережі дав «асиметричну відповідь».

«Неодноразово моя команда і я особисто відправляли повідомлення про корупційні скандали партійним керівникам «Самопомочі». Ми відчайдушно намагалися домогтися справедливості, кричали про те, що «Самопоміч» в Запоріжжі з фіаско буде розгромлена через діяльність Марченко (керівник місцевої ініціативної групи «Самопомочі» - ред.). Радіація Партії регіонів вразить усіх, хто з нею пов'язаний. Пройшли місяці. Наші звернення залишилися без відповіді. Марченко як і раніше очолює ініціативну групу. Партійні керівники неприховано підтримують його, приїжджають разом з ним на Хортицю, фотографуються, надсилають людей на заходи», - повідомив опортуніст.

Потім Гришин зустрівся з журналістами і заявив, що Марченко фактично перетворив місцеве відділення «Самопомочі» в оновлений клон Партії регіонів. За словами Ярослава Гришина, його команда прийшла в організацію, так як йому імпонує досвід Львова та особисто Андрія Садового. Але в Запоріжжі деякі активісти просто намагаються цинічно використовувати цей бренд.

Як виявилося, траскання дверима, вчинене Гришиним, було лише увертюрою. Вже в червні на вихід попросили згаданого Марченка з братом і усією групою підтримки, потім «пішли» Олега Корольова, який на думку соратників перевищував свої повноваження і робив заяви на які його ніхто не вповноважував.

Тепер в місті у «Самопомочі» склалося реноме команди скандалістів, які самі не знають чого хочуть, але вміють продуктивно сваритися.

Провінційні пристрасті

bereziuk
Лідеру парламентської фракції «Самопомочі» Олегу Березюку є над чим замислитись. Фото УНІАН
Скандали з франшизою «Самопоміч» мало чим відрізняються у різних кутках країни, не залежно чи то безкрайні степи Наддніпрянщини чи глухі ліси Волині. Спостерігати за цим можна в режимі телетайпу.

Чернівецька область. У вересні 2015 року дев’ть активістів "Самопомочі" написали заяви про самовідвід із списку кандидатів до місцевих рад, бо у списку опинилися певні сумнівні особи, які до останнього часу не мали жодного стосунку до діяльності політичного об’єднання. Активіст Володимир Середюк тоді звітував: «Шановні друзі! Офіційно повідомляю. Так, дійсно близько 10 місяців тому, я повіривши в ідеали та філософію Об'єднання "Самопоміч" активно долучився до однієї із ініціативних груп у м. Чернівці. Так, дійсно я пройшов співбесіду і попав у списки кандидатів на вибори до міської ради. Однак поруч зі мною опинились люди, які до останнього часу жодного відношення до Самопомочі не мали, крім того в цьому ж списку представлені люди деяких одіозних суб'єктів нашого міста. У зв'язку з цим мною та моїми колегами було направлено ряд листів до центрального штабу Об'єднання "Самопомоч" з вимогою пояснити, як таке могло статись. Не одержавши жодної відповіді, я звернувся із заявою про самовідвід із списку кандидатів. Тому, на сьогоднішній день я жодного відношення до Об'єднання "Самопоміч" не маю!!!».

Між іншим, місцевий осередок «Самопомочі» очолює Ярослав Цуркан, який свого часу став мером міста Заставна за допомогою Партії регіонів.

Полтавська область. У серпні-вересні 2015 року ГО «Наша Полтава» звернуло увагу на те, що у рядах «Самопомочі» достойну конкуренцію колишнім «регіоналам» складають «сімейні підряди». В минулому представниці Партії регіонів Світлана Сердюк і Оксана Марчук зі скандалами покидали ряди Об’єднання, їм на зміну прийшли подружні пари Антон і Оксана Фалтинські та Ігор Окипнюк і Світлана Варвянська. Були в списку і Івченко Дмитро Володимирович – син депутата Полтавської міської ради від партії «Совість України» Володимира Івченка і Ворона Костянтин Петрович - син голови Полтавської обласної ради Петра Ворони.

«Сумно від того, що той, хто складає полтавські списки «Самопомочі» є недалекоглядною і, схоже, авантюрною людиною. Полтава є надто малим містом, щоб не знати, кого ти береш до себе в партію. Зовсім недавно до списків потрапляли колишні «регіонали», а тепер вже «сімейні підряди».

Невже партія «Самопоміч» не може відійти від традицій, започаткованих за часів президентства Ющенка і Януковича і які в народі і по сьогоднішній день називають «кумівство», «сватовство» і «сімейні клани»?», - запитували в ГО «Наша Полтава».

Волинська область. У серпні 2015 року «виніс сміття з хати» колишній член осередку «Самопомочі» Володимир Стасюк. «За час перебування у «Самопомочі» я багато дізнався про цю політичну силу, зрозумів, що ця партія будує свою політику на тотальній брехні. Всі ці гучні гасла, які звучать з уст лідерів, – це локшина для виборців, тому що всередині партії все роблять із точністю до навпаки. Нам обіцяли, що у списках не повинно бути людей, які є: керівником та підлеглим, близьких родичів, колишніх«регіоналів» та людей, наближених до них, колишніх міліціонерів, осіб, які були раніше в інших партіях, не більше ніж 2 людей з однієї організації. Натомість у списках, які вони надіслали, були: керівник і підлеглий, 4 працівники одного підприємства, колишній міліціонер, люди, які змінили купу партій до цього, була також особа, яка була членом та навіть очолювала депутатську групу «Спільна думка», у яку входили всі нововолинські«регіонали»! Весь цей «відкритий список «Самопомочі» – це звичайнісінький передвиборний піар і нічого більше. Хочу застерегти нововолинців: на сьогодні нововолинський осередок уже не той, який було створено в лютому. Там уже абсолютно інші люди; ті, хто був там із самого початку, хто створював цей осередок, його залишили, тому що відмовилися брати участь у цьому бруді», - відкрив секрет Полішинеля Стасюк

***

sadovyj samopomich
Франчайзеру Садовому залишається лише руками розводити
Свого часу, намагаючись у цейтноті передвиборчих місяців якнайшвидше склепати всеукраїнську партію, «Самопоміч» розбудовувала місцеві партійні осередки без особливого розбору, залучаючи до цього процесу відверто сумнівних осіб. Сьогодні спрацьовує правило бумеранга - франчайзинг вдалого політичного бренду «Самопоміч» через недолугу кадрову політику на місцях скочується на маргінес.

Ще відносно нещодавно представники Об’єднання майже відверто просторікували про те, що дострокові парламентські вибори були б для партії дуже доречними, бо популярність «Самопочі» стійка, як багнет. Зараз такі розмови припинилися і навряд чи відновляться в осяжному майбутньому.