Після Садового. Кому сниться головний кабінет Ратуші

Рано чи пізно завершується епоха кожного, хто перебуває на вершині влади. Рано чи пізно у Львові завершиться і епоха Андрія Садового. Звісно, ніхто йому не заборонить спробувати посісти головне крісло у львівській Ратуші у четвертий раз, тим більше, що рейтинги наразі дозволяють вести боротьбу в ранзі фаворита, але все більше обізнаних людей схиляються до малоймовірності такого рішення.

Втома Садового і втома від Садового

На користь версії, що Андрій Іванович на посаді міського голови добуває свою останню каденцію, говорять кілька фактів. Перший і, як виглядає, найважливіший, - він сам уже втомився від керуванням містом, яке дається йому все важче. Водночас загальнодержавні політичні амбіції у Садового зникнути не мали б. Але сьогодні склалася ситуація, коли кожен день перебування на господарській посаді б’є по політичному іміджу львівського мера. Особливо враховуючи вже фактично ніким не приховуване протистояння з Банковою, яка не проти накапостити прикрому опоненту, де тільки не можна. Заради справедливості, треба відзначити, що приводи Андрій Іванович дає для цього із подиву гідною регулярністю.

Як наслідок цих процесів, минулоріч, – вже після початку сміттєвого скандалу, але ще до скандалу транспортного, – соціологи вперше зафіксували вельми неприємні для Садового дані. Невдоволених діями свого мера львів’ян виявилося більше, ніж задоволених. 56 відсотків проти 40, за даними соціологічної групи «Рейтинг». Схожі цифри демонструють і опитування, проведені трьома партійними штабами, з якими нам вдалося ознайомитися. Впав і особистий рейтинг Садового. За внутріпартійними даними, у різних опитуваннях він коливається від 32 до 35 відсотків. Щоправда, соціологічна агенція «Фама» у листопаді минулого року «намалювала» голові аж 45,2%. Втім, знаючи давні милі стосунки соціологів «Фами» з Андрієм Івановичем, цей показник у багатьох львівських політиків викликав лише усмішку.  

Менше з тим, але що воно все означає? Навряд чи рейтинг діючого голови зростатиме. Очевидно, що навпаки. Провали в господарці, збитки політичних опонентів і банальна психологічна втома львів’ян від багаторічного керівництва дають підстави припускати, що Садовий може програти. Не очевидно, але в будь якому разі чергові елекції можуть бути для нього надскладними, а їхній прогнозований бруд може навіть перемогу зробити пірровою. Чи розуміє Андрій Іванович, що сихівським трамваєм на Печерські горби не виберешся? Певно, розуміє. Чого-чого, а прагматичного розуму і політичного нюху в нього не відбереш. Він почав втомлюватися від Львова. Львів почав втомлюватися від нього.        

Тож у такій ситуації Садовому логічно вже нарешті застановитися на загальнодержавній політиці, поки львівське сміття, яке присипало його господарський імідж, остаточно не поховало і його політичні амбіції.

Пташенята гнізда Андрієвого

Не залежно від того, що в останній момент надумає Садовий, залишати місто «напризволяще» (в його, звісно, розумінні) він не захоче і не буде. Втрачати таку вотчину було би глупо і надто щедро. Ні одне, ні інше Садовому не притаманне.

Подейкують обізнані люди, що мер розглядає в якості наступника кілька кандидатур зі свого оточення, як у місті, так і в столиці.

Звісно, ніхто не буде завчасно розкривати карт і своїх задумів, але спробуємо висновкувати з побаченого. Єдиним народним депутатом від «Самопомочі», котрий активно демонструє зацікавлення львівською господаркою, є Сергій Кіраль. Нинішній заступник голови комітету з питань промислової політики та підприємництва до обрання в парламент працював начальником управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій у Львівській міській раді. Як хвалить його сайт «Самопомочі», «за час роботи Сергія Кіраля в Львівській міській раді – було укладено низку договорів про співпрацю та залучення інвестицій з міжнародними фінансовими організаціями, залучено інвесторів в пріоритетні для розвитку міста напрямки. Експерт у сферах: інвестиції, економіка, інфраструктура, транспорт, містобудування».

Ну, наче, все лягає. Тим більше, що Кіраль активно почав «вирішувати» проблему львівського сміття, навіть видавши на гора цілу Концепцію поводження з твердими побутовими відходами. Кіраля взагалі вважають генієм різноманітних концепцій, договорів про наміри та інших пактів. І такий концепцієтворчий шум одна з фірмових рис Садового і його команди.

Натомість низка львівських політиків запевняла автора цих рядків, що на даний час фаворитом Садового є все таки не Кіраль, а заступник мера з питань розвитку Андрій Москаленко. Молодий чоловік, якому в березні цього року «стукне» перша тридцятка, користується сьогодні чи не найбільшою увагою з боку свого старшого тезки. Прийшовши у Ратушу жовторотим студентом, за якісь сім років він зробив карколомну кар’єру – від скромного спеціаліста відділу промоції через керівника прес-служби до директорів департаментів і аж до заступника.  

Почув автор і про жіночий слід у розмислах Андрія Івановича. Але версію щодо відомої журналістки і першого заступника голови облради Параски Дворянин наразі віднесемо до категорії екзотичних. Хоча чого в цьому світі не буває…

Щодо шансів «пташенят Андрієвих», то тут просто наведу слова одного з їхніх потенційних конкурентів: «Рейтинг «Самопомочі» нині вже не той, що був рік тому, але все одно високий – в районі 20 відсотків вони мають. Тобто якщо представникам менш рейтингових сил треба боротися з стартові позиції, то будь який висуванець від них на старті уже матиме відсотків 12-15». З цього робимо висновок, що, принаймні, другий тур для представника «Самопомочі» - завдання цілком реальне. А далі справа вже залежатиме від конкурентів: хто вийде у другий тур і чи вдасться йому консолідувати колишніх опонентів для протистояння «Самопомочі». Кажуть, у Садового найвигіднішим опонентом бачать свободівця Руслана Кошулинського. Суто з технологічних міркувань, бо вважають його результат у другому турі минулих виборів (36,8%) ледь не вершиною. З такою логікою можна сперечатися, але я б не став: у «Свободи» є свій чималий базовий і дисциплінований електорат, але й показники недовіри відверто зашкалюють, що суттєво обмежує її висуванців.

Усі знайомі обличчя

З часу останніх міських елекцій минуло не так багато часу, тому й не дивно, що всі переслідувачі Садового більш-менш зберігають свої позиції. Згаданий вище Руслан Кошулинський, нинішній заступник голови облради від «Громадянської позиції» Володимир Гірняк, громадський діяч і депутат міської ради від УКРОПу Ігор Зінкевич, народні депутати Дмитро Добродомов, Оксана Юринець та Ігор Васюник – у жодного з них, за нашими даними, бажання очолити Львів не зникло. Навіть їхні рейтинги з часу виборів особливо не змінилися, судячи з даних, які нам вдалося дізнатися у штабах. У когось два-три відсотки добавилося, у когось «втікло», але все це в межах статистичної похибки.

З більшими чи меншими шансами кожен із перелічених здатен потягатися за другий тур і сподіватися в ньому на успіх. В кожного є свої переваги, але жоден не без слабких місць.

Про Кошулинського було сказано вище. «Свобода» його плюс і водночас мінус. Але, очевидно, що Руслана Володимировича цього разу активно висуне і підтримуватиме не лише партія, а й, так би мовити, громадськість в особі активно розкручуваної ГО «Розвиток громади». Не варто сумніватися, що у «посестринської» громадської організації «Свободи» вистачить людського і фінансового ресурсу, аби створити навколо Кошулинського ореол єдиного та улюбленого висуванця львівської громади.

За великим рахунком, дещо знівелювати такі плани може хіба Ігор Зінкевич. Але тут є два «але». По-перше чи вдасться йому акумулювати для цього необхідний ресурс. Тут уже банально говоримо про гроші. Припустимо, що це питання буде вирішено з допомогою партії. Не секрет, що УКРОП не є найбіднішою політичною структурою, але невідомо, чи готові вони інвестувати цифри з багатьма нулями саме у львівські вибори. По-друге, власне яким буде рейтинг УКРОПу на час виборів. Якщо персональні показники Зінкевича будуть вищими за партійні, логічно буде позиціонувати себе в якості громадського лідера і залучати широке коло тих же громадських активістів. Одначе зробити це теж буде не легко без шкоди для партії, адже рейтинговий кандидат (а Зінкевич у львівському УКРОПі таки найрейтинговіший і навряд чи щось поміняється до виборів) тягнутиме і список. А чітке партійне позиціонування звузить можливості переговорів з громадським сектором, багато «зірок» якого, своєю чергою, теж розійшлися по партійних квартирах. Простіше кажучи, все залежатиме не тільки від політичної кон’юктури, але й від дипломатії.

Володимир Гірняк, як і його потенційні конкуренти, теж офіційно не говорить про намір втретє спробувати себе на виборах голови міста. Втім є підстави думати, що за відсутності Садового він таки не знехтує шансом, тим більше, що рейтинг дозволяє думати про другий тур. Після виборів Володимир Олегович став заступником голови обласної ради, зайнявся питаннями господарки і здобув додатковий досвід. Це, звісно, плюс. Але з іншого боку, йому доводиться багато часу проводити поза межами Львова у ввірених йому районах області, які він курує по лінії облради. Офіційні заходи в обласному центрі, на яких Гірняк часто присутній як посадова особа, не сповна можуть замінити особисте спілкування з виборцями, на яке він робив ставку під час попередніх кампаній.  

У випадку з Гірняком знову ж виникає питання рейтингу його політичної сили. «Громадянська позиція» належить до структур, електорально залежних на місцях від дій, слів і рейтингів свого партійного лідера у столиці. (Зрештою, це проблема практично кожної партії). У самій «ГП» своїми нинішніми позиціями у Львові задоволені, але, очевидно, що для перемоги виключно рейтингу рідної політсили буде замало. Тривале «варіння» у політичному казані міста дозволяє Гірняку розраховувати на підтримку інших партій, з якими у нього станом на сьогодні складаються непогані стосунки, і котрі не мають свого адекватного кандидата. Однак тут постає все те ж, майже риторичне, питання: а наскільки та чи інша політсила готова частково жертвувати своїми списковими амбіціями заради підтримки «чужого» кандидата. Зрештою, не треба відкидати фактору Києва – партійні вожді здатні поламати будь які домовленості на місцях.

Закляті друзі від Президента

Не є секретом, що перед минулими виборами двоє львівських нардепів Оксана Юринець та Ігор Васюник добряче стріпали нерви один одному, домагаючись офіційної лейби від блоку Петра Порошенка. В результаті, виграла Юринець. Є всі підозри, що наступного разу ці ж особи знову змагатимуться за прихильність Банкової.

Але буде їм ще важче. Не зважаючи, що рейтинг БПП вже не той, що був раніше, він ще здатен підтягнути того чи іншого претендента. Та й благословення першої особи, звісно, зайвим не буває. Отож, згоди з Печерських пагорбів чекатимуть не лише Васюник з Юринець, але й інші політики, котрі подумують про мерське крісло у Львові.

Серед таких столичні джерела Форпосту називають одного з найбагатших львів’ян, депутата міськради від БПП Григорія Козловського. Не будемо зациклюватися на його біографічних даних, детально описаних в недавній статті Форпосту. Додамо лише, що джерело не переконане, чи для Козловського це лише «розвідка боєм», чи він справді розраховує на підтримку і подальшу активну участь у компанії. В будь якому разі, до шансів мільйонера ставляться скептично. Віддають належне його фінансовим можливостям, але, знаючи різкість і манери бізнесмена, вбачають певні проблеми в ефективності живого спілкування з виборцями. А без цього вибори не виграти. У Львові точно.

І, нарешті, прізвище, яке у всіх на устах – Синютка. Багато хто вважає його най вірогіднішим кандидатом від БПП, однак рейтинги не настільки однозначні. Радше, навпаки. 2-3 відсотки, які дає главі облдержадміністрації соціологія двох партійних штабів, змушують дивитися на шанси Олега Михайловича більш скептично. Проте, зрозуміло, що цифри підскочать, як тільки він озвучить свої наміри боротися за крісло мера і бажання очолити Львів. Інша справа, чи таке бажання насправді існує. Сам Синютка делікатно ухиляється від конкретних запитань. Свого часу він, щоправда, говорив щось про некоректність свого опонування Садовому, в якого багато років був заступником і правою рукою. Але це було «свого часу». Нині ж стосунки двох «С» далеко не такі райдужні.

Зрештою, не факт, що Садовий піде на вибори, тож Синютці не доведеться порушувати своїх слів. Як би там не було, але Олег Михайлович навіть при актуальних невисоких рейтингах наразі видається джокером, здатним перебити карти багатьом, хто бачить себе щонайменше у другому турі.

Хто візьме Сихів…

Частково побутує думка, що вибори у Львові виграє той, хто візьме Сихів. Очевидно, такої позиції дотримується і Андрій Садовий, зробивши найбільший львівський мікрорайон своєрідним об’єктом бюджетної благодійності.

Проте свої плани на Сихів як головного електорального донора, мають і ще два потенційні «парламентські» кандидати, котрі почергово вигравали там на двох останніх виборах до Верховної Ради.

Михайло Хміль, швидше за все, вирушить у мерський похід від оновленого «Народного Фронту». Слід сказати, що як депутат на Сихові він працює довго й активно. Проте одним, навіть найбільшим мікрорайоном, ситий не будеш. Тим паче, що «Народний Фронт», хоч потрохи і реанімується після рейтингової катастрофи, навряд чи здатен повторити електоральний здвиг на рівні минулих парламентських виборів.

Базовим залишається Сихів і для Дмитра Добродомова, діючого тамтешнього нардепа-мажоритарника. Хоча після гучних звинувачень Дмитра Євгеновича у співпраці з промосковськими піарниками «Інтера» його рейтинг на патріархальному Сихові навряд чи зріс. Але Добродомов наразі мовчить, особливої активності в питаннях львівської господарки не виявляє. Його шанси на вихід у другий тур не такі вже й значні, однак буде навіть трохи шкода, якщо він не відважиться балотуватися – навіть локальне протистояння Хміль-Дорбодомов, знаючи їх взаємну «симпатію», додало б виборам у Львові додаткового драйву.

В обох випадках стоїть питання фінансів. Хміль, швидше за все, вправі розраховувати на партійну касу, яка навряд чи буде безлімітною, проте достатньою для оптимального ведення кампанії. А от Добродомов… Не можу говорити про прочуття гумору однієї відомої людини, але якщо воно в неї присутнє в достатній мірі, то чого б не спробувати вивести у другий тур Кошулинського і Добродомова? Цікаво, на кого тоді зробить ставки Ігор Кривецький, він же усім відомий «Пупс», спонсор «Свободи» і людина далеко не чужа «Народному контролю»?

***

Якщо не станеться чогось екстраординарного і нерви Садового не здадуть, до виборів ще є кілька років. Час достатній для появи і розкрутки ще когось із претендентів на львівський трон. Тільки от кого? Нових прізвищ, здатних вклинитися в боротьбу на серйозному рівні, наразі не чутно