Краще пішки. Журналістка покатала керівництво «Львівелектротрансу» у трамваях в час пік

Напевно більшість львів’ян, добираючись вранці на роботу, а ввечері додому, мріяли "запхати" у трамвай керівництво ЛКП «Львівелектротранс» чи мера Садового. Мовляв, щоб і вони відчули себе на місці тих, кому щодня доводиться їздити у цих «консервах». Сьогодні журналістка «Форпосту» добиралася на роботу разом з виконавчим директором, речником та керівником розвитку з ЛКП. Чому «краще йти пішки, ніж їхати» та скільки «зайців» ми нарахували у львівських трамваях, читайте у ексклюзивному репортажі.

 Днями керівництво ЛКП «Львівелектротранс» привселюдно пообіцяло покататися зі мною у трамваях. Не поїдуть, подумала я. Але рівно о 8 ранку троє працівників «Львівелектротрансу» чекали мене на зупинці «Мечнікова». Цікаво, невже на підприємстві працюють такі самовпевнені люди чи спеціально для експерименту помили шампунем усі вагони?

Зустрічаємось там, де їздить трамвай «двійка» та «сімка». Не з чуток знаю, що цими трамваями більшість студентів, з гуртожитків на Пасічній, добираються на навчання. Тому вони зазвичай їздять забиті, і частенько не за графіком. На експеримент чоловіки прийшли у костюмах, начищених мештах і з вартісним годинником. Очевидно, що вони не кожен день починають з такої атракції. І поки виконавчий директор підприємства Андрій Білий іронізував щодо сенсу експерименту, на зупинці зібралося з два десятки пасажирів. І як тільки під’їхала старенька, скрипляча «сімка» ця юрба почала пхатися у трамвай. А ми за нею. «Ну дивіться, вільно ж, комфортно їхати, можна руками махати», - продовжував іронізувати Білий.

 Речник підприємства Іван Бондар запропонував перевірити у трамваї «зайців». Однак перевіряти вирішили чомусь тільки навколо себе, далі по трамваю не пішли. Мовляв, тісно, не хочуть поміж людей пхатись. Хоча до цього переконували мене, що у трамваї досить комфортно їхати. Очевидно, що до «давки» у ранковий час пік керівник був не готовий. Тому щоб перевірити інших пасажирів йому довелось вийти із задніх дверей і зайти в передні. До речі, у «Львівелектротрансі» працює 12 штатних контролерів, які отримують «на руки» близько 6 тисяч гривень на місяць. Ще підприємство долучає 12 контролерів з громадського формування «Патріот». Їх робота обліковується погодинно, а платять їм по 56 гривень за годину «штрафування». За словами Андрія Білого, штрафують пасажирів на понад 120 тисяч гривень щомісяця. Сам Білий разом з Бондарем з одного трамваю «зібрав» 180 гривень штрафів.

Звернула увагу моїх супутників на те, що не всі пасажири встигають купити квитки. Бо єдина людина, яка їх продає – водій. А він, як Цезар, - і трамваєм керує, і за дорогою стежить, і графік контролює і ще й квитки продає. І не лише на зупинках, як пишуть правила. «Треба щоб люди заходили зі своїми квитками або з проїзним», - кажуть мені у «Львівелектротрансі». Ну що ж, конструктиву від керівництва підприємства я впродовж ранку так і не почула. Проте була купа нарікань на водіїв, погоду і «зайців».

«Сімкою» ми доїхали до Підвальної. А звідти пішли перевіряти такий довгоочікуваний трамвай на Сихів – №8. Дорогою на площу Соборну, кінцеву зупинку, побачили розклад трамваїв на Руській. Щоправда розклад був лише на папері. «О 8.18 має бути трамвай», - запевняє речник Іван Бондар. 8.20, а трамваю ще немає. Тут речник схопився за телефон та набрав номер диспетчера, щоб з’ясувати, куди подівся «обіцяний» трамвай. Шкода, що львів’яни, які у люті морози по 40 хвилин чекають на свій трамвай, влаштувати «розбір польотів» диспетчеру не можуть…

Поки чекаємо на «вісімку» на Соборній, цікавлюся, що робити пасажирам у випадку ДТП чи травмування у салоні трамваю. У відповідь – пауза. Ні, керівник, ні його підлеглі не змогли чітко пояснити, чи мають право пасажири на компенсацію у разі виникнення форс-мажорної ситуації. Так само і при поломці трамваю. Наразі немає системи відшкодування коштів, якщо через поломку ви змушені виходити з трамваю і йти далі пішки чи пересідати на інший транспорт.

Не оминаю тему і підвищення вартості проїзду у електротранспорті, яке місяць тому анонсувало підприємство. «Що зміниться для львів’ян, якщо разовий квиток коштуватиме 5 гривень?», - питаю я. «Реально нічого», - без розумів відповідає Андрій Білий. За відвертість «п’ять», а ось за турботу про містян, сідайте, тверда «двійка». За його словами, гроші з підвищення підуть на зарплати працівникам та оплату електрики. Тоді виходить, що пасажирам, як завжди – дуля з маком. «При мінімальній зарплаті виділяти раз на місяць 160 гривень на проїзний в транспорті не так то і важко», - переконує директор. Цікавлюся, скільки ж отримує сам Білий. «На руки виходить близько 16 з половиною тисяч. Мій шеф Олег Береза - приблизно 18», - каже він. До речі, сам Білий їздить у трамваї безкоштовно. Як і усі працівники підприємства.

У «вісімці» на Сихів – брудні вікна і підлога. До слова, чистота – те, на що львів’яни нарікають найчастіше. На початку поїздки виконавчий директор переконував мене, що прибирання відбувається раз на тиждень. Тому у трамваях не «стерильно, як у лабораторії». Проте згодом з’ясувалося, що прибирають транспорт щодня і навіть вночі! І працюють на зміні не одна прибиральниця, а по двоє-п’ятеро. Чому ж тоді після поїздки у трамваї одяг треба нести у хімчистку ?

Поки їхали – трамвай поводив себе дивно, час від часу пригальмовував і дивно скрипів. Пізніше його відправили на ремонт. Виходить, тепер на маршруті №8 на один трамвай менше. Отже, хтось сьогодні запізнився на роботу, бо не заліз у заповнену «консерву». До речі, щодня на маршруті курсує 65 трамваїв. Усього у львівському автопарку їх 130, 30 з яких вже довгий час «на відстої» і очевидно не підлягають ремонту.

В центр поверталися з пригодами – спочатку трамваєм, потім пішки. У трамваї ми з керівництвом «Львівелектротрансу» стояли непристойно близько. І це не від великих почуттів, а через тисняву. У якій важко навіть дістати три гривні з кишені, щоб купити квиток. Коли ж ми застрягли у заторі на Франка від Андрія Білого надійшла геніальна пропозиція – дійти до центру пішки. Впевнена, що так щодня роблять сотні львів’ян. Адже затори на Франка вже стали сумною традицією.

Що ж, у підсумку можу сказати, що «пацієнт скоріше мертвий, ніж живий». Поки керівництво розповідає про примарне покращення, оптимізацію та комфорт, львів’яни щодня томляться у годинних заторах через поломку трамваю чи запізнюються, бо трамвай так і не приїхав за розкладом. До того ж, ідею підвищення вартості проїзду більшість львів’ян вважає недоцільною і необґрунтованою.

Однак, мушу визнати, що є в «Львівелектротрансу» і цікаві думки. Які теоретично могли б зробити львівські трамваї зручнішими. Але зараз, як то кажуть, це виглядає «як корові сідло». Систему варто оновлювати повністю. Почавши з автопарку, а не з підвищення тарифу.

P.S. Хоча, мені пообіцяли покращити прибирання у вагонах. Але як і коли не уточнили.

Дар'я Бавзалук,

Фоторепортаж Олена Ярошенко