Дотична до освіти громадськість кілька днів активно обговорює оприлюднені результати антидискримінаційної експертизи підручників. Багато емоцій, поспішних і категоричних висновків, за якими часто губиться виважений погляд на ситуацію.
Багато гнівних звинувачень на адресу влади, МОНУ, як обґрунтованих, так і в стилі «не за те майдан стояв» (до речі, оте гасло на деяких акаунтах тепер дуже схоже на «дєди воєвалі», але зараз не про те йдеться). Поштовхом до дискусії стала пропозиція експертів замінити у завданнях в одному з підручників для 1 класу слово «батьки» на «рідні», а також зауваження до ілюстрацій. Є офіційна точка зору щодо таких та інших висновків антидискримінаційної експертизи, є також безліч думок з цього приводу, висловлених і опублікованих, як аргументованих, так і безпідставних.
Хто слідкує за медіа виважено, той знає, що за будь-якою такою гучною кампанією ховається щось інше, від чого, власне, відвертають увагу. Час покаже і причину, і наслідок. Зараз можемо констатувати, що МОНУ, авторам і експертам дістається звідусіль. Камені-звинувачення летять і зліва, і справа. Те, за що одні нещадно ганьблять, інші оцінюють як успіх і досягнення. І це стосується не лише підручників для першого класу.
Понад місяць тому на сайті ІМЗО були опубліковані висновки антидискримінаційної експертизи щодо підручників для 5 і 10 класів, але дотепер не привертали нічиєї уваги, окрім авторів та редакторів. Аж раптом багато хто «прозрів» і став фахівцем з освіти, педагогіки, психології та експертизи. І пішла хвиля публікацій, часто абсолютно протилежних за поглядами і суттю, як і коментарі до них. Раніше ці висновки обговорювались у вужчому, «навколоавторському» колі, фахово та, частіше, іронічно. Проглядала висновки зі своїх предметів – обох історій, правознавства, громадянської освіти. Дісталось усім авторам. Висновки немов шаблонні, бо ж за критеріями... Пораховано кількість чоловічих та жіночих зображень в проектах підручників, кількість згадуваних діячів і діячок, виявлено «нетолерантні» та некоректні формулювання … Зрештою, можете самі прочитати. Із деякими зауваженнями можна погодитись, за окремі помічені недоліки спасибі, але є й таке, з чим здоровий глузд не може примиритись. Найтиповіше: слово «негр» – виправити! Воно має дискримінаційну форму там, де його замінили «політкоректним» поняттям «афроамериканець». А якщо йдеться в тексті про представника негроїдної раси, скажімо, з Центральної Африки, невже він афроамериканець? Назвати його просто африканцем теж не годиться, мешканці Північної та Південної Африки виглядають дещо інакше. Звертати увагу на контекст – одна з вимог критичного мислення. Після оприлюднення цих висновків та висновків фахової експертизи автори вносили правки, тому в остаточному варіанті підручників багатьох «цікавих фрагментів» вже не буде, і отже, розганяти хвилю «зради» нема смислу. І писати у заголовках «Гриневич викреслює з підручників батьків» чи «Гриневич розбещує дітей» - як мінімум некоректно. Не вона є авторкою підручників і експертних висновків.
Що цікаво. Стосовно підручників для 1 класів хвиля обурення спрямована проти експертів. Щодо 10 класу – проти авторів. Деяких, щоправда. Йдеться про підручники «Громадянська освіта» для 10 класу, які відправили на додаткову експертизу. Всі чотири. З офіційних повідомлень можна зрозуміти: причина – скарги, що те, як у цих підручниках розкрито тему сім’ї, суперечить чинному законодавству. Вангую: повторна експертиза такого висновку не зробить. Бо нема у цих підручниках такого, що б суперечило законодавству, це легко може доказати студент/ка-другокурсник/ця юридичного факультету. Або сумлінний старшокласник (старшокласниця) (так писати вимагає антидискримінаційна експертиза). Уявляю, яка хвиля народного обурення підніметься. Можете вже закидати помідорами мене. Але спочатку дочитайте.
1. Програмою інтегрованого курсу «Громадянська освіта» у Розділі 1, Темі 2 «Соціалізація особистості» передбачено розкриття таких питань: «Поняття соціалізації. Етапи соціалізації. Суб’єкти соціалізації. Соціалізація як ресурс формування громадянської ідентичності.Соціалізація в сім’ї. Соціалізація серед однолітків. Молодіжні субкультури. Партнерські стосунки в сім'ї. Трансформація моделей сім'ї».
Чи є претензії до цієї частини програми, до її авторів?
2. Стосовно саме цих питань теми програма передбачає:
«Знання і розуміння: давати визначення понять «сім’я», «субкультура», називати загальні риси та ознаки ключових понять, знати основоположні теорії та вдало підбирати приклади, розуміти значення сім’ї для людини і для суспільства, визначати природу молодіжних субкультур.
Вміння і навички: формулювати і висловлювати власну думку щодо … ролі сім’ї у процесі формування людини та громадянина
Установки і цінності: усвідомлювати важливість процесу соціалізації людини в суспільстві, поважати інститут сім’ї».
Є тут щось таке, що викликає обурення чи заперечення?
3. Створюючи текст параграфа, автори усіх підручників повинні були подати основну науково-теоретичну інформацію з теми, певну кількість прикладів, а також, показуючи загальноісторичний розвиток інституту сім’ї в світі, його особливості в різних культурах та епохах, формувати повагу до сімейних відносин. Чому наголошую на різних культурах і епохах? – Бо ж вказано в програмі «для людини і суспільства», і ніде не конкретизовано «в Україні». Думаю, розумієте, що нестача інформації з певного питання теми була б неминуче відображена у висновках фахової експертизи у формулюванні «не відповідає програмі». Отака «кухня».
4. А тепер про законодавство нашої держави з цього питання. Тому що наші уявлення про це часто не співпадають із тим, що дослівно каже закон.
Конституція України (Статті 51, 52) визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, а діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Бачите, Конституція України, «святая святих», до якої апелюють обурені громадяни, відокремлює поняття «сім’я» і «шлюб», прописує поняття «материнство» і «батьківство», і навіть (Який жах!!!) передбачає народження дітей поза шлюбом. І це від самого 1996 року так. І діти ще у 9 класі на уроках правознавства це прочитали у підручниках. Чому раніше не було чути обурених вигуків про розбещення і пропаганду позашлюбних стосунків? Окремо у Конституції йдеться про взаємні права і обов’язки батьків і дітей. Зверніть увагу, не рідних, не родичів, а батьків і дітей.
5. Сімейний кодекс України про сім’ю, подружжя і шлюб:
Стаття 3 Сімейного кодексу України (редакція від 06.02.2018) передбачає, що: «1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. 2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. 3. Права члена сім'ї має одинока особа. 4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.»
Для юридичного закріплення статусу осіб, яких звикли називати подружжям, існує юридичний термін «шлюб», визначений у статті 21 СКУ: «1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. 2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. 3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.»
Далі, за Сімейним кодексом України: Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі і мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Що означає «припинити шлюбні відносини»? Розлучитися. Не є таємницею, що за певних обставин навіть церква дозволяє визнати релігійний обряд шлюбу недійсним. Чи треба це приховувати від учнів/учениць? Раніше в програмі з правознавства було передбачено вивчення підстав і порядку розірвання шлюбу, визнання його недійсним тощо. Хтось обурювався? Звинувачував авторів підручників у руйнації сімейних цінностей?
6. Очевидним є те, що з погляду законодавця, поняття «подружжя» і «сім’я» не є тотожними. Доросла неодружена особа, яка проживає окремо, це сім’я, що складається з однієї особи. Сім’я, яка складається з особи однієї статі, до речі. Підкреслюю, за буквою закону. У соціології ж, як науці, сім’я трактується лише як група, тобто налічує мінімум дві особи. Отож, задачка: Робінзон Крузо, за українським законодавством, отримав би довідку для призначення субсидії, скажімо, у якій було б зазначено, що його сім’я складається з 1 особи. А з погляду соціології він не був «сам собі сім’я».
Аналогічно, в Україні сім’єю вважаються бабуся і онучка, чи дідусь і онук, чи дві сестри, які в силу життєвих обставин залишились без інших родичів, проживають разом і ведуть одне господарство. Я знаю такі приклади, розумію, що це дві особи однієї статі, так само, як і мати, яка виховує дочку самостійно. Варто обговорити з десятикласниками такі життєві перипетії і визначити, як вони впливають на соціалізацію дитини, чи ні? Навіщо й питати, це ж передбачено програмою. Тому не варто втрачати свідомість від формулювання «одностатева сім’я» в одному з підручників. Це ж не одностатевий шлюб, який дійсно не передбачений законодавством України. Але ви такого і не прочитаєте в цих підручниках. Тому що навіть формулювання «гомосексуальна пара» (зустрічається в іншому) і «одностатевий шлюб» – це різні поняття з точки зору законодавства. І в нашому законодавстві прямо не прописано заборону формування одностатевих пар, як би цього комусь не хотілося.
7. Зустрічала у коментарях «ахи-охи» також з приводу формулювань «неповна сім’я», «розширена сім’я», і особливо «серійна моногамія». Для тих, хто не дружить з гуглом: розширена сім’я (або ж багатоколінна) – поняття, яке практично відповідає чудовому українському слову «родина», а не те, що здалось певним особам і викликало жах, буцімто його будуть обговорювати на уроці. Це дідусі-бабусі, батьки, діти, дядьки-тітки, які оточують дитину і створюють для неї найсприятливіше середовище для розвитку. Аж дивно, як це антидискримінаційна експертиза «пропустила», адже пропаганда розширеної сім’ї немов дискримінує тих, у кого вона нуклеарна))))). Боюсь уявити, що саме запідозрили у формулюванні «серійна моногамія», не вчитавшись у текст. На початку параграфа, на сторінках, скріни яких не потрапили в мережу, є чітка характеристика моногамії, як притаманного нашому суспільству явища. Впевнена, що тітонька, яка згадувала моногамію як несусвітнє зло, навіть не підозрює, що сама, мабуть, проживає в моногамній сім’ї, притаманній нашому суспільству. Наважусь запитати, чи відомі вам випадки, коли люди знаходили своє щастя у другому-третьому шлюбі, будучи розлученими чи вдівцями/вдовами після попередніх шлюбів? І чи так погано для дитини знову опинитись у повній щасливій сім’ї. Ситуації бувають різні. І не варто ховати голову в пісок, сподіваючись, що від цього різні навколишні неприємності перестануть існувати.
Але ж ні, хочеться обурюватись. І тому виривається фрагмент з контексту і поливаються брудом підручники, у яких (у кожному!) йдеться про традиційні для нашого суспільства цінності. Вчитайтесь у практичні завдання, які пропонують автори підручників, оцініть їх виховний ефект і заспокійтеся.
8. Вилучать, гіпотетично, автори з цих параграфів усі моделі трансформації сім’ї, залишивши лише повну нуклеарну сім’ю. Чи перестануть існувати від цього сім’ї неповні, розширені, чи щезне одинокість як явище? Варто вміти розрізняти пропаганду і заклики від інформування. От я візьму і запропоную, хай вилучать з програми шкільного курсу хімії тему "спирти», бо ж то є пропаганда алкоголізму... Чи може, якщо страус заховає голову в пісок, це вбереже його від копняка? Чи якщо вилучити з підручника фізики закон Ньютона, дія сили тяжіння змінить напрям? Не будьте наївними, діти задовго до 10 класу починають розуміти навколишній світ. Зрештою, повинні учні знати, що саме символізує в цьому світі веселковий прапор, щоб ненароком не начепити собі такий значок і не спровокувати хто-зна-чого. Профілактика, так би мовити. Можете кидати помідорами...
9. Тепер про комуни. Лише про них, бо про багато чого іншого, що реально існує у дорослому житті, підручники таки мовчать. Готуйте ще помідори, закидуйте. Я – вчитель історії і щоразу у 10 класі, коли вивчаємо про більшовиків у період 1917-20 років, розповідаю певні елементарні речі про комуну, частково натяками, іноді називаючи речі своїми іменами. Не задля розбещення, а щоб показати, чому українське суспільство противилось цьому режиму, що саме з більшовицької ідеології того часу не співпадало з уявленнями українців про порядність, власність, добро і зло. Не тому, що мені кортить це робити. А тому, що це слово в одному з підручників з історії України для 10 класу зустрічається ще від 1994 року. І раніше не чути було хвилі обурень. Контекст такий – українські селяни повставали зі зброєю проти більшовицького режиму, зокрема через те, що він насаджував комуну. І коли більшовики знову повернулися, особливо наголошували, що комуни більше не буде, щоб сподобатися. Це вже потім було сформоване радянське «обліко моралє», про яке йтиметься на уроках історії в 11 класі. Новина? Чи якраз цього не хочуть завзяті критикани?
Якби там не було, але в цілому є плюс. Безпідставні звинувачення - теж реклама. Через отой ажіотаж, спрямований, до речі, не до всіх чотирьох підручників, про курс громадянської освіти тепер знають і говорять. Бо МОНУ, впровадивши його, так і не спромоглося провести хоч якусь інформаційну кампанію. В результаті чого багато хто з освітян не второпав, що це курс з інваріативної частини, обов'язковий для всіх, і навіть не замовив цього підручника на початку травня. Не вірите - порахуйте цифри в протоколах, оприлюднених на сайті ІМЗО і увімкніть логіку. Які підручники вони матимуть з вересня і чи матимуть - навіть не вгадаєте. А доказ живий, ось він: 26 травня!!! зауч гімназії мого міста, моя однокласниця, від мене дізналась, що буде з вересня такий предмет в розкладі, що є підручники з цього предмету. І при свідках сказала мені, що такого підручника вони взагалі не замовляли і в попередню тарифікацію на наступний навчальний рік громадянську освіту не включали. Спасибі за рекламу.
