Кілька днів тому в соціальних мережах промайнуло майже непоміченим чергове викриття нечистоплотності у волонтерсько-військовому середовищі.
Такими речами вже давно нікого не здивуєш. Але ж…
Нас навіть не здивували коментарі дружини.
Всяке буває у тому житті. Може герой покохав якусь завзяту волонтерку, чи не приведи Господи сєпаршу, а покинута супруга мстить непостійному вояці.
У коментарі Форпосту президент Благодійного Фонду «Будуймо Україну разом» Уляна Кузик підтвердила, що розшукує свого підопічного вже п’ять місяців. Ні в фейсбук, ні в контактах він не відписує.
«Колись нам в Фонд написала за нього жінка з Італії, яка дуже допомагає українським воїнам.Тепер ми підозрюємо, що Железняк і її надурив на велику суму. Ми спілкувалась з ним лише телефоном, суму на лікування перевели з фонду на його картку Приватбанку. Там в Києві був біля Сергія знайомий священик. Отець стверджує, що операцію йому провели і медикаменти були таки придбано».
Надаємо фотокопії лікарських документів.
«Але після цього Сергій Железняк пообіцяв приїхати і віддати чеки та документ, що просив в нас гроші і отримав. Ми в розпачі. Мало того, що підозрюємо банальний «розвод лохів», так ще й не можемо закрити звітність по Фонду», - продовжує розповідь Уляна.
Волонтерами подана заява про шахрайство. Сихівському райвідділу доведеться розбиратися у цій сумній історії. Зрештою, мабуть, справу вирішать в суді. За даними потерпілих, наш герой живе зараз у Гніздичеві Львівської області і просто п’є. Є неперевірена інформація, що сільська рада теж матеріально допомагає постраждалому….
Редакція Форпосту просить самого Сергія Железняка зголоситись, прояснити ситуацію і не срамити знамена підрозділу, у якому він начебто воював. Начебто він служив в 93 бригаді. У цій історії багато незрозумілого. Багато болі і втраченої довіри.
А ми хочемо нагадати, як все гарно починалось…
3 травня 2014. Наречений у козацькому вбранні і наречена в народному яскравому костюмі за давньою традицією зіграли весілля, провели обряд, який у старовину легітимізував подружнє життя чоловіка та жінки з благословення гостей і вважався навіть більш важливим, ніж вінчання. Молоді виголосили клятву, яку кожен придумав самостійно. Замість весільних бутоньєрок всі учасники дійства прикріпили до одягу жовто-блакитні стрічки.
На святкуванні були присутні два десятки родичів та близьких друзів у вишиванках.
Сергію Залізняку 31 рік, він приїхав на Майдан з Новояворівськаі. Його 26-річна дружина Анастасія - з міста Орджонікідзе Дніпропетровської області. На Майдані Сергій перебуває з кінця грудня, під час революції був кухарем на польовій кухні. Анастасія приїжджала в Київ кілька разів, продовжуючи працювати завучем в школі. Познайомилися в кінці січня у госпіталі, де Сергій лежав з двостороннім запаленням легенів. «Вона приходила до мене в гості, і вже тоді у мене були до неї почуття», - зізнається наречений.
«Коли почав говорити зі мною, я відразу відчула щось таке всередині», - згадує Настя момент знайомства з чоловіком. Вперше вони поспілкувалися близько двох годин, потім зустрічалися знову, - але навіть забули обмінятися телефонами.
18 лютого Сергій отримав вогнепальне поранення під час боїв з «Беркутом» у Маріїнському парку, куди він на прохання сотника поніс запасні балони для протигазів та медикаменти. Він потрапив в оточений спецназівцями Будинок офіцерів, і, каже, встиг попрощатися з життям. Але з Будинку офіцерів Сергія та інших поранених евакуювали машини швидкої допомоги.
Через кілька днів, 22 лютого дівчина через знайомих дізналася, що Сергій у ЛШД, і знайшла його номер телефону. «Я подзвонила - і він зробив мені пропозицію, прямо по телефону, - посміхається наречена. - Потім я приїхала до нього, і після цього ми не розлучалися».
Що з вами сталось, люди…. З нами…
