Сьогодні, 13 грудня, минає 57 років з дня смерті Василя Симоненка. 28-річна висхідна зірка української літератури згасла, як згасали зорі поетів Розстріляного Відродження.

Інколи складається враження, що у теперішній владі відбувається якийсь втаємничений від решти народу чемпіонат з ідіотизму і пацаватості.

Власне для мене Майдан почався в ніч на 30 листопада. До того все здавалося невинним карнавалом і вірилося, що не буде біди, не буде крові, не буде війни. Але якщо говоримо ширше за Революцію Гідності – то не гріх і 21-го.

1931 рік. Європа насолоджується коротким спокоєм між двома світовими бійнями. Однак спокій – це не для нього. 34-річний відчайдуха плює на всі блага цивілізації і вирушає у важку та небезпечну подорож, яка триватиме цілих 5 років. По її закінченні він стане першою людиною у світі, котра самостійно перетнула Африку з півночі на південь і у зворотному напрямку. 40 тисяч кілометрів пішки, кіньми, велосипедом, потягом, на каное! До чого тут Африка? – резонно поцікавляться стрияни. А до того, що тим відчайдухом був не хто інший, як уродженець нашого міста Казимир Новак.

Я такого ще не чув і не бачив. Тільки дочитайте до кінця. Я вже давно зрозумів, що прес-службу Львівської міськради можна відправляти на чемпіонат світу з продукування ідіотизмів. Але нині вони перевершили самих себе!

Не вважаю дивізію СС «Галичина» героїчною. Але кожного, хто зі зброєю в руках і власним розумінням того часу ішов на смерть за свою землю вважаю Героєм.

Якось непомітно, але впевнено Львів з міста культури перетворився на місто маршів, маніфестацій і парадів. При чому, важливо зауважити, що завдячувати цьому потрібно не тільки львів’янам.

Дозволю собі кілька слів на тему польсько-українських непорозумінь. Коли поляки вибивали на Цвинтарі Орлят розмаїті надписи o bohaterach, я, тоді молодий та імпульсивний, звісно обурювався. Але в якийсь момент мого обурення мене гарно заспокоїв покійний нині Юрко Охріменко (українець і львів’янин яких ще пошукати треба).

Замки, палаци, фортеці – окам’яніла історія, яка несе в собі неймовірно велику наукову та духовну цінність. Пожива для істориків, „родзинка” для туристів і надзвичайної смакоти духовна їжа для нації. Усе це давно добре зрозуміли на Заході, де довкола відреставрованих фортифікаційних пам’ятків архітектури уже давно створено щось на кшталт оаз історичної пам’яті з потужно розвинутою інфраструктурою. Але якщо хтось не знає, то сьогодні лише п’ята частина українських замків і фортець перебуває у задовільному стані.

Довести майбутні президентські вибори до абсурду? Збожеволіло мальовані рейтинги Вакарчука і – в піку атракції – поява Зеленського яко потенційного кандидата в президенти…