2010 року  мандрував з друзями горами і долинами Грузії. Красою цієї країни можна милуватися завжди, але тоді ми, українці, щиро милувалися і її політичним сьогоденням, точніше тогоденням. Захоплювалися романтикою Революції троянд, по-доброму ревнували, що у них на відміну від України, яка перейшла через Помаранчевий Майдан, щось та й вдається.

Стоїть собі у затишному районі Львова по вулиці Левицького симпатичний будиночок російського консульства. Чим займаються люди, котрі у ньому замешкали, - достеменно невідомо. Більше того, невідомо, хто там взагалі сидить, і, чесно кажучи, навіщо. Було б дивно, якби під час російсько-української війни у серці Львова російські дипломати розвивали бурну діяльність. А, може, мара убієнного у Львові 21 жовтня 1933 сталінського консула Алєксєя Майлова, як привид батька Гамлета, вчасно з’явилася перед їхні очі, застерігши від можливих глупот і зайвої демонстративності.

Довелося днями побувати в одному багатому селі, де аж чотири храми. Було три, але громада одної з конфесій вирішила, що їхня церква вже застара і тому пасує звести нову.

Марія Оксентіївна Примаченко (Приймаченко) народилася 12 січня 1909 р. у селі Болотня на Київщині. Там же і померла 18 серпня 1997 року. Визначна українська народна художниця, представниця «наївного мистецтва». Батько, Авксентій Григорович, був теслею. Мати, Параска Василівна – визнана майстриня вишивання.

Неймовірні «черепашачі» за темпами просування черги рейсових і туристичних автобусів на українсько-польському кордоні – проблема, яка суттєво псує нам радість і від безвізу, і від всіх інших райдужних європерспектив. Багато хто вже відчув це на власній шкірі. Ще більше наших краян просто чули чи читали про неї.

Сьогодні зранку тренд у суспільному обговоренні діянь наших народних обранців перейшов від прокльонів у площину, так би мовити, духовну. У Верховній Раді зареєстровано законопроект, яким запропоновано щоразу на початку пленарного засідання читати "Отче наш".

Він народився у селі Куропатники на Тернопіллі. Здобув вищу освіту, заробив перші гроші і відчув запах влади в Івано-Франківську. Став одною з ключових фігур Львова, після чого очолив Львівську облдержадміністрацію. Кожна з галицьких областей має повне право вважати його своїм. Попри те останнім часом не вщухають чутки, що незабаром своїм його захоче повважати і столиця. Мовляв, крісло в уряді за ним плаче.

Ще сьогодні трапляються спроби обілити всесильного лідера української Компартії. Мовляв, був скромним у побуті і вибагливим до себе. Був добрим господарником і справедливим до оточення. Очевидно, що не буває людей абсолютно чорних, як і абсолютно білих. І, мабуть, слова про побутову невибагливість та господарський хист можуть мати під собою певний грунт.

Багатьом із нас доводилося колись вживати фразу: «Ваша честь…». І далі – в кого який текст. І часом після звернення на язиці… якби оса вжалила.

Українець, який певний час де-факто керував Російською імперією. Ким він був? Щасливчиком долі? Яничаром? Генієм підкилимних та альковних ігор? Просто талановитим, хитрим і прагматичним сином козака, чия кров у нащадках відімстила імперії?