Заплатити гроші і не мордуватися на нарах. Ця практика вже давно працює у світі. Стрімкими темпами вона приживається і в Україні. Щоправда, навряд чи система грошових застав до кінця задовольняє українців. І проблема тут, радше, не в самій системі, а в її трактуванні.

Уже найближчими тижнями у Львові буде здано в експлуатацію перший будинок для учасників АТО та їхніх сімей. Затяжні холоди трохи відкоригували плани будівельників і відтягнули терміни здачі, однак це той випадок, коли краще зачекати, ніж напартачити.

У Львові відбувся з’їзд пияків. Наголошую: не якихось там затихарених анонімних алкоголіків, а нормальних, гонорових, відвертих і знаючих собі ціну пияків.

Сталося те, що очікувалося. Сьогодні 53-ма голосами Львівська обласна рада відправила у відставку першу заступницю голови Парасковію Дворянин. «У цьому залі я бачу багато страху і залежності. Жодну розправу не можна виправдати політикою. Я вважаю за честь, що мене звільнено за принципову позицію», – спокійно і гонорово заявила у «відхідному» слові Дворянин.

Чого тільки Львів не пережив за свою історію. Князівсько-боярську ворожнечу, Бурундаєву орду, українсько-польські війни, перших, других і третіх москалів, німців, котрі затесалися між двома останніми, десятки бургомістрів і тисячі райців. І нічого – стоїть славне місто Лева, і розвивається на його Ратуші синьо-жовте знамено.

«Не беда, что Янус был двулик. В среднем, он считается хорошим». Слідкуючи за діями «Самопомочі», вкотре згадуються саме ці рядки ужгородського поета і філософа Фелікса Крівіна, що три місяці тому упокоївся на землі предків у Бєер-Шеві.

Сміттєва істерія у Львові оголила на світ Божий, щонайменше два моменти. Перший: Садовий – не геній господарки і не найкращий гравець у вищій лізі вітчизняної політики. Другий: Синютка – гідний учень Садового на предмет популізму.

Олег Ольжич – один із символів українського націоналізму і один з найпотужніших українських поетів першої половини ХХ століття нерозривно пов'язаний зі Львовом. Його коротке життя вартує не однієї пригодницького роману і не одного фільму чи серіалу. Його трагічна доля як символ трагедії України, з її одвічною боротьбою із зовнішнім ворогом і чварами у власному домі.

Живуть у Львові два сусіди. Обоє знаються ще зі шкільних років. Обох батьки назвали Костянтинами. Обоє люблять життя. Не просто життя, а смачне життя. Хто міг колись знати, що сусідські походеньки одного Кості до іншого колись закінчаться створенням хай і неформального, але цілком реального кулінарного Клубу. Товариства життєрадісних чолов’яг, які в часи не зовсім життєрадісні стали одними з найпопулярніший і найоригінальніших львівських волонтерів.

Є така історія. Не з українських реалій, але показова. Потрапивши в еміграцію Сергій Довлатов і ще пару дисидентів-письмеників, напросилися на зустріч до свого кумира Йосифа Бродського.