Дев’ятого березня минає 203 роки від Дня народження Тараса Шевченка. А 10 березня – 156 років відтоді, як поет відійшов у вічність. Здавалося б, що нового можна сказати про Тараса Шевченка. Хоча з огляду на те, як щоразу з'являються нові роботи з осмисленням його творчості та місії, можна вкотре стверджувати: Шевченко надзвичайно глибокий і, як завжди, актуальний.

9 березня Комітет Європарламенту з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ має затверджувати проект законодавчої резолюції про внесення України в перелік третіх країн, для громадян яких скасовуються візові вимоги.

Другого березня у кількасот метрах від села Глухова на Сокальщині стався вибух, який почули у радіусі тисяч кілометрів. Трагедія сталася на шахті «Степова» - одній з найфатальніших у Львівсько-Волинському басейні, про що згодом. Причина, за попередніми даними, вже традиційна – метан.

26 лютого у Гуті Пеняцькій на Бродівщині урочисто вшанували пам'ять загиблих мешканців польської національності знищеного гітлерівцями села. Цьогорічне вшанування пам’яті було особливе: під час різдвяних свят на меморіалі жертвам було знищено хрест. Показово, що інформація про акт вандалізму у російських ЗМІ з’явилася раніше, ніж про це офіційно повідомили в Україні. Тобто, усім все було зрозуміло…

Існує бувальщина про те, як уже будучи в поважному віці і полюбляючи довго затягувати ранок у ліжку, граф Фредро просив слуг його стимулювати. Слуга мав підходити і промовляти: "Вставайте, графе, на вас чекають великі справи".

Поява у Львові чергового російського бізнес-проекту Яндекс.Таксі, вкотре змусила задуматися: наявність здорового глузду не обов’язкова прерогатива індивіда, навіть якщо він мер чи голова облдержадміністрації. Але відсутність совісті – це вже духовне каліцтво.

Усі ми лишень грішні люди на цій грішній землі. Незалежно від статі, освіти, посади, розміру взуття чи наявності родичів за кордоном, більшість із нас змушена докладати зусиль, аби шляхом забезпечення власних матеріальних статків зайняти певне місце у суспільстві чи бодай прогодувати сім’ю.

Колись якась мудра людина прорекла: якщо можеш не писати – не пиши. Однак автора цієї максими засоромив львівський поет і письменник Ігор Гургула. Він не тільки примудряється писати, коли не може, але ще й видавати свої опуси. Ба більше – носитися з ними, як з писаною торбою, і роздавати всім спраглим римованого слова просто під час сесії Львівської облради.

У Садового остаточно збожеволіли – запроваджують акредитацію для журналістів. Ні, те, що її запроваджують – добре, це нормальна практика. Але, як повідомляють у прес-службі Львівської мерії: «Відтепер журналісти матимуть змогу відвідувати пленарні засідання лише за наявності редакційних посвідчень та відповідної акредитації. Таке рішення було прийнято на колегії сьогодні».

Двозначність у ставленні до переселенців, – зовсім не винахід сучасних українців. Проблема існувала у всі часи і мало який народ з нею не зіштовхувався. Але рано чи пізно стиралися протиріччя між місцевими і приїжджими, життя розставляло все на свої полиці, і, як належиться, сусіди сприймали один одного не за місцем народження, а за людськими якостями.