Рік тому, наші життя, свідомість та серця болючим пострілом пронизало слово «війна».
З перших днів вторгнення російських військ на територію нашої держави українці показали високий рівень соціальної мобілізації та розгорнули небачених раніше масштабів волонтерський рух для допомоги як військовим в обороні, так і населенню, яке постраждало внаслідок бойових дій.
У свіжій статті в “Зюддойче Цайтунг” несвіжий німецький філософ Юрген Габермас пише, що Захід повинен “висувати власні ініціативи для переговорів”, незалежно від позиції українського уряду. На його думку, дозволити, щоб Україна та її військово-політичне керівництво самі вирішували, коли саме можливі будуть переговори з агресором, це “лунатизм на краю прірви”.
Працюючи на державній службі і багато спілкуючись з державними службовцями та посадовцями органів місцевого самоврядування, думав, що мене вже важко чимось здивувати. Але завжди знаходяться ті, хто це примудряються зробити.
Це була єдина людина в світі, перед якою я знімав шапку, бо рідко в капелюсі.
Останні кілька днів спостерігаю за гостросюжетним серіалом: українські правоохоронні органи долають корупцію в Україні: затримання, фотки, обшуки, карти бажань.
2022-й видався вкрай складним і трагічним. Та завдяки нашим воїнам, завдяки всім Героям ми з вами можемо жити далі, планувати та разом працювати для наближення Перемоги.
Тоталітарні режими діють за однаковою схемою – захоплюючи території інших країн, вони завжди починають з захисту своїх національних меншин.
Останнім часом у суспільстві та в мережі Інтернет інтенсивно поширюються наративи щодо незаконності вручення повісток військовозобов’язаним у громадських місцях та на блокпостах.
Навіщо давати в ЗМІ інформацію про псевдозамінування?
