Уривок з Євангелії, читання якого сьогодні почуємо в храмі в часі Літургії, є взятий з розповіді євангелистаМатея 17,14-23. Для більш глибшого зрозуміння цього євангельського фрагменту, слід звернути контекст, у якому він знаходиться в структурі Євангелії від Матея.

Сьогодні в часі Літургії читається два Євангелія – недільне і святих перших мучеників Руси-України святих Бориса і Гліба. Зосередьмо нашу увагу на недільному євангельському читанні, яке є взяте з розповіді апостола і євангелиста Матея 14, 22-34.

Сьогодні в центрі нашої уваги в часі Літургії стоїть уривок з Євангелії від Матея, у якому розповідається те, як Христос розмножив п’ять хлібів і дві риби, нагодувавши ними «п’ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей». Розповідь про це чудо знаходимо в усіх чотирьох Євангеліях (Мт. 14,13-21; Мк. 6,30-44; Лк. 9,10-17; Ів. 6,1-14). Щоби зрозуміти суть цього чудо, пригляньмося тексту сьогоднішнього Євангелія.

Слово Боже, яке сьогодні почуємо у храмі в часі Літургії є дуже промовистим і надзвичайно зворушливим, до глибини серця. Його можна поставити поруч з притчами про блудного сина чи милосердного самарянина. У ньому розповідається про те, як Христос відпустив гріхи розслабленому чоловікові та оздоровив його. Виглядає, що ця подія з земського життя Ісуса Христа була наскільки промовистою, що про неї згадують аж три євангелисти -  Матей: 9,1-8, Марко: 2,3-12 та Лука: 5,18-26. У центрі сьогоднішнього Євангелія стоїть саме версія Матея. Отже, у чому ж суть?

«Святими ви мусите бути, бо Я – святий, Господь, Бог ваш» (Лев. 19, 1-2). Божий заклик до святості пронизує усе Святе Письмо. Протягом усієї історії людства різні за фахом, віком та покликанням люди намагалися відповісти на нього. Робили це по-різному:  хтось життя своє віддавав за віру в Бога, хтось боронячи ближнього, хтось через сумлінне сповнювання своїх обов’язків, а хтось через чеснотливе життя.

(Архівний документ, який спонукає до дослідження проблематики)

Історія Українського Народу є унікальною і трагічною. Унікальною тому, що її творили великі світочі, справжні герої свого часу і провідники Народу, а трагічною через те, що вона була сповнена різного роду розбратів і поділів. Саме порок поділів ставав неодноразово причиною руйнацію найкращих мрій Народу. Історія минулого століття не є винятком. Здається, нам потрібно дуже добре, особливо тепер, переосмислити її, щоб помилки минулого не затяжіли на нашому майбутньому.

Сьогодні святкуємо неділю всіх святих. Вона нагадує нам про святість, до якої, зрештою, постійно закликає нас Христос та про святих – людей, які відкликнулися на той заклик Спасителя і пішли за ним. У сучасну пору ці терміни – святість і святий – хоч і є загальновідомими, то, на жаль, не є надто популярними. Більше того, багато хто вживає їх часами жартома по відношенню до тих, які намагаються слідувати стопами Христа, кажучи: «Он, святий пішов:)»

«Прохаю вас: моліться і працюйте, щоби наша Церква розвивалася, жила і в той спосіб прославляла Бога і служила нашому народові!».

Ці слова залишив нам блаженної пам’яті Любомир Гузар як свій найголовніший заповіт. Здається такі короткі, прості та зрозумілі слова, що й годі щось до них додати. Зрештою, істина криється саме у короткості і чіткості. Проте сьогодні хочу звернути увагу на особливості молитви, якою жив і яку заповів нам наш Патріарх.  

Сьогодні однією з головних тем українських ЗМІ стало обговорення інтерв’ю митрополита Мєчислава Мокшицького, яке він дав загально польському тижневику Niedziela, що вийшло друком 21 травня 2017 року. Можливо б воно і залишилося у сфері уваги тільки польського читача, якби не те, що митрополит Мєчислав дуже і дуже неоднозначно висловився про війну в Україні. Війну, у якій Україна стала жертвою агресії Росії, війну, у якій гинуть сини і дочки України, у тому числі і ті, які є вірними Римо-Католицької Церкви в Україні і яким покликаний служити згаданий відомий церковний ієрарх.

Минає третій рік, відколи Україна перебуває у стані війни. Для багатьох ця тема стала вже наскільки буденною і болісно реальною, що воліють про це не згадувати. Причини такого стану речей є самозрозумілими. Людина не може жити повноцінно, перебуваючи у суцільному негативному інформаційному полі. Час війни вимагає пошуку позитивних ідей та проектів, які змушують людину вставати щодня і працювати над осягненням цілі свого життя.