Львівщина має всі шанси потрапити у Книгу рекордів Гіннеса. Для того лишень потрібно, аби хтось не полінувався і позбирав до купи всі «сміттєві» меморандуми, протоколи про наміри та інші безпотребні папери, які були підписані на площі Ринок та на вулиці Винниченка протягом останнього часу. Якби меморандуми мали властивість перетворюватися з конфігурації літер на папері на переробні заводи, Львівщина була б найчистішою територією на планеті.
Дивно, але радникам мера Львова не вистачило часу просто почитати «Хресного батька», написаного паном П’юзо тоді, коли Андрій Іванович якраз збирався з’явитися на світ. А, може, і краще, що не почитали і не розповіли своєму патронові про ймовірний розвиток сміттєвої ситуації – дідько знає, що б прийшло в голову Садовому після опанування такою інформацією.
Форпост завершує розповідь про те, чим запам’яталися керівники Львівщини періоду Незалежності. Сьогодні згадаємо губернаторів останніх років – Михайла Костюка, Віктора Шемчука, Олега Сала, Ірину Сех, Юрія Турянського та Олега Синютку.
Ця справа мусить отримати продовження. І хоча українська Феміда не працює за принципом прецедентного права, реальний вислід розслідування вбивства українських патріотів у далекому 1952 році тодішнім капітаном МГБ, незалежно від покарання, яке він сьогодні отримає, має стати моральним прецедентом. Україні давно пора очиститися і провести чітку межу між добром і злом, між героями і катами.
- Сергій Костинський
- Політика
Після довготривалих і не дуже приємних роздумів, вирішив для себе, що в жодному разі не буду підтримувати, навіть морально, російські проекти в Україні - проекти російських "опозиціонерів", "лібералів", "біженців" тощо. Чому?
Мирона Юсиповича знають далеко за межами україни. Протягом 1994 – 1996 років він був головним диригентом Львівської опери, а в 1998 – 2002-ому – ще й художнім керівником театру.
Форпост продовжує розповідь про те, чим запам’яталися керівники Львівщини періоду Незалежності. Сьогодні згадаємо про п’ятьох губернаторів періоду 2003-2011 років - Олексанра Сендегу, Петра Олійника, Миколу Кмітя, Василя Горбаля та Михайла Цимбалюка.
Першу частину тексту читайте тут.
Заплатити гроші і не мордуватися на нарах. Ця практика вже давно працює у світі. Стрімкими темпами вона приживається і в Україні. Щоправда, навряд чи система грошових застав до кінця задовольняє українців. І проблема тут, радше, не в самій системі, а в її трактуванні.
Уже найближчими тижнями у Львові буде здано в експлуатацію перший будинок для учасників АТО та їхніх сімей. Затяжні холоди трохи відкоригували плани будівельників і відтягнули терміни здачі, однак це той випадок, коли краще зачекати, ніж напартачити.
Перманентний виборчий процес – особливість української політики. Двоє з п’яти парламентських виборів у цьому столітті були позачерговими. Ще кілька разів країна стояла за крок до розпуску парламенту – а значить, і нових виборів. Тому українські політики, як піонери радянських часів, до них «завжди готові».
